
- •Лекція № 4 Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •2. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •3.Етапи спілкування. Стратегія і тактика спілкування.
- •4. Невербальні компоненти спілкування
- •Гендерні аспекти спілкування.
- •Поняття ділового спілкування
Лекція № 4 Спілкування як інструмент професійної діяльності
План
1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
2. Види, типи і форми професійного спілкування.
3.Етапи спілкування. Стратегія і тактика спілкування.
4. Невербальні компоненти спілкування.
5. Гендерні аспекти спілкування.
6. Поняття ділового спілкування.
1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передачі суспільного досвіду. Його специфіка визначається тим, що в процесі спілкування суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаємний обмін діяльністю, інтересами, почуттями тощо. У спілкуванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування – налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті.
Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного.
Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди.
Функції спілкування – це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивідума у соціумі.
Виділяють три групи таких функцій:
інформаційно-комунікативну (функція охоплює процеси формування, передачі та прийому інформації);
регулятивно-комунікативну (функція полягає в регуляції поведінки;
афективно-комунікативну (функція характеризує емоційну сферу людини).
Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування:
контактну — встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому й передавання повідомлення та підтримки зв'язку під час акту спілкування;
інформаційну — обмін інформацією, думками, рішеннями, задумами;
спонукальну — заохочення до виконання тих чи інших дій;
координаційну — взаємне узгодження дій для організації спільної діяльності;
пізнавальну — адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень;
емотивну — виклик у партнера зі спілкування потрібних емоційних переживань і станів;
налагодження стосунків — усвідомлення свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших стосунків;
регулятивну (дотримання певної стратегії і тактики).
Професійне спілкування репрезентує й інші функції:
- інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної, наприклад, для прийняття певного рішення);
інтегративну (засіб об’єднання ділових партнерів для спільного обговорення питань);
функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту);
функцію соціального контролю (регламентування мовної поведінки учасників ділової взаємодії) тощо.
2. Види, типи і форми професійного спілкування.
Багатоманітність функцій спілкування, беззаперечно породжує значну кількість його видів.
Види спілкування:
1. За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава, хода) спілкування.
2. За характером: безпосереднє (контакт партнерів) і опосередковане (відбувається між людьми, що розділені простором або часом і користуються такими засобами, як телефон, факс, комп'ютер);
3. За темою: політичне, наукове, релігійне, філософське.
4 За мірою офіційності: офіційне (формальне) і неофіційне (побутові, сімейні, товариські стосунки).
5. Залежно від форми втілення мовних засобів – діалогічне (бесіда з одним співрозмовником), монологічне, полілогічне.
6. Залежно від кількості партнерів: міжособистісне (людина – людина); групове (3 – 5 учасників); публічне (20 і більше); масове (спрямоване на великі маси людей).
7. За свободою вибору партнера: ініціативне (вибір співрозмовника) і вимушене (спілкування незалежно від своїх бажань).
8. За тривалістю: постійне (у колективі, сім’ї), періодичне (кількаразові зустрічі), короткотривале (у транспорті, магазині) і довготривале (із друзями, родичами).
9. За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефектом: необхідне, бажане, нейтральне,небажане.
10. За додержанням норм: нормативне, ненормативне, етикетне, не етикетне.
Виокремлюють такі форми спілкування:
бесіди, ділові наради, телефонні розмови, конференції, збори, дискусії, переговори; прес-конференції; інтерв’ю; допити; іспити.