Роздiл хi як довго слід тримати дітей в материнській школi

1. Як маленькi рослини, що виросли з своїх насiнин, пересаджують на город, щоб вони краще росли й давали плоди, так i дiтей, вихованих пiд покровом матерi, якi змiцнили розумово i фазично, для кращого зрощування треба передавати пiд догляд учителiв. Адже перенесене в iнше мiсце деревце за’вжди виростає вище i садовий плiд завжди смачнiший вiд польового. Але коли i як це треба робити? Вiдвускати дiтей з материнської хати i передавати викладачам ранiше шестирічного вiку я не радив би з таких причин.

2. .. Надто юний вiк вимагає для себе бiльше пiклування, нiж скiльки мiг би дати йому вчитель, який має пiд своею опiкою масу дiтей. Отже, краще поки що їм залишатися пад рiдною материнською стрiхою.

З. Далi, безпечнiше, щоб мозок грунтовно зміцнів ранiше, нiж вiн почне працювати, а в дитини на п’ятому або шостому роцi тiльки-но закiнчується формування черепа і мозок стає твердим. Отже, для цього вiку достатньо того, що пропонується для розумiння при домашньому навчанни, само собою, непомітно і ніби шляхом гри.

4. Крiм того, було б зовсiм некорисним, коли б ми дiяли iнакше. Якщо взяти для прищеплення сучок ще слабкий, вiн буде рости кволо i повiльно, а якщо вiн мiцнiший то сильнiше й швидше. Молодий кiнь, надто рано запряжений у вiз, стає слабшим, а якщо дати йому достатньо часу, щоб пiдрости, везтиме краще а - нагородить за надану вiдстрочку.

5. І нарештi, не така велика вiдстрочка чекати до шостого або початку сьомого року, якщо вжито заходiв (як ми вказали), щоб удома не бракувало того, в чому дiти могли б змiцнюватися в цi перші роки свого життя. Якщо дитина у зазначений спосiб уже почала набувати навички в благочестi і добрих звичаях (особливо в пошанi, слухняностi i покора старшим), а також i в мудрості, в швидкому виконанні справи, у виразній вимовi слів,— то не буде запiзно, якщо вона пiде вчитися до школи в шiсть років.

6. На противагу цьому, я не радив би затримувати дитину бiльше шести рокiв, оскiльки в цей строк легко можна закiнчити те, що (у вищезгаданий спосiб) треба було засвоїти вдома. i якщо далі негайно не вiддати дитину до справжньої школи, безсумнiвно, вона звикне до некорисного вiдпочинку й знову стане дикою…

9. Ознаки, за якими можна зробити висновок про здатнiсть дiтей вiдвiдувати громадські школи:

а) якщо дитина знає те, що їй слід знати в материнськiй школі;

б) якщо в нiй будуть помiченi увага i роздуми з приводу пропонованих запитань i певна здатнiсть до суджень;

в) якщо в неї виявиться, крім цього, деяке прагнення до бiльш високої освiти.

Роздiл хii у який спосіб батьки повиннi готувати своїх дiтей до школи

1. ...Отже, батьки повиннi вiддавати своїх дiтей для освiти в школу свiдомо i передусiм самi повиннi подумати, що мають тут робити, i вiдкрити очi дiтям, щоб вони замислилися над цим же.

2. Отже, нерозумно роблять тi батьки, якi без будь-якої пiдготовки ведуть своїх дiтей до шкiл, нiби телят до бойнi або худобу до череди; хай потiм шкiльний учитель мучиться з ними, терзає їх , як хоче. Але ще нерозумншi тi, хто зробив з учителя страховисько, а з школи застiнок i все-таки ведуть туди дiтей. Це буває в тому випадку, коли батьки або слуги в присутностi дiтей необачно базiкають про шкiльнi покарання, про суворiсть учителiв, про те, що дiти бiльше не будуть гратися, i подiбне. «Пошлю тебе до школи,— говорять,— заспокоїшся, вiдшмагають тебе, почекай лиш» та iн. У цей спосiб у дiтей розвивається не лагiднiсть, а щё більше здичавiння, вiдчай i рабський страх перед батьками i вчителями.

3. Отже, розумнi i благочестивi батьки, вихователi та попечителi робитимуть так. По-перше, коли наближається час посилати дiтей до школи, вони пiдбадьорюватимуть їх, нiби то починається ярмарок або збирання винограду, говорячи, що вони пiдуть до школи разом з iншими дiтьми i разом з ними вчитимуться i гратимуться. Може також батько або мати пообiцяти дитинi гарний одяг, елегантний капелюх, красиву дощечку для писання, киижечку i щось подiбне, а iнодi й показати те, що вже пiдготовлено для дитини (до дня вiдаравлення до школи). Однак не даватимуть цього (щоб дiти дедалi бiльше запалювалися бажанням), а тiльки обiцятимуть, що дадуть. Про це говоритимуть такими або подiбними словами: Ну, дорогий сину, уклiнно молись, щоб скорiше настав той час, будь благочестивим i слухняним» та iн.

4. Добре також роз’яснити дiтям, яка це прекрасна справа вiдвiдувати школу i навчатися ... А щоб вони заздалегiдь певною мiрою ознайомилися з цими заняттями, не завадить дати їм у руки крейду, якою б вона могли малювати на лавках, на столi або на данiй дошцi проводити лiнiї, малювати, що тiльки хочуть: чашки, хрести, кола, зiрочки, коней, дерева та iн., чи передадуть вони це правильно чи нi — байдуже, аби тiльки вони дiставали вiд цього задоволення. Неможливо, щоб це залишилося без результату: адже вони таким чином легше звикнуть креслити лiтери i розрiзняти їх, i взагалi не слiд випускати з уваги нiчого, тцо.крiм того ще можна вигадати для збудження в дiтей любовi до школи.

5. Крiм того, батьки повиннi будуть прищеплювати дiтям любов i довiр’я до майбутнiх викладачiв, Цього в єдиний спосiб досягти не можна. Iнодi треба з любов’ю згадувати про вчителя, називаючи його дядьком по батьковi або матер, хрещеним батьком, сусiдом i взагалi розхвалюючи його вченість і мудрість, його люб’язнiсть i доброту, вказуючи, що він людина видатна, багато знає, ласкавий до дiтей i їх любить…