4.2. Стадії життєвого циклу проекту

Будь-який проект у процесі свого життєвого циклу повинен пройти певну сукупність ступенів розвитку. Отже життєвий цикл проекту поділяється на фази, фази на стадії, стадії на етапи. Перехід до чергового етапу супроводжується отриманням додаткової інформації і формулюванням основних висновків щодо доцільності і напрямів розвитку проекту. Таким чином, головне в процесі виділення фаз, стадій та етапів проекту полягає у позначенні деяких контрольних точок, під час проходження яких використовуеться додаткова (зовнішня) інформація і визначаються або оцінюються можливі напрями проекту. В будь-якому разі, прийнятий поділ відображає взаємодію проекту з середовищем (діючий механізм регулювання економіки країни, політики держави, існуюче становище в економіці тощо).

Запам’ятайте:

Сьогодні серед фахівців не існує єдиної думки щодо розподілу процесу реалізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відмінностями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найважливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідковувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо необхідно, коригувати його реалізацію. Тому, при визначенні кількості фаз та етапів виконання проекту визначальними є цілі й умови реалізації проекту.

У літературі з аналізу та управління проектами використовуються різні підходи при поділі реалізації проекту на фази. Мають означені підходи певні особливості в окремих країнах. Так, наприклад, у Німеччині використовують підхід, що ґрунтуєтьтся на основній проектній діяльності та виділенні наступних фаз: аналіз проблем, розробка концепції та детальне подання проекту, використання результатів його реалізації, ліквідація об’єктів проектної діяльності.

В свою чергу, російські фахівці пропонують розглядати три фази проекту – концептуальну, контрактну і фазу реалізації. Концептуальна фаза поділяється на такі стадії: розробка концепції проекту, оцінка життєдіяльності проекту, планування проекту, розробка вимог до проекту, вибір і придбання земельної ділянки.

Вітчизняні фахівці з менеджменту, ґрунтуючись на закордонному досвіді, виокремлюють такі стадії життєвого циклу проекту:

1) задум;

2) аналіз проблеми, цілі, вимог;

3) розробка концепції (інвестиційна угода, технічне завдання, експертиза, альтернативність);

4) детальна проробка (технічне проектування: специфікації, креслення, детальні плани);

5) виконання проекту (робоче проектування: підготування бізнес-плану, технічна документація, фінансові розрахунки, будівництво, іспити, приймання);

6) використання (упровадження, технічне обслуговування, експлуатація);

7) ліквідація (демонтаж, утилізація, продаж, завдання на розвиток).

4.3. Особливості життєвого циклу проекту з погляду комерційних банків

Виходячи з вимог банківської системи прийнято виділяти три фази інвестиційного проектування: доінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну. Ця класифікація узгоджена з програмою промислового розвитку ООН (UNIDO).

Особливе значення має доінвестиційна фаза проектування. Проходження цієї фази робить проект життєздатним.

Для обов'язкових проектів доінвестиційна фаза містить у собі: вивчення інвестиційних можливостей проекту; передпроектні дослідження (технічне обґрунтування), а також оцінку можливості здійснення проекту (експертиза).

На початковому етапі формується задум інвестора, що представляє собою документально зафіксовані розрахунки по проекту, які підтверджують основні висновки щодо його реалізації. У випадку притягнення зовнішніх інвесторів задум інвестора реалізується у вигляді Декларації про наміри. Декларація про наміри являє собою вже нормативний документ (однак цей документ не несе за собою юридичних наслідків у разі його розірвання) у який повинні бути освітлені такі питання:

• інвестори і їхні реквізити; місце розташування об'єкта інвестування;

• характеристика об'єкта; обгрунтування необхідності діяльності, що намічається;

• перелік основних споруд і їхні будівельні характеристики;

• потреба в ресурсах;

• забезпечення проекту ресурсами;

• екологічні і соціальні аспекти;

• джерела фінансування;

• терміни реалізації проекту.

На другому етапі розробляється техніко-економічне обгрунтування проекту, що містить у собі:

1. Вихідні дані й умови (цілі інвестування; загальна характеристика об'єкта інвестування; дані про стан ресурсів; результати попередніх оцінок і досліджень; відомості про замовника, інвесторів, можливих підрядниках, постачальниках і проектній організації − виконавці ТЕО тощо).

2. Ринок і потужність підприємства, номенклатура продукції.

3. Забезпечення підприємства ресурсами.

4. Місце розміщення підприємства.

5. Основні технічні рішення.

6. Основні будівельні рішення.

7. Організація транспортування матеріалів.

8. Оцінка впливу на навколишнє середовище.

9. Кадри і соціальний розвиток.

10. Графік виконання проекту.

11. Економічна оцінка і фінансовий аналіз.

12. Висновки і пропозиції.

13. Додатки.

У випадку прийняття ТЕО (його підписують сторони, відповідальні за реалізацію проекту) приймається рішення про проведення проектних робіт. На цьому етапі аналізуються всі аспекти супутні реалізації проекту. До основного з них відносяться: технічний аналіз, інституційний аналіз, соціальний аналіз, екологічний аналіз фінансовий і економічний аналіз.

До аналізу проекту обов’язково залучається цілий ряд фахівців, висновки і рекомендації яких фіксуються в проектно-кошторисній документації. Вона, в свою чергу, повинна відповідати нормативним вимогам державних і інших служб, з якими мають бути узгоджені визначені аспекти проекту (органи управління, що стежать за розміщенням будівництва, органи санітарного і пожежного контролю тощо).

У результаті аналіз проекту реалізується в заключному документі, так званому, бізнес-плані. Він є максимально компактним документом, який дозволяє зацікавленим сторонам і експертам ознайомиться зі змістом проекту. Структура бізнес-плану і ступінь його деталізації залежить від кількох параметрів, а саме: розміру проекту, сфери його застосування, вимог зацікавлених сторін тощо. У деяких випадках (наприклад, для отримання банківського кредиту) зміст бізнес-плану повинен відповідати певним нормативним вимогам.

На останньому етапі доінвестиційного аналізу здійснюється експертиза проекту (якщо це необхідно). Експертиза проекту проводиться в два етапи: попередня і комплексна. У ході попередньої експертизи аналізуються насамперед фінансові можливості здійснення проекту і достовірність основних його параметрів. Комплексна експертиза враховує зовнішній аналіз всіх аспектів проекту. На цьому ж етапі може здійснюватися узгодження аспектів проекту з органами узгодження прийняття проекту.

Для значних і міжнародних проектів Всесвітнім банком реконструкції і розвитку розроблено такі рекомендації щодо стадій життєвого циклу: визначення (ідентифікація), розробка концепції, експертиза, оцінка фінансового забезпечення, реалізація проекту, експлуатація і завершальна оцінка. Ці стадії об’єднані в дві фази: фаза проектування – перші три стадії; фаза впровадження – останні три стадії.

Перша стадія життєвого циклу проекту – ідентифікація. На цій стадії здійснюється генерування бізнес-ідей, які можуть забезпечити розвиток підприємства у майбутньому. На цій стадії доцільно скласти перелік усіх можливих ідей, придатних для досягнення цілей економічного розвитку (так зване «дерево ідей»). На подальших стадіях проектного циклу ці ідеї уточнюються та піддаються дедалі ретельнішому аналізу за мірою просування проекту з метою остаточного визначення тієї комбінації заходів, що найкращим чином забезпечить досягнення мети проекту. Ідеї, відображені на першій стадії, повинні відповідати критеріям здорового глузду, в першу чергу потрібно, щоб прибуток від реалізації проекту перевищив витрати на його здійснення.

Після того, як проект пройшов стадію ідентифікації, необхідно прийняти рішення, чи варто взагалі продовжувати розгляд бізнес-ідеї.

Відтак потрібне послідовне уточнення проекту за всіма його параметрами (технічними характеристиками, кадровими потребами, маркетинговими особливостями, впливом на довколишнє середовище, ефективності та фінансової здійснимості, прийнятності з соціальних і культурних міркувань, а також масштабності організаційних заходів).

Розробка проекту передбачає звуження кола запропонованих на першій стадії циклу ідей шляхом детальнішого їх вивчення. В цьому контексті можливе проведення кількох типів досліджень, у тому числі попереднє інженерне проектування, аналіз економічної та фінансової здійснимості, розгляд систем адміністративного управління, які необхідні для успішного здійснення проекту та подальшої його експлуатації, оцінка альтернативних варіантів проекту, оцінка впливу проекту на місцеве населення та різні соціальні групи тощо. Головний принцип: чим більше ми знаємо про різні підходи до управління проектом, тим більше можливості маємо забракувати невдалі варіанти й приступити до детального вивчення обраного проекту.

Після стадії розробки проекту, можна перейти до його експертизи. Експертиза забезпечує остаточну оцінку всіх аспектів проекту перед запитом чи рішенням про його фінансування. На заключному етапі розробки проекту готується детальне обґрунтування його доцільності та здійснимості із зазначенням тих компонентів проекту, які дадуть максимальний прибуток. На стадії експертизи увага, як правило, зосереджується на оптимальному варіанті. Проводиться докладне вивчення фінансово-економічної ефективності, факторів невизначеності й ризиків, а також окремих змін у керівництві або політиці, які можуть вплинути на успіх здійснення проекту.

На стадії переговорів інвестор і замовник, який хоче одержати фінансування власної ідеї, докладають зусиль для того, щоб дійти згоди щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту. Досягнуті домовленості потім оформлюються у вигляді юридичних зобов’язань. Після проведення переговорів складається протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображають досягнуті домовленості.

На стадії реалізації здійснюються основні проектні роботи, а також здійснюється контроль і нагляд. Головними параметрами, що контролюються при цьому є графік та бюджет проекту. Порядок проведення контролю та інспекції має бути погоджено на стадії переговорів.

На стадії завершальної оцінки визначається ступінь досягнення цілей проекту, із набутого досвіду робляться висновки, які можуть бути використані в інших проектах. На протязі цієї стадії обов’язково потрібно порівняти фактичні результати проекту із запланованими.