Роздiл уii в який спосіб треба привчати дiтей до дiяльностi життя

I постiйних занять

1. Дiти охоче завжди чимось займаються, оскiльки їхня жива кров не може залишатися в спокої. Це дуже корисно, а тому не тiльки не слiд цьому перешкоджати, а треба вживати заходiв до того, щоб завжди в них було що робити. Хай вони будуть тими мурашками, якi завжди зайнятi; що-небудь качають, несуть, тягають, складають, перекладають; треба тiльки допомагати дiтям, щоб усе, що вiдбувається, вiдбувалося розумно, i, граючись з ними, показувати їм навiть форми всiх iгор (адже займатися серйозно вони ще не можуть…)

2. Оскiльки дiти прагнуть наслiдувати все, що бачать в iнших, то їм треба дозволяти де, за винятком тих випадкiв, коли вони бажають користуватися речами, якими вони можуть завдати собi шкоди або що-небудь зiпсувати, як, наприклад, ножами, сокирами, склом i под. де це пiдiйде, замiсть справжнiх речей для користування дiтей треба мати готовi iграшковi речi: олов’янi ножi, дерев’янi мечi, плуги, коляски, санчата, млини, будиночки i под.; завжди граючись з ними, дiти розвиватимуть в тiлi здоров’я, в розумi — жвавiсть, а в усiх членах — рухливiсть. Охоче будують вони будиночки i виводять стiни з глини, тирси, дерева, камiння; тут виявляються здiбностi до будiвництва. Словом, у що б не захотiли гратися дiти (аби тiльки це не було шкiдливим), їм треба допомагати, а не перешкоджати. Адже їм бiльше нiчим займатися, а бездiяльнiсть шкiдлива для душi i тiла.

З. ... На першому роцi достатньо м е х а н i ч н о г о в м i н н я, якщо дiти навчаться вiдкривати ротика для їжi, тримати прямо голову, повертати очi, брати щось рукою, сидiти, стояти та iн. Все це буде швидше справою природи, нiж вправи.

4. На другому й третьому роцi м е х а н i ч н i н а в и ч и будуть ширшими. В цей час дiти починають розумiти, що ознчає бiгати, стрибати, рiзним способом повертатися, гратися з чим-небудь, запалювати, знов гасити, переливати воду, переносити що-небудь з мiсця на мiсце, класти, пiднiмати, розстеляти, ставити, обертати, згортати, розгортати, згинати, випростовувати, ламати, колоти та iн.; все це треба дозволяти дiтям; бiльше того, при нагодi показувати їм.

5. Четвертий, п’ятий i шостий роки будуть i повиннi бути заповненi ручною працею i всiлякими будiвелъними роботами

б. Також слiд заохочувати дiтей вправлятися в м а л ю в а н н і i в п и с ь м i ... на четвертому або п’ятому роцi життя, в мiру того як можна буде помiтити або пробудити нахил до цього, запропонувавши їм крейду (бiднiшим — вуглину) з тим, щоб вони за бажанням ставили крапки, проводили лiнiї, гачки, хрести, кола. У виглядi гри або для розваги можна також потроху показувати, у який спосіб це робити…

8. Основи арифметики можна закласти тільки на третьому роцi, коли дiти почнуть рахувати спочатку до п’яти, а пiзнiше до десяти або, в крайньому випадку, почнуть ясно вимовляти цi числа, хоч би спочатку вони й не розуміли, що це означає. Потiм вони самі могли б помiтити, для чого служить ця лічба. Якщо на четвертому, на п’ятому, на шостому роцi вони навчаться рахувати по порядку до двадцяти. i швидко розрiзняти, що сiм бiльше вiд п’яти, п’ятнадцять бiльше вiд тринадцяти, то цього буде достатньо. Яке число парне i яке непарне, вони без жодних труднощiв зрозумiють з гри, яку ми називаемо «пара — непара». Вправляти в арифметицi далi буде некорисно i навiть шкідливо. Адже нiщо з такими труднощами не сприймаеться нашим розумом, як число.

9. 0снови геометрiї вони будуть спроможнi засвоти на другому роцi, розрiзняючи, що ми називаємо великим i що малим; внаслiдок цього вони легко зрозумiють, що таке коротке, довге, широке, вузьке. На четвертому роцi воин зрозумiють відмінностi деяких фiгур, наприклад, що ми називаемо колом, що лiнією, що хрестом. Нарештi, вони довiдаються про назви найуживанiших мiр, наприклад, дюйм, чверть, п’ядь, лiкоть, крок, фунт, квадрат та iн. Коли що-небудъ стане їм бiльш вiдомим, само собою, вони спробують вимiряти, зважити i зiставити одне з одним …