Лекція № 4 Спілкування як інструмент професійної діяльності

План

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

2. Види, типи і форми професійного спілкування.

3.Етапи спілкування. Стратегія і тактика спілкування.

4. Невербальні компоненти спілкування.

5. Гендерні аспекти спілкування.

6. Поняття ділового спілкування.

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передачі суспільного досвіду. Його специфіка визначається тим, що в процесі спілкування суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаємний обмін діяльністю, інтересами, почуттями тощо. У спілкуванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування – налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного.

Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди.

Функції спілкування – це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивідума у соціумі.

Виділяють три групи таких функцій:

• інформаційно-комунікативну (функція охоплює процеси формування, передачі та прийому інформації);

• регулятивно-комунікативну (функція полягає в регуляції поведінки;

• афективно-комунікативну (функція характеризує емоційну сферу людини).

Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування:

контактну — встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому й передавання повідомлення та підтримки зв'язку під час акту спілкування;

інформаційну — обмін інформацією, думками, рішеннями, задумами;

спонукальну — заохочення до виконання тих чи інших дій;

координаційну — взаємне узгодження дій для організації спільної діяльності;

пізнавальну — адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень;

емотивну — виклик у партнера зі спілкування потрібних емоційних переживань і станів;

налагодження стосунків — усвідомлення свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших стосунків;

регулятивну (дотримання певної стратегії і тактики).

Професійне спілкування репрезентує й інші функції:

- інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної, наприклад, для прийняття певного рішення);

інтегративну (засіб об’єднання ділових партнерів для спільного обговорення питань);

функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту);

функцію соціального контролю (регламентування мовної поведінки учасників ділової взаємодії) тощо.

2. Види, типи і форми професійного спілкування.

Багатоманітність функцій спілкування, беззаперечно породжує значну кількість його видів.

Види спілкування:

1. За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава, хода) спілкування.

2. За характером: безпосереднє (контакт партнерів) і опосередковане (відбувається між людьми, що розділені простором або часом і користуються такими засобами, як телефон, факс, комп'ютер);

3. За темою: політичне, наукове, релігійне, філософське.

4 За мірою офіційності: офіційне (формальне) і неофіційне (побутові, сімейні, товариські стосунки).

5. Залежно від форми втілення мовних засобів – діалогічне (бесіда з одним співрозмовником), монологічне, полілогічне.

6. Залежно від кількості партнерів: міжособистісне (людина – людина); групове (3 – 5 учасників); публічне (20 і більше); масове (спрямоване на великі маси людей).

7. За свободою вибору партнера: ініціативне (вибір співрозмовника) і вимушене (спілкування незалежно від своїх бажань).

8. За тривалістю: постійне (у колективі, сім’ї), періодичне (кількаразові зустрічі), короткотривале (у транспорті, магазині) і довготривале (із друзями, родичами).

9. За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефектом: необхідне, бажане, нейтральне,небажане.

10. За додержанням норм: нормативне, ненормативне, етикетне, не етикетне.

Виокремлюють такі форми спілкування:

бесіди, ділові наради, телефонні розмови, конференції, збори, дискусії, переговори; прес-конференції; інтерв’ю; допити; іспити.