9. Мораль та шкода

Мораль — найважливіший соціальний інститут, одна з форм суспільної свідомості. Становить відому сукупність життєвих принципів, поглядів, оцінювань, переконань, що історично складаються і розвиваються, і норм поведінки, засновані на них, що визначають та регулюють ставлення людей одне до одного, до суспільства, держави, родини, колективу, класу, оточення.

Мораль людини виявляється в поведінці, учинках, що оцінюються не лише з точки зору інтересів суспільства як цілого, але і окремих його груп та окремо взятих інтересів. Залежно від характеру моральної єдності й ступеня стійкості з'являються специфічні норми поведінки і моральні оцінки.

Моральна оцінка — особлива дія, яка орієнтує перевагу певної норми поведінки і наказує, пропонує діяти відповідно до цієї норми.

Це твердження чітко виявляється в особливостях професійної моралі, які входять у моральну свідомість кожної людини як спонукання до дії і доречності відповідних моральних оцінок у тій чи іншій формі діяльності.

Шкода – будь-яке знищення або зменшення блага, що охороняється законом. Може бути майновою та моральною.

Розмір майнової шкоди може бути точно обчислений у грошах і отримав назву «збитки». Збитки — грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі (у вигляді майна).

Збитки складаються з реальних втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, з витрат, які вона мала або матиме для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також упущеної вигоди — прибутків, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Так, у разі тілесних ушкоджень збитки складаються з втраченого заробітку (упущена вигода) і витрат на медичне лікування, санаторно-курортне оздоровлення, посилене харчування {реальні збитки).

Моральна (немайнова) шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; через знищення чи пошкодження її майна; приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 ЦК).

Моральна шкода не може бути точно обчислена у грошовому еквіваленті, тому її грошова компенсація є усуненням негативних наслідків, завданих потерпілому протиправними діями правопорушника.

Потерпілий має право вимагати захисту свого порушеного права і відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями правопорушника, лише протягом певного часу з моменту вчинення правопорушення. Термін, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, має назву позовної давності (ст. 256 ЦК).

10. Принципи компенсації моральної шкоди в сфері медичної діяльності.

Моральна шкода — це такі наслідки правопорушення немайнового характеру в результаті моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає у:

• фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

• душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

• душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

- приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, обов'язок відшкодування моральної шкоди покладається на винних осіб незалежно від того, чи то майнова шкода та чи була вона відшкодована.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого та матеріального становища відповідача (фізичної особи).

Проблема компенсації моральної шкоди при цивільно-правовій відповідальності медичних закладів заслуговує особливої уваги з тієї причини, що у медичному середовищі і серед пацієнтів сформувалося не зовсім правильне уявлення про поняття моральної шкоди. Більшість пацієнтів (у разі виникнення юридичного конфлікту з лікувально-профілактичним закладом) компенсацію моральної шкоди вважають за можливість отримати матеріальну компенсацію на основі самого конфлікту (тобто за наявності факту професійних і/чи морально-деонтологічних недоліків у діяльності медичних працівників).

До принципів компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності належать:

• наявність вини в діях (бездіяльності) медичного працівника (за винятком заподіяння шкоди життю і здоров'ю джерелом підвищеної небезпеки);

• реальна наявність порушення або посягання на особисті немайнові права (блага) пацієнтів;

• пацієнт має сам пред'являти докази наявності фізичних і (або) моральних страждань;

• пацієнт вільно обирає розмір компенсації моральної шкоди, однак остаточне рішення ухвалює суд;

• моральна шкода компенсується незалежно від відшкодування майнової шкоди.