4. Спадкування за законом і за заповітом. Секретний заповіт

Спадкування - це перехід майнових прав і обов'язків особи (спадкодавця) до інших, осіб (спадкоємців).

Спадщина (спадкове майно) - майно, що лишилося після смерті його власника.

До спадщини належать і борги спадкодавця. Відповідно до закону, спадкоємець має право відмовитись від прийняття обтяжливої спадщини,

До спадщини не належать права й обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1. особисті немайнові права (честь, гідність, авторство);

2. право на участь у товариствах і право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не передбачене законом або установчими документами;

3. право на відшкодування у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4. права на аліменти, пенсію, допомогу та інші виплати, передбачені законом.

Спадкодавцем може бути тільки фізична особа.

Спадкоємцями можуть бути не лише фізичні, а й юридичні особи та держава. Юридичні особи та держава успадковують майно лише в разі, якщо це передбачено заповітом.

Є категорія осіб, яких називають негідними спадкоємцями. Такі особи не мають права на спадок. До них належать:

а) особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на життя цих осіб;

б) особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, унести до нього зміни або скасувати заповіт;

в) батьки (померлої дитини), яких позбавили батьківських прав;

г) особи, які ухилялися від виконання обов'язку утримувати спадкодавця;

ґ) одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Цивільним законодавством передбачаються такі підстави спадкування:

• за законом;

• за заповітом.

Спадкування за законом

Спадкування за законом має місце у тому разі, якщо:

• заповіт відсутній;

• заповіт недійсний;

• померли спадкоємці, зазначені у заповіті;

• спадкоємці відмовились від спадщини;

• заповідана частина майна, а інша частина успадковується за законом.

Фізичні особи закликаються до спадщини по черзі, що дає змогу справедливо розподілити майно померлого: у такому разі його одержать найближчі до спадкодавця люди.

Суб'єкти спадкових правовідносин, види спадкування та його черги на законом наведені на схемі

Перша черга	- діти; всиновлені діти; - дружина/чоловік; батьки (всиновлені) померлого - дитина померлого, яка народилась після його смерті; - онуки, правнуки, якщо на час відкриття спадщини немає в живих батьків-спадкоємців
Друга черга	- дід та баба померлого як з боку батька, так і з боку матері; - рідні брати та сестри
Третя черга	рідні батько та тітка; двоюрідні брати та сестри
Четверта черга	члени сім`ї, які прожили 5 років зі спадкоємцем
П’ята черга	інші родичі до шостого ступеня та утриманці, які впродовж 5 років отримували матеріальну допомогу від спадкодавця

Схема. Черги спадкування за законом

Спадкування за заповітом

Заповіт — вираження волі спадкодавця на випадок смерті. Іноді називають тестаментом. Право на заповіт має тільки фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Оскільки заповіт — одностороння угода, за якою права та обов'язки інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлюють такі ж умови дійсності, як до будь-якого договору:

• складання заповіту тільки дієздатною особою;

• дотримання форми, визначеної законом;

• відповідність змісту заповіту вимогам чинного законодавства.

Законодавець встановлює такі вимоги щодо складання заповіту:

1. Обов'язкова письмова форма, де зазначаються місце й час його укладання

2. Власноручний підпис і нотаріальне посвідчення.

3. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноруч підписати заповіт, то за його дорученням і за присутності його та державного нотаріуса або іншої посадової особи, яка здійснює нотаріальні дії, заповіт може бути підписаний іншою особою, при цьому робиться позначка про причини, через які громадянин не зміг власноруч зробити підпис.

4. Заповіт не може бути підписаний особою, на користь якої його укладено.

5. Розпорядження спадкодавця не повинні зумовлювати непорозуміння чи спори після відкриття спадщини.

6. Посвідчення заповітів через представників не дозволяється так само, як і укладання одного заповіту від імені декількох осіб.

7. Спадкоємець, на користь якого складається заповіт, не повинен бути присутнім при цьому, він також не може підписувати заповіт за спадкодавцем.

Заповіт посвідчується:

- державними нотаріальними конторами;

- приватними нотаріусами;

- там де їх немає, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Посвідчуючи заповіт, нотаріус зобов'язаний перевірити, чи не містить він розпоряджень, що суперечать закону.

Секретний заповіт

Згідно з частиною першою ст. 1249 ЦК України, секретний заповіт нотаріус посвідчує без ознайомлення з його змістом.

ЦК встановлює лише вимоги щодо оформлення та оголошення секретного заповіту. А заповідач має самостійно потурбуватися, щоб його волевиявлення відповідало загальним вимогам цього Кодексу щодо тексту заповіту та його власних прав. Зокрема, заповідач має право:

• охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які йому можуть належати у майбутньому;

• призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних взаємин;

• без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого зі спадкоємців за законом;

• зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, тощо.

Нотаріус має попередити заповідача про те, що текст заповіту повинен бути чітко викладений. Це дасть змогу уникнути суперечностей у майбутньому трактуванні.

Оскільки нотаріус не бачить тексту секретного заповіту й не може пересвідчитися в його правомірності, то й відповідальності за можливі огріхи чи жарти заповідача не несе. Якщо, скажімо, останній замість традиційного заповіту вкладе в конверт просто листа до спадкоємців з побажаннями, то так воно й буде, і дорікати нотаріусу за це не можна.

Для секретного заповіту діють три загальні вимоги щодо оформлення:

1. заповіт складають письмово (зазначають місце і час його складення);

2. заповідач особисто його підписує;

3. заповіт має посвідчити нотаріус.

Специфіка оформлення секретного заповіту: заповіт пише заповідач особисто, вкладає в конверт, який заклеює та підписує; конверт віддає нотаріусу.

Працівник нотаріальної контори зобов'язаний у присутності заповідача:

а) поставити на конверті, де лежить секретний заповіт, свій засвідчувальний підпис;

б) скріпити конверт печаткою;

в) вкласти його в інший конверт та запечатати.

Крім того, на конверті зазначають прізвище, ім'я, по батькові, дату народження заповідача і дату прийняття на зберігання заповіту. Секретний заповіт нотаріус приймає на зберігання без складання опису (абз. 4, 5 п.162 Інструкції № 20/5).

Варто наголосити: секретні заповіти мають право посвідчувати лише нотаріуси, тоді як звичайні можуть посвідчити й уповноважені посадові особи.

Як і для звичайного заповіту, для секретного діє вимога про реєстрацію. Адже відомості про заповіти, посвідчені нотаріусами, обов'язково вносять до Спадкового реєстру (п. 2.1 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 листопада 2000 р. №51/5). Нотаріус не має права розголошувати відомості щодо факту складення, скасування або зміни заповіту до відкриття спадщини (ст. 1255 ЦК України ст. 8 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 93р. №3425-ХІІ)».

До моменту оголошення секретний заповіт зберігатимуть у державному нотаріальному архіві (п. 166, 167 Інструкції №20/5).

Нотаріус може видати заповідачу за його бажанням свідоцтво на спеціальному бланку про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту.

Оголошення заповіту нотаріусом

Зрозуміло, що ніхто не вправі позбавити заповідача права скасувати секретний заповіт. У разі прийняття такого рішення за заявою заповідача нотаріус повертає йому конверт, а якому зберігається секретний заповіт. При цьому справжність підпису заповідача на заяві про скасування секретного заповіту має бути нотаріально засвідчена.

Зважаючи на таємничість, якою овіяна воля заповідача, ЦК України встановив і особливий порядок щодо оголошення секретного заповіту. Нотаріус, отримавши інформацію про відкриття спадщини, призначає день оголошення змісту заповіту. Про нього він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця. Законом не встановлено впродовж якого часу має відбутися таке оголошення.

Якщо нотаріусу не відоме місце проживання близьких заповідача, то він робить повідомлення в друкованих ЗМІ щодо оголошення заповіту.

Для правомірності оголошення не вимагають обов'язкової присутності усіх родичів. Достатньо, щоб з'явився хоча б один спадкоємець, а іншим належним чином повідомили.

У разі прибуття зацікавленої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яку підписує також і ця особа {п. 164 Інструкції № 20/5).

Нотаріус розкриває конверт, в якому зберігається секретний заповіт, та оголошує його зміст. Зауважте: крім зацікавлених осіб, мають бути присутні ще й два свідки. Якихось особливих вимог щодо свідків законодавство не встановило. Зрозуміло, що вони повинні бути повнолітніми та дієздатними особами.

Щоб усе було згідно з законом, про оголошення секретного заповіту складають протокол, який підписують нотаріус та свідки. Цікаво, що до протоколу записують увесь зміст заповіту. Окрім цього, у протоколі зазначають:

1. дату, час та місце складання протоколу проголошення секретного заповіту;

2. дату посвідчення і прийняття на зберігання секретного заповіту;

3. прізвище, ім'я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків;

4. відомості про повідомлення осіб, які не з'явилися на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих ЗМІ;

5. стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків);

6. стан конверта, в якому зберігався заповіт.

У тексті протоколу записують і попередження свідків про відповідальність за ймовірну шкоду внаслідок розголошення відомостей, що стали їм відомі у зв'язку з оголошенням секретного заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й інші обставини оголошення заповіту (п. 164 Інструкції № 20/5).

Оригінал секретного заповіту зберігається в нотаріуса. Спадкоємцю за його заявою можуть видати свідоцтво про оголошення секретного заповіту, де буде відтворено зміст останнього. Оригінал секретного заповіту може бути виданий нотаріусом лише на письмову вимогу суду.