33 Лімітація державної влади: поняття, механізми.

Принцип лімітації (обмеженості) державної влади логічно випливає з прин¬ципу верховенства права - основоположної засади правової держави. Це поясню¬ється передусім тим, що саме право, правова система "пов'язує" державну владу, ставить її в певні рамки. За словами французького вченого Жан Люка Шабо мова йде про встановлення кордону влади управляючих над тими, ким вони управля¬ють. Із врахуванням вищесказаного спробуємо визначити основні правові та інституційні засоби, котрі прямо чи опосередковано обмежують владу сучасної держа¬ви:

1. Легальний характер самої державної влади, тобто забезпечення нею ре¬жиму законності й верховенства права. Це означає, що влада визнає свою зв'язаність правом. Для того, щоб право могло виконувати цю роль ("пов'язувати" державу) необхідною є наявність трьох умов:

а) відповідність писаної норми права цінностям і співвідношенню сил у сус¬пільстві (екзогенна відповідність норми);

б) визнання в правовій системі вищої сили норм, закріплених у деклараціях прав і в конституціях (ендогенна ієрархія правових норм);

в) наявність механізмів і органів, які мають завдання ефективно забезпечити вказану ієрархічну первинність (контроль конституційності).

2. Відокремлення установчої влади від законодавчої. Це означає, що право здійснювати установчу владу від імені народу повинен не лише парламент.

3. Збереження народного суверенітету, про який вже було вище сказано.

4. Поділ державної влади на законодавчу виконавчу і судову з метою ство¬рення механізму "стримувань і противаг" між гілками влади.

5. Правовий захист прав людини, індивідуальних і колективних ( в т.ч. прав національних, релігійних та інших меншин, особливо - політичної меншини і ви¬ступаючої від її імені опозиції).

6. Розвинуте місцеве і регіональне самоврядування, котре має власну фінан¬сову базу (муніципальна власність і місцевий бюджет) і охоронювані законом по¬вноваження. Рішення органу самоврядування скасовуються лише в судовому по¬рядку і лише з мотивів їх невідповідності закону.

34 Народний суверенітет: поняття і механізм.

Концепція народного суверенітету, яка виникла в часи європейських антифе¬одальних революцій в Англії та Франції

Завважимо, суверенітет народу може розумітися в співвідношенні лише з од¬ною силою — державною владою. Саме тому концепція народного суверенітету якраз і означає верховенство і первинність влади народу порівняно з владою дер¬жави.

До ознак народного суверенітету належать:

а) народ формує державну владу, виключно йому належить установча влада;

б) народ здійснює контроль за функціонуванням державної влади;

в) народ визначає межі діяльності державної влади;

г) народ в окремих випадках безпосередньо здійснює державну владу. В цьому плані народ виступає, на думку згадуваної Л.Т. Кривенко, "не тільки дже¬рело влади, а й її суб'єкт;

д) право народу на суверенітет є невід'ємним (природним) і не може бути узурпованим державою. У протилежному випадку народ має право боротися з ти¬ранією. У багатьох західних країнах таке право народу закріплено на конституцій¬ному рівні.

Механізм народного суверенітету включає дві складові: пряме і представни¬цьке народовладдя.

Пряме або безпосереднє народовладдя охоплює сукупність способів безпосе¬реднього волевияву народу на загальнодержавному або місцевому рівнях:

1) референдум - прийняття рішення, котре має юридичні наслідки, шляхом голосування громадян;

2) плебісцит — прийняття рішення через голосування громадян, яке, хоч і не має юридичних наслідків, виражає позицію народу з певного питання і вже тому, безумовно, враховується державною владою;

3) участь у виборах;

4) народна ініціатива - збір підписів за внесення законопроекту до парламе¬нту чи за проведення референдуму з певного питання;

5) відкликання члену парламенту - лише в країнах, де зберігається імперати¬вний мандат депутатів, наприклад в Україні;

6) проведення зборів жителів за місцем проживання.

Конституцією України, наприклад, передбачені такі форми безпосереднього волевияву народу як вибори, референдуми, мирні збори, мітинги, походи і демон¬страції, референтні ініціативи, звернення.

Представницьке народовладдя охоплює сукупність способів здійснення на¬родом владних повноважень через своїх обраних представників в органах держав¬ної влади та місцевого самоврядування.

У жодному разі не слід протиставляти пряму демократію її представницькій формі.