Йоганн генріх песталоцці

(1746 – 1827)

Книга матерів або порадник для матерів, як їм навчати своїх дітей спостерігати і говорити

Друкується за виданням: Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія / Упоряд.: З.Н.Борисова, В.З.Смаль. -2-е вид., допов. – К.: Вища шк.., 1990. – С.61 – 68.

ПЕРЕДМОВА

Природа... пов'язала перший розвиток здатності людини до розумного і спокійного існування — розвиток здатності спостереження й мови. — з першими турботами матері про дитину і з предметами, які внутрішньо пов'язані з цією турботою, від самого її народження приваблюють і захоплюють почуття дитини.

Матері! Книга, що її я даю вам у руки, не прагне ні до чого іншого, як до того, щоб підтримати вас на цьому шляху... і дати вам можливість, ідучи за нею найбільш простим, легким і пов'язаним з потребами інтелектуального і морального розвитку способом розвинути здатності ваших дітей до спостереження і мови.

І так само, як усі зовнішні предмети, що їх дитя бачить і чує, і воно само, тимчасом як воно відчуває самого себе, само, тимчасом як воно сприймає себе в усій безпорядності свого початкового існування, само, тимчасом як воно в своїй безпорадності сприймає себе як заклик до материнської любові і турботи і воно само є для себе першим покликом до свідомості і спостереження,—також і книга моя виконує своє призначення — розвинути сили дитини до спостереження і мови - через спостереження нею себе самої, свого тіла.

Завжди було відоме твердження, що будь-яке знання людини виходить і повинне виходити з неї самої,- і я іду за ним і використовую в цьому пораднику людське тіло у десяти вправах з десяти точок зору.

У першій з цих вправ мати навчає дитину показувати і називати зовнішні частини свого тіла: це означає, що вона навчає її бачити їх і давати їм назву.

У другій вправі показує дитині положення кожної з цих частин: вона показує їй, які інші частини лежать навколо тієї, яку вона позначає.

У третій вправі вона звертає увагу на зв'язок частин її тіла між собою.

У четвертій вправі вона показує і говорить, які частини тіла є в одиничному числі, які в подвійному, які в чотирикратному і под.

У п’ятій — вона вчить її помічати і називати істотні якості частин її тіла.

У шостій — вона вчить дитину відшукувати ті члени тіла, які мають між собою спільні із тепер їй відомих якостей і називати їх разом як пов'язані між собою.

У сьомій вправі мати навчає дитину помічати і називати що вона може робити з кожною частиною свого тіла і яким чином у зв'язку з якими обставинами ці частини звичайно використовуються.

У восьмій вправі вона звертає увагу дитини на істотне з усього того, що стосується догляду за своїм тілом.

У дев'ятій вправі, виходячи з обізнаності дитини з властивостями частин її тіла, вона звертає її увагу на багатостороннє вживання цих властивостей і вчить її точно висловлювати їх словами.

У десятій вправі вона привчає дитину поєднувати все, що вона набула у дев’яти попередніх вправах щодо пізнавання і називання частин свого тіла, і на основі цього описувати кожну частину тіла.

Справа зовсім не в тому, щоб мати, навчаючи спостереження і мови, однобічно і безперервно займалася з дитиною людським тілом доти, поки вона не проведе її через усі ці вправи і не закінчіть їх; навпаки, на підставі цих роз'яснень вона повинна навчитися охоплювати все коло речей, що стосується почуттів дитини, і підхо­дити до них з тих же точок зору так, щоб по закінченні кожної вправи з частинами людського тіла вона включала в ряд, що розглядається, і навколишні предмети і обмірковувала їх із дитиною. І я без затримки розроблю дальший ряд таких вправ з основними предметами, що оточують дитину і служать для розвитку, зміцнення і оживлення сил її спостережливості і мови,— і таким чином через продовження моєї «Книги матерів» допоможу приєднати до вправ з частинами тіла вправи з іншими предметами.

Мати! Ти повинна навчитися за допомогою мого методу чи з допомогою моєї книги здобувати з моря чуттєвих вражень, у яких плаває твоє безпорадне дитя, нечисленні, але необхідні для його освіти предмети; але тоді одне стає неминучим, ― і, мати, дозволь сказати тобі це, як неодмінну передумову методу: ти повинна при вправах на спостереження й мову за всім змістом цієї книжки безнастанно і твердо затримуватися, доки твоя дитина досконало не опанувала предметом з погляду кожної вправи і не навчилася висловлюватися про нього не тільки з точною визначеністю, а й з неодмінною плавністю.

Мати! Мій метод дає тобі лише небагато, але те, що він дає тобі, він намагається вкласти у високій закінченості в твою душу і в душу твоєї дитини; він намагається розвинути високу силу вдосконалення в тобі самій і в твоїй дитині. Його шлях такий: він дає тобі насамперед чітко визначені форми і особливості в системі навчання, а потім забирає твої духовні сили з потроєною силою під своє ярмо — неси ж його легко. Під цим легким ярмом сила вдосконалення буде міцно розвиватися в тобі і твоїй дитині

Та поки ти досягнеш цього, поки ця сила не утвориться в тобі твердо і певно, доти не ухиляйся від тягаря методу, іди дослівно за його формами, доки кожна з них не буде засвоєна дитиною…

Я знаю, що це лише форми, і як форми вони являють собою оболонку сили, яка вкоренить у тобі і в твоїй дитині дух і життя. Мати! Дух і сила вдосконалення лежить у них, вони повинні стати твоїм духом і твоєю силою заради дитини. Це вони можуть, або вони нічого не варті, так-таки нічого. Це правда, і я оголошую це прилюдно: Друзі і вороги методу! Дослідіть його за цим зразком – і прийміть його або відкиньте, зважаючи на те, витримає він іспит чи ні. Я оголошую це перший і прилюдно: ціна мого методу лише в тому, що кожна мати, яка уважно і достатньо вправляється в межах його форм, досягає такої психологічної висоти, що вона відкладає набік, як зайві, книги, які містять мій метод, і незалежно від них, але в їх дусі йде назустріч тим самим цілям.

Я знаю, що бідна оболонка моїх форм тисячами і тисячами людей ще довго розглядатиметься, як сутність їх; я бачу, як тисячі намагатимуться пов’язати ці форми з усім убозтвом їхньої власної обмеженості, а потім судитимуть зміст методу за тією дією, яку він неминуче чинитиме в цьому чудному змішанні його з якостями кожного, хто ним користується.

«Книгу матерів» зовсім не треба розглядати як підручник, місце якого в руках дитини, ― вона призначена виключно для матері, яка повинна за її допомогою навчити дитя спостерігати і говорити.

Книгу ж для дитини становлять самі предмети, які мати їй показує, називаючи їх і розмовляючи про них. Діти повинні дуже добре повправлятися в спостереженні і мові, перш ніж стане доцільним переводити їх від живого споглядання самих предметів до споглядання мертвих образів предметів – друкованих і рукописних слів.

Сказане є правильним і щодо спостереження чисел і мір: пояснення про вживання наочних таблиць чисел зовсім і в жодному разі не стосується дітей; лише самі таблиці є для дитини підручником числових і просторових співвідношень; незмінне усвідомлення справжніх, реальних відношень, що стоять у неї перед очима, повинне бути єдиним фундаментом суджень дитини про число і міру – діти повинні навчитися тільки через споглядання, і весь обсяг їхніх знань про числові і просторові відношення має бути істотним наслідком їхньої здатності самостійно і правильно уявляти собі частини цих таблиць і їх співвідношення, тому слово, що позначає кожне відношення і кожне число, в їхніх устах не повинно бути нічім іншим, як вираженням цього враження від звичайного споглядання, подібного до того, як слова «зелений» і «чорний» є не що інше, як вираження враження від звичайного споглядання.