14. Основні вимоги до виробничого освітлення.

До виробничого освітлення пред’являються такі основні вимоги:

• рівень освітлення робочих поверхонь робочих місць має відповідати ДБН В.2.5-28-2006. Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення;

• штучне світло, що використовується на підприємствах, за своїм спектральним складом повинно наближатися до природного;

• має бути забезпечена часова стабільність рівня освітлення, його просторова рівномірність, відсутність різких контрастів і тіней (особливо рухомих) на робочій поверхні, а також сліпучих блисків;

• в полі зору предмета не повинен створюватись сліпучий блиск;

• не створювати небезпечних і шкідливих факторів (шум, пожежо-та вибухонебезпечність, небезпеку ураження електричним струмом, теплові випромінювання тощо;

• бути надійним, економічним, простим в експлуатації;

Зазначимо, що робоча поверхня – поверхня, на якій виконується робота і нормується або вимірюється освітленість. Для розрахунків використовується термін “умовна робоча поверхня”, який має сенс умовно прийнятої горизонтальної поверхні, що розташована на висоті 0,8 м від підлоги.

________________________________________________________________________________

15. Природне освітлення.

Природнє освітлення – освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях. Величина природнього освітлення визначається:

• площею ліхтарівS_л , тобто сумарною площею світлових прорізів (в світлі) усіх ліхтарів, які знаходяться на покрівлі над освітлювальним приміщенням або прогоном, м² ;

• площею вікон S_в , тобто сумарною площею світлових прорізів (в світлі), які знаходяться в зовнішніх стінах освітлювального приміщення.

Поєднання верхнього і бокового природнього освітлення дає в результаті комбіноване природне освітлення.

Як вище було сказано, природне освітлення створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу (прямим і відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огоджувальних конструкціях. Характерною ознакою природного освітлення є високе розсіювання світла, яке позитивно впливає на роботу органів зору. Це пояснюється як високою інтенсивністю світлового потоку, так і сприятливим спектральним складом, що поєднує рівномірний розподіл енергії в зоні видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного видів випромінювання. Безпосередній зв'язок працівників з навколишнім світом через світлові прорізи позитивно психофізіологічно на них впливає.

Як відомо з фізики, блакитний (голубий) колір неба пояснюється явищем молекулярного розсіяння природного (білого) світла та законом Релея, відповідно до якого, інтенсивність розсіяного світла І обернено пропорційно четвертій степені довжини хвилі, тобто:

І  1 / ⁴ (47)

Ця залежність обумовлена, як показали М. Смолуховський і А. Ейнштейн, флуктуаціями густини, що виникають в процесі хаотичного теплового руху молекул атмосферного середовища. За тими ж причинами при сході та заході пряме сонячне світло, яке пройшло через значну товщу атмосфери, повинно бути червоно-оранжевим.

Проте з точки зору світлотехніки природне світло має ряд недоліків, зокрема для виробничих приміщень, а саме:

• часова нерівномірність освітлення, тобто його залежність від часу доби і пору року;

• залежність освітлення від географічної ширини, ступеня хмарності та забруднення повітря;

• скрутно забезпечити раціональне освітлення всієї площі цеху або виробничої дільниці через специфічне розташування віконних прорізів;

• якщо ділянка цеху освітлюється прямими сонячними променями, то це неприпустимо для трудового процесу внаслідок їх сліпучої яскравості.

Як зазначено в ДБН В.2.5-28-2006, приміщення з постійним перебуванням людей повинно мати, як правило, природне освітлення. До них відносяться всі виробничі, підсобні, складські та допоміжні приміщення з постійним перебуванням людей. Винятки становлять підземні споруди, склади, фотолабораторії та інші технологічні приміщення з короткочасним перебування людей. Величина природного освітлення в приміщенні залежить від площі віконS_в – сумарної площі світлових прорізів (в світлі), які знаходяться в зовнішніх стінах освітлювального приміщення. Звідси випливає, що відносна площа світлових прорізів – відношення площі вікон S_в до освітлювальної площі підлоги приміщення S_п, тобто:

 = (S_в / S_п)  100 % (48)

Розсіяне денне світло створює освітленість, яка є різною для пори року і часу доби, а також для різних широт. Тому природне освітлення не можна оцінювати абсолютним значенням освітленості. Для цього служить відносна величина – коефіцієнт природної освітленості (КПО), який виражається у відсотках.

КПО – це відношення природної освітленості E_вн, яка створюється в деякій точці заданої горизонтальної площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім або після відбивання), до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості E_зов на такій самій площині, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу:

е = (Е_вн / Е_зов ) 100 % (49)

Внаслідок забруднення і старіння світлопрозорих заповнень у світлових прорізах (скляних покриттів або шибок), джерел світла (ламп) і світильників, а також зниження відбиваючих властивостей поверхні приміщення вводиться розрахунковий коефіцієнт, який враховує зниження КПО і освітленості в процесі експлуатації систем освітлення. Цей коефіцієнт має назву “коефіцієнт запасу” і позначається знаком К_з . Очевидно, що нерівномірність природного освітлення– це відношення середнього значення КПО до найменшого значення КПО в межах характерного розрізу приміщення, тобто:

 = е_ср / е_min (50)

Геометричний коефіцієнт природної освітленостіk_г – відношення природної освітленості Е_М , яка створюється у точці М заданої площини всередині приміщення світлом, яке пройшло крізь незаповнений світловий проріз і надходить безпосередньо від рівномірно яскравого неба до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості Е_М(заг) під відкритим повністю небосхилом, при цьому участь прямого сонячного світла в створенні тієї або іншої освітленості виключається:

k_г = (Е_М / Е_М(заг))  100 % (51)

Сукупність умов природного освітлення в тій або іншій місцевості за період понад десять років визначає світловий клімат.

Світловий клімат включає в себе освітленість і кількість освітлення на горизонтальній і різноорієнтованих за сторонами горизонту вертикальних поверхнях, створюваних розсіяним світлом неба і прямим світлом сонця, тривалість сонячного сяйва й альбедо підстилаючої поверхні. Альбедо (від. лат.albus–світлий) означає числову характеристику відбивальної здатності поверхні предмета.

________________________________________________________________________________