22.Експлуатація освітлювальних установок.

Освітлювальні установки – сукупність світлотехнічних пристроїв, призначених для освітлення. Вказане поняття відноситься переважно до установок штучного електричного освітлення і в цьому випадку охоплює освітлювальні прилади з джерелами світла, пускорегулювальну апаратуру, провідники, розподільні щити і інші електричні пристрої, призначені для розподілу електричної енергії між освітлювальними приладами. Крім того, до складу освітлювальної установки зазвичай включають всі спеціальні пристосування для підвищення якості освітлення (наприклад, штучний фон), а також поверхні, що беруть участь в просторовому перерозподілі світлового потоку, у тому числі стіни і стелі приміщень.

Надійність та ефективність природного і штучного освітлення залежить від своєчасності та ретельності обслуговування освітлювальних установок. Забруднення скла світлових отворів, ламп та світильників може знизити освітленість приміщень в 1,5–2 рази. Тому вікна необхідно мити не рідше двох разів на рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не рідше чотирьох разів – при значному виділенні пилу.

Періодичність чищенні світильників 4 – 12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничих приміщень).

В світильниках з люмінесцентними лампами необхідно також слідкувати за справністю схем вмикання та пускорегулювальних апаратів, про несправність яких свідчить значний шум дроселів та блимання світла.

Слід забезпечувати безпеку та зручність експлуатації й обслуговування світильників. Своєчасно повинна проводитися заміна перегорілих і несправних ламп, зокрема тих, що слабо світяться, а також ламп, що відпрацювали робочий термін.

Замінені люмінесцентні лампи зберігаються на складах і, якщо можливо, вивозяться на спеціальні підприємства для вилучення наявної в них ртуті.

Періодично, не рідше одного разу на рік, необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних місцях виробничого приміщення. Основний прилад для вимірювання освітленості – люксметр. Фактично отримана освітленість повинна бути більшою або дорівнювати нормативній освітленості з урахуванням коефіцієнта запасу.

________________________________________________________________________________

23.Загальні питання розрахунку освітленості робочого місця.

Проектування системи освітлення передбачає використання певних методів розрахунку робочого освітлення.

Основними завданнями світлотехнічних розрахунків є:

• визначення необхідної площі світлових прорізів (при природному освітленні);

• визначення необхідної кількості світильників електричної освітлювальної установки (при штучному освітленні).

Необхідно зазначити, що на виробництві розрахунок штучного освітлення здійснюється у двох випадках:

1. Необхідно дослідити існуючу освітлювальну установку.

2. Необхідно спроектувати нову освітлювальну установку для даного виду робіт.

У першому випадку вимірюють люксметром дійсну (фактичну) освітленість наявної освітлювальної установки. Розраховують освітленість, яку повинна створити освітлювальна установка. Далі порівнюють дійсну освітленість з нормованою.

У другому випадку здійснюють вибір системи освітлення, тип джерела світла. Потім визначають нормовану освітленість і розраховують кількість світильників або / і ламп, які забезпечують нормовану освітленість.

У випадку розрахунку природного освітлення використовується метод А.М.Данилюка, який є графічним методом за ДБН В.2.5-28-2006 [4]. Основним завданням світлотехнічного розрахунку є визначення необхідної площі світлових прорізів (при бічному освітленні) або площі світлових ліхтарів (при верхньому освітленні.

Найбільшого поширення набули чотири методи розрахунку штучного освітлення:

• метод питомої потужності;

• графічний метод;

• метод коефіцієнта використання світлового потоку;

• точковий метод.

Основним завданням світлотехнічного розрахунків за вказаними методами є обчислення необхідної кількості світильників електричної освітлювальної установки. Відзначимо, що основним нормативним документом розрахунку природного та штучного освітлення, а також їх різновидів (загального, місцевого, комбінованого, суміщеного, робочого) є ДБН В.2.5-28-2006. Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення. Спеціальні питання електричного освітлення розглядають у Розділі 6 Правил улаштування електроустановок (вид. 3-є, перероблене і доповнене за 2011 р.).

Література

1. Костюченко М.П. Основи охорони праці, охорона праці в галузі. Ч. 1. Загальні питання та менеджмент охорони праці: навчально-методичний посібник. – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2010. – 160 с.

2. Основи охорони праці: підручник / [ Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. та ін.]; за ред. К.Н. Ткачука. – К.: Основа, 2011. – 480 с.

3. Гандзюк М.П. Основи охорони праці: Підручник / Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О.; за ред. М.П. Гандзюка. – Х.: Факт, 2005. – 480 с.

4. Гершун А. А. Световое поле. – М.-Л.: ОНТИ, 1936. – 180 с.

5. ДБН В.2.5-28-2006. Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення. – К.: Мінбуд України, 2006. – 80 с.

6. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. ДСанПіН 3.3.2.007-98. Постанова Головного держ. санітарного лікаря України від 10.12.1998 р. №7.– К.:МОЗ України, 1998. – 26с.

7. ДСТУ Б В.2.2-6-97. Методи вимірювання освітленості. – К.: Укрархбудінформ, 1998. – 22 с.

8. Катренко Л.А. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: навч. посібник /Л. А. Катренко, Ю. В. Кіт, І. П. Пістун, – Суми:Університетська книга, 2011. – 540с.

9. Костюченко М.П. Основи охорони праці, охорона праці в галузі: Навч.-метод. посібник. – Донецьк:ІПШІ Наука і освіта, 2010.– 160 с.

10. Основи охорони праці: навч. посібник / П. С. Атаманчук, В. В. Мендерецький, О. П.Панчук, О.Г. Чорна. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 224 с.

11. Основи охорони праці : [навч.посібник для студентів вузів] / Березуцький В. В., Бондаренко Т. С., Валенко Г. Г., Васьковець Л. А.та ін.]; за ред. В.В.Березуцького. – Х.: “Факт” , 2005. – 480 с.

12. Основи охорони праці: підручник / [Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. та ін.]: за ред. К.Н.Ткачука. – К.: Основа, 2011. – 480 с.

13. Охрана труда. Сборник задач: учебное пособие [Дзюндзюк Б.В., Иванов В.Г., Клименко В.Н. и др.]. – Х.: ХНУРЕ, 2006. – 244 с.

14. Справочная книга по светотехнике / Под ред. Б. Айзенберга. – М.: Знак, 2006. – 972 с.

15. Чертов А. Г. Физические величины (терминология, определения, размерности, единицы): Справочное пособие. – М.: Высшая школа, 1990. – 335 с.

16. Яворский Б. М. Справочник по физике для инженеров и студентов вузов / Б.М. Яворский, А.А. Детлаф. – М.: Из-во “Наука”, 1977. – 942 с.

© Костюченко М.П., 2013р. E-mail: mkost@i.ua. Відповідно до законів України про інформацію (1992р.) і авторське право (1993 р.), відтворення (репродукування) змісту (тексту) даного конспекту лекцій будь-яким способом без згоди автора забороняється

Лекція № 7.Шум, ультразвук, інфразвук, виробнича вібрація та іонізуюче випромінювання.

Мета лекції: Розглянути фізичну природу, вплив на людину, заходи та засоби захисту від вібрації, шуму, ультразвуку, інфразвуку та іонізуючого випромінювання.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Основні поняття фізіологічної акустики.

2. Вплив шуму на організм людини.

3. Джерела шуму.

4. Методи захисту від шуму.

5. Нормування і вимір параметру шуму.

6. Захист від ультразвуку й інфразвуку.

7. Виробнича вібрація і її вплив на організм людини.

8. Нормування і контроль вібрацій.

9. Методи захисту від вібрацій.

10. Сутність іонізуючого випромінювання.

11. Біологічний вплив іонізуючого випромінювання.

12. Нормування іонізуючого випромінювання.

13. Захист від іонізуючого випромінювання.

__________________________________________________________________________