3.2. Ув`язка виміряних кутів

Ув`язку виконують після порівнювання кутової нев`язки, що одержана практично , з допустимою , які розраховують за виразами

, (3.1)

, (3.2)

де α _н , α _к – дирекційні кути вихідної та кінцевої сторін ходу відповідно.

3.3. Обчислення прирощень координат

Лінійні нев`язки координат і по осях знаходять за формулами

, (3.3)

. (3.4)

Допустимість сходження визначають аналогічно (2.10) та (2.11), однак

. (3.5)

Контролем правильності обчислювань виправлених прирощень є отримання різниці координат кінцевої та вихідної точок ходу. Обчислення координат точок ходу аналогічно (2.16) та (2.17).

Контроль: в кінці обчислювань одержують координати кінцевої точки ходу.

Завдання:

- обробити відомість обчислення координат замкнутого теодолітного ходу за варіантом (додаток 1). Значення вихідного дирекційного кута вибирають відповідно з шифром та кількістю літер у прізвищі, де дві останні цифри шифру – це кількість градусів, а кількість хвилин і десятих часток хвилин дорівнює 30,2 плюс кількість літер у прізвищі. Координати вихідної точки ходу додатні та відповідають номеру за списком академгрупи.

Частина 2. Нанесення точок планового обґрунтування

1. Загальні положення

Вихідними даними для побудови служать обчисленні прямокутні координати точок теодолітного ходу. Роботу починають з побудови координатної сітки, яку будують у вигляді сітки квадратів для топографічних планів зі стороною квадрату 10 см. Необхідну кількість квадратів розраховують за екстремальними значеннями координат точок ходу, що вибирають з відомості обчислення координат.

Наприклад:

х_min = -11,52 м у_min = -8,55 м

х_max = +245,42 м у_max = +221,75 м

У відповідності з заданим масштабом побудови розраховують кількість вертикальних та горизонтальних рядів.

Наприклад у масштабі побудови 1:5000 і при довжині сторін квадрату 10 см відстань між лініями сітки буде дорівнювати 500 м, а таким чином буде потрібно: по осі Οх – 2 горизонтальних ряди ; по осі Οу – 2 вертикальних ряди.

Для масштабу 1:500 (відстань – 50 м) для даних координат: по осі Οх – 6 горизонтальних рядів; по осі Οу – 6 вертикальних рядів.

Від точності побудови сітки квадратів з розрахунковою кількістю рядів і від точності побудови точок ходу буде залежати точність побудови майбутнього плану.

2. Побудова координатної сітки способом діагоналей

Даний спосіб засновано на властивості діагоналей прямокутника, які рівні між собою та розподіляють одна одну навпіл у точці перетину.

Порядок побудови такий (рис. 2.1):

Рисунок 2.1- Схема побудови сітки квадратів.

• на листку паперу вибраного формату проводять дві діагоналі;

• з точки перетину діагоналей 0 в усі чотири напрямки відкладають рівні відрізки;

• з`єднують одержані точки і отримають допоміжний прямокутник;

• розподіляють кожну сторону допоміжного прямокутника навпіл і з`єднують одержані точки (точка перетину допоміжних ліній повинна збігатися з точкою перетину діагоналей).

Коли така умова виконується, то допоміжні лінії приймають за осі симетрії.

Для побудови координатної сітки при парному числі квадратів від точки Ο через кожні 10 см відкладають відрізки на протилежних боках прямокутника і будують ряди. Коли число рядів непарне при побудові середнього ряду в обидва боки від осі симетрії відкладають спочатку по 5 см, а потім по 10 см.

Контроль правильності побудування: діагоналі квадратів сітки повинні бути рівними.

Сітку квадратів оцифровують по осях згідно з масштабом побудови. Початок координат вибирають таким чином, щоб ділянка місцевості, що буде зображена, розташувалась посередині аркуша (рис.2.2).

Рисунок 2.2- Оцифровка координатної сітки.