2.Предмет, структура, зміст та мета вивчення основ охорони праці.

Забезпечення здорових і безпечних умов трудової діяльності в нашій країні потребує корінної зміни ставлення всього суспільства до питань охорони праці, підвищення освіти посадових осіб і спеціалістів усіх рівнів, всього населення країни. Вирішення цієї проблеми не­можливе без належної підготовки всіх фахівців з питань охорони праці. Професійна освіта покликана забезпечити майбутнього спеціа­ліста знаннями, уміннями і навичками безпечної професійної діяль­ності, зокрема під час виконання управлінських дій, при проектуванні чи розробці нових процесів, виконанні конкретних виробничих дій, технологічних операцій тощо. Випускник вищого навчального закладу повинен вміти використовувати закони та інші нормативно-правові акти, чинну галузеву нормативно-технічну документацію, засоби з охорони праці для того, щоб:

• розробляти організаційно-технічні заходи, які забезпечуютьбезпечне виконання робіт;

• готувати робочі місця для безпечного виконання робіт, монтажу,обслуговування, експлуатації, використання, ремонту обладнаннятощо;

• організовувати безпечне виконання робіт;

• застосовувати на практиці індивідуальні та колективні засобизахисту працюючих;

• виконувати вимоги норм безпечної експлуатації устаткування таобладнання, застосування пожежо- та вибухонебезпечних і отруйнихматеріалів і речовин, що використовуються під час виконання робіт;

• забезпечувати протипожежну безпеку об'єктів;

• вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння;

• дотримуватись правил особистої гігієни та втілювати заходи здотримання вимог виробничої санітарії, поліпшення умов праці наробочих місцях.

Виходячи з вищевикладеного, метою вивчення охорони праці у вищій школі є формування у майбутнього фахівця такого рівня знань з соціальних, правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки, щоб він:

• чітко усвідомлював соціально-етичну важливість проблеми без­пеки праці;

• вмів вирішувати типові задачі охорони праці відповідно до поса­дових обов'язків первинної посади майбутньої професії;

• мав активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріо­ритетності охорони життя та здоров'я працівників.

Вивчення охорони праці у вищій школі відбувається неперервно і комплексно. Підготовка студентів в рамках нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» спрямована передусім на фор­мування світогляду, вироблення ідеології безпечного мислення і пове­дінки, і забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних про­цесів. Завдяки цій дисципліні майбутній фахівець має опанувати філо­софію безпеки локальних екосоціосистем, уміти будувати логічне дере­во подій виникнення небезпеки, визначати існуючі проблеми безпеки. Уміння вирішувати типові задачі охорони праці відповідно до по­садових обов'язків первинної посади майбутньої професії забезпе­чується відповідно до конкретної галузі і особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців шляхом опанування безпечними ме­тодами та прийомами ведення робіт при вивченні загальнотехнічних та фахових дисциплін.

Підготовка студентів вищих навчальних закладів усіх напрямів осві­ти стосовно питань правового забезпечення соціально-виробничої діяльності, організації охорони праці, організаційно-правового забез­печення належних культурно-побутових, санітарно-гігієнічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нормального психологічного клімату в трудовому колективі повинна здійснювати­ся при вивченні дисципліни «Охорона праці». Вивчення цього курсу ставить за мету вирішення подвійного завдання:

1) оволодіння питаннями правового забезпечення соціально-вироб­ничої діяльності, організації охорони праці, організаційно-право­вого забезпечення належних культурно-побутових, санітарно-гігіє­нічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нор­мального психологічного клімату в трудовому колективі;

2) оволодіння загальним підходом до питань охорони праці для того,

щоб уміти узагальнювати та структурувати знання з охорони

праці, як вже набуті, так і ті, що будуть набуті при вивченні інших

навчальних дисциплін та практичним досвідом.

Вивчення курсу «Охорона праці» базується на знаннях, набутих при вивченні нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» та інших дисциплін - загальноосвітніх (математика, фізика, хімія), соціально-правових та економічних (трудове право, соціологія, еконо­міка, організація і планування виробництва), медичних (гігієна, сані­тарія, токсикологія, фізіологія, психологія), загальнотехнічних та спе­ціальних (опір матеріалів, електротехніка, технологія та устаткування виробництва та ін.).

Охорона праці як наука належить до комплексу наукових дисци­плін, що вивчають людину в процесі праці, таких, як наукова організа­ція праці, ергономіка, інженерна психологія, технічна естетика. Ці дисципліни мають єдину мету - сприяти підвищенню продуктивності праці, зменшенню впливу на людину несприятливих чинників вироб­ничого середовища, збереженню здоров'я працівників, підходячи до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.

Наукова організація праці досліджує трудовий процес, на підста­ві чого розробляє та впроваджує в практику такі його схеми, при яких забезпечується максимальна продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров'я працівників, збільшення періоду їх трудової діяльності.

Ергономіка досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомен­дації щодо їх конструювання, виготовлення та експлуатації з метою забезпечення необхідної зручності, збереження сили, працездатності та здоров'я працюючих.

Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з технікою і вста­новлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення таких умов праці, при яких зберігаються високі пси­хофізіологічні можливості людини.

Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно-побутових та інших допоміжних приміщень - всього, що оточує людину на виробництві.

Завершення підготовки фахівців з вищою освітою з питань охорони праці здійснюється при вивченні навчальної нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» та при підготовці розділу «Охорона праці» у кваліфікаційних та дипломних роботах (проектах).

____________________________________________________________________________3.Визначення та сутність охорони праці.

Національним законодавством України вирішення проблем охорони праці віднесено до першочергових завдань держави, оскільки це пов’язано з забезпеченням додержання конституційних прав громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, на збереження їх здоров’я та життя під час трудової діяльності. На виконання вимог Конституції України з цих питань створено відповідну нормативно-правову базу, що постійно розвивається.

Охорона праці– це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. Охорона праці являє собою сукупність законів, нормативно-правовпх актів, а також ком­плекс різноманітних заходів та засобів, які забезпечують безпеку праці, збереження життя, здоров'я та працездатності людей при вико­нанні ними трудових обов'язків.

Студентам треба звернути увагу на такі положення.

Правові заходи ґрунтуються на системі юридичних законів (державних законодавчих актів), правил і норм, що регулюють певні відношення в галузі охорони праці.

Соціально-економічні заходи – це економічні методи управління охороною праці (фонди охорони праці, обов’язкове соціальне страхування працівників, пільги й компенсації працівникам, відшкодування власником шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я тощо).

Організаційно-технічні заходита засоби, покликані забезпечити такий рівень організації праці на підприємстві та такі технічні (інженерні) рішення з охорони праці для усього технологічного процесу, окремого обладнання та інструментів, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих чинників, а також виключали б або зменшували до допустимих нормативних значень вплив на працівників шкідливих виробничих чинників.

Зазначимо, щочинник, який за певних умов призводить до травми, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті  є небезпечним (виробничим) чинником на відміну від шкідливого виробничого чинника – виробничого чинника, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності i (або) негативного впливу на здоров'я нащадків. Зауважимо, що залежно від кiлькiсної характеристики (рівня, інтенсивності, концентрації тощо) i тривалості впливу шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним. Соціальні (людські) чинники, пов’язані з негативними відношеннями між працівниками у процесі трудової діяльності, що викликають стреси та захворювання, мають також назву шкідливих чинників.

До організаційних заходів з охорони праці відносяться: навчання та інструктажі з охорони праці, правильне планування робочих місць, наявність технологічних карт і плану проведення робіт у відповідності з умовами охорони праці, правильне утримання проходів та проїздів, дотримання правил проведення робіт та допуску до роботи, правильний догляд за працівниками, правильна організація праці, зручна робоча поза, чергування роботи й відпочинку, відсутність фізичного перенапруження, застосування безпечних способів праці, дотримання встановленого ходу технологічного процесу, справний стан засобів колективного та індивідуального захисту, наявність відповідних знаків безпеки та ін.

До технічних (технологічних, інженерних)заходівта засобів охорони праці відносяться: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, засобів колективного захисту (захисного заземлення, занулення, огороджень, систем дистанційного управління, блокування, запобіжних пристроїв, сигналізації тощо), використання засобів індивідуального захисту (спецодягу, спецвзуття, засобів захисту органів зору, слуху, дихання та ін.).

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення фактичних значень конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також визначення відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів (розміри виробничих приміщень, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, допустимі значення електричних полів,рівні шуму та ін.). Лікувально-профілактичні заходи передбачають відповідні попередній та періодичні медичні огляди працівників, переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я, безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах з тяжкими та шкідливими умовами праці, допомога інвалідам, неповнолітнім та ін.

________________________________________________________________________________