Дарунки для ігор Перший дарунок м’яч — перша дитяча іграшка

М’яч, як замкнене в собі ціле, є виразником і втіленням будь-якого іншого цілого. Уже само слово «м’яч» нашою ясною за своїм складом і способом вислову мовою сповнене значення і виразності: воно означає, що «ВаІІ» є ніби відтворенням усього , зображує собою все.

Крім того, м’яч має ще особливу привабливість, таку повну жит­тєвого значення привабливість для першого дитинства, так само як і для наступного за ним найважливішою іграшкою, особливо для дитячого віку.

На якому б темному й недосконалому ступені не стояла у ди­тини її здатність розрізнення предметів, згідно із законами її люд­ської природи, у м’ячі вона з раннього віку знаходить узагальнене вираження будь-якого предмета, а також самої себе як абсолютної й замкненої у собі-єдності...

...М’яч з усією сукупністю його якостей... є для дитини у бага­тьох відношеннях таким же повчальним символом (прообразом), як пізніше, у її зрілому віці, весь Всесвіт з його явищами...

...Дитина уже з раннього віку прагне, та й повинна прагнути за усіма своїми загальнолюдськими рисами і призначенням у житті, почуваючи себе як щось цільне (хоч би й зовсім несвідомо для самої себе), - прагне завжди у кожному предметі чи, в усякому разі, через кожен предмет і з допомогою його побачити дещо ціле, схопити це ціле, оволодіти ним і ніколи не задовольняється однією лише частиною його...

М’яч також цілком задовольняє і це прагнення дитини.

...Спостереження за життям дитини показують, що вона, подібно до казкових героїв, може в усьому бачити все із кожного предмета все зробити. І до цього м’яч цілком пристосований, тому що він, як замкнене у собі ціле, взагалі носить у собі зображення всього і водночас може служити особливим зображенням окремих предметів, наприклад, зображенням яблука і усього того, що виступає в кулястій формі і що, в свою чергу, охоплює цілий ряд інших предметів.

...З яким задоволенням маленька дитина все обіймає й забирає до своїх рук, а якщо немає під рукою нічого іншого, то хапає свій власний великий палець, свою власну другу руку, кулак...

Тому давайте з раннього віку маляті м’ячик у його маленьку ручку, спочатку хоча б просто для того, щоб воно його схопило, схопило ніби для того, щоб покласти на нього свої маленькі пальчики, як обручі, з метою зрозуміти його кулясту форму і навчитися таким чином володіти ним, тримати його, утримати його у своїй руці...

Другий дарунок Куля й кубик як друга іграшка дитини

Куля й кубик як тіла протилежно-рівні, нерозривно пов’язані одне з одним.

З другої половини першого року і протягом її, коли дитина починає вже помітно займатися сама собою, куля й кубик часто даватимуть їй більше задоволення, ніж м’яч, але все ж таки вона не пориватиме зв’язків і з м’ячем, як із своєю улюбленою іграшкою.

Куля й кубик щодо форми – цілковиті протилежності: наскільки вони однакові за своєю суттю, настільки й протилежні одне одному зовнішньо. Отже, вони є тілами протилежно-рівними. Саме на кулю можна дивитися як на тілесний вияв, чистого руху, тоді як кубик можна розглядати як тілесний вияв чистого спокою.

Тому куля й кубик з їхньою протилежною рівністю, як гра, нерозривно поєднані одне з одним. Куля й кубик співвідносяться як єдність в єдиному до єдності в різноманітності, або-ж, можна ска­зати, як різноманітність у єдності до єдності різноманітності, або ж, нарешті, як характер до розуму...