Розділ хv.Предметні уроки

Найважливіші уроки як у сім'ї, так і в материнській школі – це предметні уроки. Вони найважливіші, оскільки з ними тісно пов’язане знайомство з рідною мовою і розвиток усіх почуттів. Дитина з колиски бере предметні уроки. Завдяки її прагненню все оглянути, обмацати, понюхати, послухати і попробувати ці уроки постійно змінюються і переплітаються між собою. Якщо мати за своїм розумовим розвитком здатна визначити словом кожне відчуття і кожну думку дитини, якщо вона може назвати все, що вона бачить і торкає, то дитина буде розвиватися в прекрасних умовах. Мати ж не буде повідомляти їй ці знання будь-коли, без всякого приводу. Розумна мати не буде пробувати вчити свою дитину називати предмети, яких нема у неї перед очима. І коли дитина підросте, хіба вона посадить її на стілець і скаже: «Будь-розумною, дитино, поклади руки за спину, слухай, що я тобі скажу: ось цей предмет називається міхами, ними роздувають вогонь і для цього роблять ось так». Ні, дитина бере в руки міхи, крутить їх в усі бо­ки, їй вдається розсунути і зсунути половинки, і вона багато разів повторює цю дію: тоді, мати говорить їй: «Це міхи. Дми ротом, як дмуть у міхи». Урок проведено, і для цього не потрібні були ні стілець, ні стіл, а головне, не виявилось потрібним з самого початку знищувати самодіяльність дитини, говорячи їй: «Будь розумною, слухай». Дитина сама дістала матеріал для свого розвитку.

Необхідна умова: дитина повинна бачити предмет з усіх боків, в усіх видах, зверху і знизу, зсередини і ззовні; вона повинна бачи­ти його освітленим і в тіні і не лише очима, а й пальцями, тому що і вона добре бачить лише те, що торкає; вона повинна його понюхати, послухати і попробувати.

Для дитини кращий урок той, який вона сама викликала; будемо ж намагатися спонукати її до цього або хоча б примусимо її чекати уроку з задоволенням. Нічого не може бути легшого за це в школі. Якщо материнська школа буде такою, як ми мріємо, якщо дітям буде дозволено приносити вранці предмети, що їх цікавлять; якщо вони зможуть вільно рухатись, а не сидіти; якщо вони будуть не на критому дворі, а в саду, отже, в умовах, сприятливих для спос­тережень, завідуюча повинна приготуватися до багатьох запитань.

…Коли урок проведено, залишаються запитання, за якими вчи­телька перевіряє, чи все зрозуміло. Я раджу ставити запитання таким чином, щоб діти не могли відповідати «так» чи «ні» або просто, як це часто трапляється, кивком голови. Якщо вони зрозуміли, відповіді повинні бути чіткі і правильні. Запитання повинно стосуватися однієї дитини, яка спочатку подумає, а потім дасть відповідь. Якщо їй не вдається самостійно висловити свою думку, то допоможе хтось із товаришів, завідуюча також втрутиться, якщо потрібно, і одержану відповідь повторять усі діти. Потім будуть шукати приклади, робити порівняння, діти висловлюватимуть свої зауваження, щось згадуватимуть.

Можна сказати, що предметний урок повинен бути пристосований до дітей.

Його потрібно провести з самим предметом або з гарною картиною.

Він повинен безумовно бути правдивим і зрозумілим; мова вчительки має бути стриманою, хоча не виключати гнучкості і витонченості.

Необхідно, щоб дитина після уроку була переконана в тому, що вона бачила і зрозуміла.