Висновки

Справжня любов до дітей – це не лише почуття, яке ніхто не заперечує, а й наука, хоч мало хто це підозрює. Щоб любити дитину, потрібно уміти любити її, але ми, на жаль, повинні сказати, що навіть багато матерів не вміють цього.

Любов до дитини передбачає безперервне вивчення її потреб, здібностей, прагнень і наполегливе намагання створити обстановку, в якій би задовольнялись її потреби, розвивались її прагнення. Любити дитину – значить бути переконаною в своєму обов’язку дати їй суму щастя, на яку вона має право, довести до повного розквіту всі її добрі задатки. Любити дитину значить охороняти її, тому що вона слабка, поважати її, тому що вона невинна. Любити дитину – значить самому облагороджуватися, намагаючись стати гідним її.

Також любов дитини складається із довір’я і віри.

ЇЇ притягують зовнішні прояви, привітний погляд, ласкава усмішка, але привертає щоденна поведінка. Ця маленька істота, яка скаче і базікає, слухає більше, ніж думають дорослі, вона спостерігає і порівнює. Якщо вчинки вихователя не гармонують з його словами, дитина швидко помітить це і розчарується в ньому, тому що глибоко поважає тих, хто турбується про неї. В своєму наївному ентузіазмі дитина дивиться на нього, як на божество, а їй, як і дорослому, важко відмовитися від своїх богів.

Ви постійно пропонуєте дитині виконувати свої маленькі дитячі обов’язки; нехай вона бачить, що й ви самі виконуєте свої, і вона не лише буде любити вас, а й вірити вам.

Мария монтесcорі

(1870 – 1952)

М.Монтессорі – італійський педагог, лікар, філософ, перша в Італїї жінка, яка отримала ступінь доктора медичних наук, звання професора антропології і гігієни. Загалом її педагогіка виходить з принципу природовідповідності та ідеї вільного виховання.

У 1898–1900 рр. працювала в дитячій психіатричній клініці для недорозвинених дітей і згодом перенесла розроблені там методи в практику виховання нормальних дітей. У 1907 р. відродила в Римі “Будинок дитини”. Брала участь у підготовці вчителів-фахівців для роботи з розумово відсталими дітьми, створювала школи за своєю системою.

У творах “Метод наукової педагогіки, що застосовується до виховання у “будинках дітей”, “Самовиховання і самонавчання в початковій школі”, “Будинок дитини. Метод наукової педагогіки” та ін. Монтессорі пропагувала ідеї “вільного виховання”. Виходячи з положення про те, що дитина, як активна істота, за своєю природою здатна до самостійного, спонтанного розвитку, М.Монтессорі головним завданням виховання дітей вважала створення такого оточення, яке б давало їм тільки поживу для самовиховання.

Педагогічна система італійського педагога Марії Монтессорі посідає визначне місце в буржуазній дошкільній педагогіці.

М. Монтессорі розробила методику виховання дітей трудящих в «будинках дитини» в інтересах панівних класів; ця методика передбачав організацію життя дітей, сенсорного виховання їх і підготовки до праці в умовах капіталістичного виробництва, виховання у дітей дисциплінованості, релігійності і покори.

Особливе місце відводить М. Монтессорі вихованню органів чуттів дітей, тренуванню чуття дотику, дрібних м'язів рук дитини, зору на спеціально розробленому нею дидактичному матеріалі.

Книга М. Монтессорі «Метод наукової педагогіки, застосовуваний до дитячого виховання в «будинках дитини», відображає погляди М. Монтессорі на виховання дітей трудящих. Важливу роль відіграють вимоги М. Монтессорі до індивідуалізації у вихованні дітей, вивчення особливостей їхнього розвитку, врахування даних антропометричних вимірювань у побудові педагогічного процесу.