4. . Учасники проекту

Найважливішою складовою проекту є його учасники. При використанні традиційного типу управління в загальному вигляді учасниками проекту можуть бути:

• ініціатор проекту

• замовник проекту;

• спонсор або інвестор проекту;

• керуючий проектом;

• генеральний проектувальник;

• генеральний підрядчик;

• субпідрядники;

• кредитори.

Ініціатор проекту – особа яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-хто з учасників проекту.

Головний учасник – замовник проекту, майбутній власник і користувач результатами проекту. Замовником можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Замовник висуває основні вимоги до проекту, насамперед стосовно масштабу, забезпечує його фінансування за власні кошти та кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.

Спонсор або інвестор проекту вкладає капітал у здійснення проекту на основі інвестиційної угоди з замовником або на основі контракту на проект. Він може бути, як банківською, так і небанківською установою або навіть фізичною особою.

Керуючим проектом є особа, якій замовник та інвестори делегують повноваження щодо управління проектом. Це може бути юридична особа, яка задля виконання своїх функцій утворює команду проекту, або менеджер проекту.

Генеральний проектувальник і генеральний підрядчик призначаються керуючим проектом з організацій, які забезпечують реалізацію всього проекту, та при необхідності укладають договори із субпідрядниками на виконання разових або окремих робіт.

Кредитори складають окрему групу інвесторів проекту, які не беруть участь у фінансуванні проекту, але створюють умови росту капіталу.

У розширеному вигляді до учасників проекту відносять також контракторів, субконтракторів, постачальників, органи влади, споживачів продукції проекту, тощо. Потрібно зазначити, що учасники проекту можуть одночасно виступати в декількох обличчях, наприклад, замовники можуть бути й інвесторами, інвестори – керуючими проектом, тощо.

5. . Механізм управління проектом

Під управлінням проектами розуміють методологію організації, планування, фінансування і координацію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів протягом проектного циклу, спрямовану на досягнення цілей через застосування сучасних методів. Основними завданнями управління проектами є:

• визначення основної мети проекту та її обґрунтування;

• структуризація та ранжирування цілей проекту;

• визначення необхідних обсягів та джерел фінансування;

• дослідження та врахування всіх ризиків щодо проекту;

• підбір виконавців (учасників) проекту, зокрема, через тендери чи конкурси;

• підготовка та укладання контрактів;

• визначення термінів виконання проекту, складання графіку його реалізації;

• визначення потреби у ресурсах (трудових, матеріальних та фінансових);

• складання кошторису та бюджетування проекту;

• забезпечення контролю та моніторингу проекту.

В управлінні проектами використовується багатий арсенал методів та прийомів, які дають можливість вирішувати завдання, які далеко виходять за рамки загального планування реалізації інвестиційного проекту. У якості приклада можна згадати: формування асортименту продукції, контроль за календарним планом виконання робіт, управління проектними ризиками тощо. Загальна методологія управління проектами базується, в першу чергу, на пілотуванні складних проектів як системи взаємопов'язаних та взаємозалежних робіт та подій, що забезпечують ефективне використання матеріальних, технічних, трудових та фінансових ресурсів.

Відтак увесь комплекс проектних заходів повинен реалізовуватися тимчасовими цільовими командами, які працюють у тісній взаємодії одна з одною та з загальним керівництвом. Тільки командні форми дозволяють забезпечити достатню організаційну гнучкість, суттєво розширити діапазон управління та досягнути високого рівня залучення та відповідальності персоналу. Робочі групи є організаційним ядром перетворень, у зв'язку з чим забезпечення їх формування й ефективної роботи має бути компетенцією генерального директора або менеджера проекту.

В свою чергу, керівники проекту відповідають за три аспекти його реалізації: терміни виконання робіт, поточні витрати і якість результатів. Відповідно до звичайного принципу управління проектами, вважається, що саме ефективне управління графіками робіт є важелем для досягнення найкращих результатів за всіма аспектами. Тимчасові обмеження проекту часто є найбільш критичними. Будь-яке порушення термінів виконання проекту супроводжується зазвичай перевитратами коштів та зменшенням якості робіт. Тому, у більшості методів управління проектами основний акцент робиться на календарному плануванні робіт і контролі за його дотриманням. 

Вибір механізму управління проектом залежить від його виду та джерел фінансування. Наприклад, проекти у виробничій сфері здійснюються з допомогою підрядного, господарчого або змішаного способу.

Підрядний спосіб — це організаційна форма виконання робіт, виробництва продукції та надання послуг самостійними постійно діючими фірмами, підприємствами та організаціями на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. За допомогою підрядного способу виконується широкий спектр робіт: будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні, науково-дослідні, проектно-дослідні, ремонтні тощо. Саме цей спосіб тривалий час був домінуючим у галузі капітального будівництва, паралельно він сприяв виділенню будівництва в самостійну галузь матеріального виробництва. Відтак, на підрядній основі виконується майже 90 % загального обсягу будівельно-монтажних робіт. У межах використання підрядного способу всі суб’єкти інвестиційної діяльності, як юридичні, так і фізичні особи, можуть вступати в договірні відносини. Як правило, договір укладають дві юридичні особи — замовник (інвестор) і підрядник. Замовником може бути держава, міністерство, відомство, корпорація, асоціація, об’єднання, підприємство, установа або приватна особа.

До управління договором підряду може бути залучена і довірена особа інвестора (замовника), що діє від його імені й представляє його інтереси або протягом усього інвестиційного процесу, або тільки в період будівництва, тобто до введення об’єкта в експлуатацію та остаточних розрахунків. В більшості випадків посередницькі функції виконує менеджер проекту.

Під господарчим способом розуміється така організаційна форма, за якої інвестиційні проекти реалізуються безпосередньо інвестором без залучення підрядчика. При цьому функції інвестора, замовника й підрядчика виконує одна юридична особа, що розпоряджається коштами і одночасно є опе­ративним керівником.

Змішаний спосіб є комбінацією підрядного й господарчого способів. В цьому випадку підрядчиком виконуються складні матеріаломісткі види будівельно-монтажних робіт, а забудовником — більш трудомісткі, роботи.

Запам’ятайте:

З фінансового погляду управління проектом зводиться до організації процесу бюджетування (планування) капітальних вкладень. Це означає, що за кожним проектом визначаються інвестиційні витрати і джерела фінансування.

Важливим при управлінні проектами є й кадровий аспект. Жоден проект не буде успішним, якщо персонал не матиме достатньої мотивації для досягнення мети. Для цього керівник проекту повинен організовувати діяльність проектної команди, а також співпрацювати з людьми, які матеріально зацікавлені в результатах проекту, а саме, постачальниками, адміністраторами, банкірами, підрядниками.

Необхідно зазначити, що не існує єдиних правил, які були б універсальними для управління будь-якими проектами. Особливості проектного менеджменту обумовлюються типом проекту, особливостями країни або регіону, ступенем інновацій та іншими чинниками. Відтак менеджери повинні дуже чутливо реагувати на зовнішні обставини в яких здійснюється реалізація та майбутнє функціонування проекту.