Дитяча самодіяльність, звички, наслідування

Безпомічність і власна воля (власний зміст) стають тому швидко крайніми пунктами, протилежними сторонами (полюсами) в житті дитини, для яких центральним пунктом, пунктом об’єднання, а таким чином і уподібнення, є самодіяльність і вільна діяльність, заняття, самозаняття.

У цьому полягає, для педагога і вихователя ясний і вірний ключ до розуміння внутрішнього і зовнішнього життя дітей і юнацтва, його явищ, які часто важко пояснити, які з труднощами піддаються тлумаченню і усуненню. Цим шляхом відкривається для вихователя вільний доступ проникненню, у світлі й темні сторони дитячого та юнацького життя, для розуміння його часто суперечливих на перший погляд явищ.

Тому вивчати в дитині звички й навички, особливо відносно їхніх причин і наслідків, для вихователів так само важливо, як ви­вчати і виховувати в них прагнення до знань. Можна було б показати, що явище звички, пристосування в дитині, явище зростання, об’єднання дитини з оточуючими її предметами,, що. рано спостерігається, і є доказом присутності та внутрішньої дії у ній з ранніх пір нахилу до діяльності й занять навіть тоді, коли зовні дитина є бездіяльною й пасивною; тому що дитина пристосовується до оточуючих її предметів, ставленням і вимогам для того, щоб розширити арену своєї внутрішньої діяльності.

Подібно до того як з вільної діяльності та самодіяльності дити­ни виходить звичка, точнісінько так з цієї останньої розвивається наслідувальна діяльність, наслідування; її також не менш важливо не залишати без розгляду, як і явище звички, пристосування і самодіяльності (при догляді за дітьми й дитячим життям), тому що ми бачимо, що внутрішнє, духовне життя дитини виявляється у явищах трьох родів - вільної діяльності, звички й наслідування, - які утворюють триєдине замкнене у собі ціле. Ці три явища з раннього дитинства тісно поєднані між собою в житті дитини і дають нам вищою мірою важливі про неї відомості відносно причин і наслідків та найбільш міцні вказівки для вірного його тлумачення у ранніх його проявах. Тому жодне-з цих явищ не може бути включене при належному розгляді явищ дитячого життя, такому, що задовольняє умови людської натури; тому що всі вони мають достатньо глибокі підстави у людській істоті відносно їх джерела. Також у спільності трьох видів діяльності виявляються цілі, що знаходяться у повній відповідності з істотою дитини, ЯК людини, а саме:

1. зберігати себе у тому стані, у якому дитина себе почуває і перебуває, як істота самостійна, що в цілому все-таки перебуває у стані спокою;

2. зміцнювати себе, свої члени, свої почуття, давати їм вправи, розвивати їх і надавати їм вільної діяльності, досягаючи таким чином у собі й притому своїми власними силами все більшої й більшої самостійності та індивідуалізації та визначаючи свою власну сутність;

3. збагачувати відомості, переконуватися у своїй самостійності та індивідуальності, а також в самостійному існуванні того, що її оточує.

...Вивчення навколишнього, самостійне сприйняття зовнішнього світу Та гри, самостійна дія, що випливає з внутрішніх сполук, вияв свого внутрішнього життя є, таким чином, першими самостійними заняттями дитини, якщо її тілесні потреби задоволені та якщо во­на почуває себе здоровою й сильною.