. Відношення вигоди / витрати (b/c ratio)
Відношення вигоди/витрати або прибутки/витрати (Benefitsto Costs Ratio) є часткою від розподілу дисконтованого потоку (суми) вигод на дисконтований потік витрат і розраховується за формулою:
t t
B/Cratio = B (t) V / C (t) V (11.3)
Цей критерій є окремим випадком критерію індексу прибутковості.
Якщо відношення В/Сratio більше одиниці, то прибутковість проекту вища за мінімально необхідну, отже проект вважається привабливим. Відношення (вигоди/витрати) показує, наскільки можна збільшити витрати, щоб не перетворити проект у фінансово непривабливе підприємство.
Також BCR має ще декілька варіантів розрахунку.
При жорстких обмеженнях на капітал, на відміну від обмежень як по капіталу, так і по поточних витратах:
BCR = (В - ПВ)/КВ, (11.4)
де ПВ – поточні витрати; КВ – капітальні витрати.
За наявності дефіцитних або унікальних ресурсів (прикладом дефіцитних ресурсів може бути іноземна валюта):
:
BCR = (В-С)/R,
де R – вартість дефіцитних ресурсів.
Головною потенційною проблемою при застосуванні цих різновидів критерію є подвійний рахунок, якого потрібно уникати.
При застосуванні BCR доцільно пам'ятати про певні його недоліки, а саме:
може давати неправильні ранжирування за перевагою навіть незалежних проектів;
не підходить для вибору взаємовиключних проектів;
не показує фактичну величину чистих вигід.
Отже, критерій ВСR може бути використаний для демонстрації того, наскільки можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічно непривабливий. Основна перевага критерію полягає в можливості швидкого з'ясування його значень для оцінки впливу на результати проекту рівнів ризиків та непевностей.
. Внутрішня норма прибутковості (irr)
Реалізація будь-якого інвестиційного проекту вимагає залучення фінансових ресурсів, за які завжди необхідно платити. Так, за позикові кошти сплачують певні відсотки, за залучений акціонерний капітал дивіденди тощо.
Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, є ціною за використаний капітал. При фінансуванні проекту з різних джерел цей показник визначається за формулою середньої арифметичної зваженої.
Щоб забезпечити прибуток від інвестованих коштів або принаймні їхню окупність, необхідно досягти такого становища, коли чиста поточна вартість буде більше нуля або дорівнюватиме йому.
Для цього потрібно підібрати таку відсоткову ставку для дисконтування членів потоку платежів, яка забезпечить отримання вираження NPV > 0 або NPV = 0. Така ставка (бар'єрний коефіцієнт) має відображати очікуваний усереднений рівень позикового відсотку на фінансовому ринку з урахуванням чинника ризику.
Вибір ставки відсотка при підрахунку NPV, В/Сratio і PI значно впливає на підсумковий результат розрахунку, а отже, і на його інтерпретацію. Розмір ставки відсотка, як вже відзначалося, залежить від темпу інфляції, альтернативних можливостей і ступеня інвестиційного ризику. Дуже цікавим є значення відсоткової ставки q за якої NPV = 0 (рис. 11.1). У цій точці q сумарний дисконтований потік витрат дорівнює сумарному дисконтованому потокові вигід. Можна стверджувати, що ця точка має конкретний економічний зміст дисконтованої «точки беззбитковості» і називається внутрішньою нормою рентабельності або внутрішньою нормою прибутковості. Вона позначається ВНП (рос. –ВНД), або англійською абревіатурою IRR. Цей критерій дозволяє інвестору даного проекту оцінити доцільність вкладення коштів. Якщо банківська дисконтна ставка більше IRR, то, поклавши гроші в банк, інвестор зможе одержати більшу вигоду.
NPV
a
В
А
q q
b
Рис. 11.1. Залежність NPV проекту від ставки прибутковості.
Інший варіант інтерпретації зазначеного показника: внутрішня норма рентабельності — це найвища ставка відсотка, яку може сплатити інвестор, не втративши при цьому гроші, якщо усі кошти для фінансування інвестиційного проекту отримані у борг і загальна сума (основна сума плюс відсотки) повинна бути виплачена з доходів від інвестиційного проекту після їх одержання.
На практиці визначення IRR також проводиться за допомогою такої формули (інтерпретація геометричного методу - використання замість кривої - пряму ефективності, див. рис. 11.1):
,
(11.5)
де А — величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В — величина ставки дисконту, при якій NPV негативна; а — величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А; b — величина негативної NPV, при величині ставки дисконту В.
Точний розрахунок IRR можна зробити тільки за допомогою комп'ютера, проте можливий наближений розрахунок IRR поетапним наближенням до точки, у котрої NPV=0.
Відтак, показник внутрішньої норми прибутку (IRR) характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути здійснені під час реалізації проекту.
Наприклад, якщо для реалізації проекту була отримана банківська позика, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської відсоткової ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
Таким чином, значення цього показника полягає в тому, що інвестор повинен порівняти отримане для інвестиційного проекту значення IRR із ціною залучених фінансових ресурсів (cost of capital - СС):
якщо IRR > СС, то проект доцільно прийняти;
якщо IRR < СС − проект доцільно відкинути;
якщо IRR = СС − проект ні прибутковий, ні збитковий.
Переваги показника внутрішня норма прибутковості (IRR) полягають у тому, що окрім визначення рівня рентабельності інвестиції, є можливість порівняти проекти різного масштабу і різної тривалості. Тобто, метод забезпечує незалежність результатів розрахунків від абсолютних розмірів інвестицій. Він відображає стійкість компанії до негативних змін (ті компанії, які мають більш значення IRR, є більш привабливими для інвесторів). Дає можливість правильно ранжувати інвестиційні проекти в порядку зменшення (збільшення) їх економічної ефективності. Найбільш прийнятний для порівняльної оцінки не тільки альтернативних реальних інвестиційних проектів, але й депозитних вкладів, цінних паперів тощо.
Проте показник внутрішньої норми прибутковості (IRR) має декілька недоліків.
По-перше, за умовчанням передбачається, що позитивні грошові потоки реінвестуються за ставкою, що дорівнює внутрішній нормі прибутковості. У випадку, якщо значення IRR наближується до рівня ставки реінвестицій, то цієї проблеми не виникає; коли IRR, особливо привабливого інвестиційного проекту дорівнює, наприклад 80%, то мається на увазі, що всі грошові надходження повинні бути реінвестовані при ставці 80%. Однак малоймовірно, що підприємство має щорічні інвестиційні можливості, які забезпечують рентабельність у 80%. У такій ситуації показник внутрішньої норми прибутковості (IRR) завищує ефект від інвестицій (у показнику MIRR модифікована внутрішня норма прибутковості дана проблема усунена).
По-друге, немає можливості визначити, скільки принесе грошей інвестиція в абсолютних значеннях (рублях, доларах).
По-третє, в ситуації зі знакозмінними грошовими потоками може розраховуватися кілька значень IRR або можливе визначення неправильного значення.
По-четверте, виникають додаткові складності при виборі найбільш доцільного інвестиційного проекту, якщо критерій IRR приймає декілька різних значень.
Для подолання означених недоліків фахівцями з проектного аналізу використовується Модифікована внутрішня норма дохідності (MIRR). Модифікована внутрішня норма дохідності (MIRR), на відміну від IRR, є ставкою дисконтування, яка прирівнює поточну вартість інвестиційних витрат не з поточною, а з майбутньою вартістю грошових потоків за доходами проекту.
До переваг показника MIRR, порівняно з IRR, належать:
модифікована норма дохідності припускає, що грошові потоки від усіх проектів реінвестуються за ставкою, що дорівнює вартості капіталу, у той час як при застосуванні методу IRR, ставка реінвестування дорівнює IRR;
можливе урахування змінної вартості капіталу за роками реалізації проекту;
показник MIRR завжди має єдине значення як для нетрадиційних (неординарних) так і для ординарних грошових потоків;
несуперечність рекомендаціям вибору варіанту інвестування за методом NPV.
Водночас, потрібно зазначити, якщо альтернативні варіанти істотно різняться за обсягом інвестиційних витрат, можливий помилковий вибір гіршого варіанту капіталовкладень при використанні MIRR.