Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій з ООП Костюченко.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.46 Mб
Скачать

13.Захист від іонізуючого випромінювання

Захист від ІВ може здійснюватись шляхом:

  • використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхомзниження активності джерела випромінювання;

  • скорочення часу роботи з джерелом ІВ;

  • віддалення робочого місця від джерела ІВ;

  • екранування джерела ІВ;

  • екранування зони знаходження людини;

  • застосування засобів індивідуального захисту людини;

  • впровадження санітарно-гігієнічних та лікарсько-профілактичних заходів;

  • впровадження організаційних заходів захисту робітників з відкритими та закритими джерелами ІВ.

Обґрунтування і вибір доцільного комплексу заходів щодо захисту від ІВ в кожному конкретному випадку здійснюється на основі аналізу реальних особливостей джерел випромінювання та радіаційно небезпечних чинників.

Найбільш поширеним засобом захисту від ІВ є екрани. Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинан­ня або послаблення ІВ. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх збе­рігання Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.

З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбі­новані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним - з великою масою.

З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).

Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжують­ся гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен). Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, комплексів з використанням роботів.

В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіраторів), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи .

Особливі вимоги пред'являються до приміщень, в яких впроваджуються роботи з джерелами ІВ. Такі приміщення розташовуються в окремих будівлях або їх частинах і мають окремий вхід з санітарними шлюзами. Біля входу обов'язково повинні бути встановлені знаки радіаційної небезпеки і вказані класи робіт, що здійснюються у примі­щенні. Вхід в такі приміщення суворо заборонено для сторонніх осіб.

Для захисту людини від дії ІВ використовують різноманітні речовини штучного та природного походження, які здатні зв'язувати та виводити радіонукліди з організму людини (радіопротектори). До таких радіопротекторів відносяться: поліаміди, лимонна та щавлева кислота, сірчанокислий барій, сорбенти на основі фероціанідів та ін. Для зниження дії радіонуклідів велике значення має хар­чування людини продуктами, які мають радіозахисні властивості. До таких відносяться, наприклад, продукти, які вмістять значну кількість пектинів (чорна смородина, аґрус, шипшина, сік журавли­ни, яблука та ін.).

Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметрич­ний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.

Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії котрих базується на наступних методах:

  • іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища за допомогою детекторів, які вимірюють струм іонізації);

  • сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спалахів, котрі виникають в речовинах, при проходженні через них іонізуючих випромінювань);

  • фотографічний (вимірювання оптичної густини почорнінняфотопластинки під дією випромінювання);

  • калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що виділяється в поглинальній речовині).

Прилади радіаційного контролю розподіляються за призначенням на:

  • дозиметричні приладі, які призначаються для вимірів потужності дози, наприклад, дозиметри «Рось», «РКС-104»,«ДК-02» та ін.;

радіометричні прилади, які дозволяють вимірювати поверхневі забруднення та питому активність, наприклад, радіометри «Прип'ять»,_«Десна», «Бриз», «Белла», «Бета» та ін.;

• спектрометричні прилади, які дозволяють визначити спектр (склад) радіонуклідів на забрудненому об'єкті.

Література

1. Основи охорони праці: підручник / [ Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. та ін.]; за ред. К.Н. Ткачука. – К.: Основа, 2011. – 480 с.

2. Катренко Л.А. Охорона праці: навчальний посібник / Л.А. Катренко, Ю.В. Кіт, І.П. Пістун. – Суми: Університетська книга, 2011. – 540 с.

3. Кузнецов В. Охрана труда на предприятии / В. Кузнецов, И. Басова. – Х.: Изд. дом “Фактор” , 2011. – 736 с.

4. Настольная книга работодателя. Руководство по охране труда / [Иванов В.Н., Коржик Б.М., Иванов А.В., Дмитриев С.Л.] – Х.: Вид-во “Форт” , 2012. – 340 с.

5. ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять //Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 26.03.1999р. №164.

6. Закон України «Про захист від впливу іонізуючих випромінювань» // Офіційний вісник України. –1998. – № 6. – С. 55 – 63.

7. Гродзинський Д.М. Радіобіологія: Підручник. – К.: Либідь, 2000. – 448 с.

8.Доповідь про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні у 2002 році. – К.: Державний комітет ядерного регулювання України, 2003. – 82 с.

9. Козлов В.Ф. Справочник по радиационной безопасности. – М.: Энергоатомиздат, 1991. – 352 с.

10. Константінов М.П., Журбенко О.А. Радіаційна безпека: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 151 с.

11. Максимов М.Т., Оджагов Г.С. Радиоактивные загрязнения и их измерение. – М.: Энергоатомиздат, 1989. – 154 с.

12. Маргулис У.Я. Атомная энергетика и радиационная безопасность. – М.: Энергоатомиздат, 1988. – 220 с.

13. Методичні рекомендації з дозиметричного контролю / Академія наук УРСР, Міністерство охорони здоров'я УРСР; Косінов Г.А., Коваль Г.М., Адаменко О.А. та ін. – К.: Здоров'я, 1990. – 40 с.

14. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). – К., 1997. – 121 с.

15. Москалев Ю.И. Отдаленные последствия воздействия ионизующих излучений. – М.: Медицина, 1991. – 464 с.

16. Пишенина Т.И. Ионизирующее излучение. Нормирование. Контроль. – Одесса, 1996. – 136 с.

17. Радиация. Дозы, эффекты, риск / Пер. с англ. – М.: Мир, 1990. – 79 с.

18. Холл Э. Дж. Радиация и жизнь / Под ред. Л.И. Ильина;Пер. с англ. – М.: Медицина, 1989. –256 с.

19. Чорнобильська катастрофа / За ред. В.Г. Бар'яхтара. – К.: Наук. думка, 1996. – 576 с.

20. Яблоков А.В. Миф о безопасности малых доз радиации: Атомная мифология. – М., 2002. – 145 с.

© Костюченко М.П., 2013р. E-mail: mkost@i.ua. Відповідно до законів України про інформацію (1992р.) і авторське право (1993 р.), відтворення (репродукування) змісту (тексту) даного конспекту лекцій будь-яким способом без згоди автора забороняється

Лекція № 8.Загальні вимоги безпеки. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах.

Мета лекції: Розглянутизагальні питання техніки безпеки, а також основні засади пожежної безпеки.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

  1. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів.

  2. Пожежна безпека. Основні поняття. Статистика пожеж в Україні.

  3. Законодавчі та нормативно-правові акти з пожежної безпеки.

  4. Сутність та види горіння. Класи пожеж.Показники пожежної та вибухової небезпеки речовин і матеріалів.

  5. Класифікація приміщень і будівель за пожежною та вибухопожежною небезпекою.

  6. Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон.

  7. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкта.

  8. Пожежна сигналізація. Засоби пожежогасіння.

  9. Система організаційно-технічних заходів забезпечення пожежної безпеки на виробничих об’єктах.

  10. Навчання з питань пожежної безпеки.

Література

_______________________________________________________________________________