ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Обласний комунальний вищій навчальний заклад

«інститут підприємництва «Стратегія»

Кафедра КІТ

МЕТОДИЧНИЙ посібник

Основи макромови (Visual Basic for Application)

1 частина

Розробники: ст. викладач Гапонова Л.О.

доцент, к.т.н.

Кокін О.Ю.

м. Жовті Води

2013 р.

     Методичний посібник             для студентів різних напрямків 2013 року – 65 с.

РОЗРОБНИКИ:

ОКВНЗ «ІП «СТРАТЕГІЯ» (кафедра Комп’ютерних та інформаційних технологій)

О.Ю. Кокін, к.т.н., доцент.

Л.О. Гапонова, ст. викладач.

Методичний посібник розглянуто на засіданні кафедри    Комп'ютерних та      інформаційних технологій   

протокол від “___” ______________ 2013 року №_______

Завідувач кафедри    Комп'ютерних та інформаційних технологій      

                                        (О.Ю. Кокін)

“___” ______________2012 року

Схвалено методичною радою ОКВНЗ «ІП «СТРАТЕГІЯ»

протокол від “___” ______________2013 року №_______

Методичний посібник складається з трьох частин, написано відповідно навчальної програми курсів, що застосовують Microsoft Office додатки, це розділи таких курсів, як «Інформатика», «Інформаційні системи та технології», «Пакети прикладних програм», «СКБД (не інженерних спеціальностей)» для ВНЗ освіти ІІІ – ІV рівня акредитації та у зв’язку з впровадженням модульно-рейтингової системи організації навчального процесу. Посібник містить необхідні теоретичні відомості, приклади розв’язання завдань, контрольні теоретичні запитання , практичні та тестові завдання по темам.

Посібник може бути використано при проведені лекційних, практичних та лабораторних занять, самостійної роботи студентів з курсів, що застосовують Microsoft Office додатки для розширення їх можливості шляхом побудови модулів/проектів (макросів).

Даний методичний посібник розрахований на початківців з програмування, бажаючім освоїти основи програмування Visual Basic for Application та розширити можливості додатків пакету Microsoft Office, особливо Excel та зв’язків з іншими додатками.

В першій частині даного методичного посібника розглядаються чотири теми.

В першій темі описується поняття алгоритму, алгоритмізації, види алгоритмів. Детально надане графічне зображення алгоритму (блок-схема), графічне зображення різних видів обчислювальних процесів.

В другій темі — способи утворення та застосування макросів, що утворені макрорекордером.

В третій темі — базові поняття основних елементів програмування Visual Basic for Application та структури проектів (програм).

В четвертій темі — надані оператори привласнення значень та класи з переліком вбудованих функцій мови програмування Visual Basic for Application.

ЗМІСТ

Алгоритми. Алгоритмічна мова 5

1. Алгоритм і його властивості 5

2. Поняття алгоритму 5

3. Схеми алгоритмів 9

4. Графічне зображення різних видів обчислювальних процесів 13

4.1. Графічне зображення лінійних обчислювальних процесів 13

4.2. Графічне зображення розгалужених обчислювальних процесів 14

4.3. Графічне зображення циклічних обчислювальних процесів 15

Контрольні завдання по темі 18

1. Теоретичні питання 18

2. Тести 18

3. Практичні завдання 20

Створення макросів для автоматизації дій, які найбільш часто використовуються (практичне заняття) 22

1. Створення та управління макросами першої групи 22

2. Способи виконання макросу 24

Контрольні завдання по темі 27

1. Теоретичні питання 27

2. Практичні завдання 27

Основні елементи мови Visual Basic 28

1. Організація програми на мові VB для Excel 28

2. Створення і вживання процедур 29

3. Змінні 31

4. Типи даних 32

5. Зона дії змінних і процедур 35

5.1. Визначення зони дії змінних 35

5.2. Схема видимості змінних відповідно до об'єктно-орієнтованої моделі контейнерів 36

5.3. Зони дії процедур і функцій 38

6. Масиви 40

7. Константи 44

8. Перетворення типів 46

Контрольні завдання по темі 47

1. Теоретичні питання 47

2. Тести 47

Оператори привласнення і вбудовані функції 54

1. Оператори привласнення 54

2. Оператори коментарів 54

3. Оголошення і привласнення об'єктних змінних 54

4. Операції VB 55

5. Використання функцій VB 56

6. Строкові функції 57

7. Функції дати і часу 58

Контрольні завдання по темі 59

1. Теоретичні питання 59

2. Тести 59

3. Практичні завдання 61

Література 62

Алгоритми. Алгоритмічна мова

1. Алгоритм і його властивості

Будь-яка людина щодня зустрічається з множиною завдань від найпростіших і добре відомих до дуже складних. Для багатьох завдань існують певні правила (інструкції), що пояснюють виконавцеві, як вирішувати дану задачу. Ці правила людина може вивчити заздалегідь або сформулювати сама в процесі рішення задачі. Чим точніше і зрозуміліше будуть описані правила вирішення задач, тим швидше людина оволодіє ними і буде ефективніше їх застосовувати.

Вирішення багатьох задач людина може передавати технічним пристроям, автоматам, електронним обчислювальним машинам. Застосування таких технічних пристроїв пред'являє дуже високі вимоги до точності опису правил і послідовності виконання дій. Тому розробляються спеціальні мови для чіткого опису різних правил. Це одне із завдань інформатики.

2. Поняття алгоритму

Під алгоритмом розуміють зрозуміле і точне розпорядження (вказівку) виконавцеві зробити послідовність дій, направлених на досягнення вказаної мети або на рішення поставленої задачі.

Слово алгоритм походить від algorithmi - латинської форми написання імені великого математика IХ ст. аль-Хорезмі, який сформулював правила виконання арифметичних дій. Спочатку під алгоритмами розуміли тільки правила виконання чотирьох арифметичних дій над багатозначними числами. Надалі це поняття почали використовувати взагалі для позначення послідовності дій, що призводять до рішення поставленої задачі.

Приклад 1.

Обчислити значення по формулі у = (ах +  b)(сх - p), для будь-якого значення х.

Щоб вирішити цю задачу, досить виконати послідовність наступних дій:

1) помножити a на х, результат позначити R1;

2) R1 скласти з b, результат позначити R2;

3) помножити c на х, результат позначити R3;

4) від R3 відняти p, результат позначити R4;

5) помножити R2 на R4, вважати результат за значення y.

Ця послідовність є| алгоритмом рішення поставленої задачі. Для людини, що виконує дії, вже необов'язково знати початкову формулу для обчислення значення y. Потрібно всього лише чітко слідувати вказаній послідовності, виконуючи її пункт за пунктом.

У приведеному прикладі процес рішення задачі розбивається на елементарні операції, арифметичні дії, але це розбиття може бути продовжене і далі (наприклад, розписати як виконувати множення та додавання багаторозрядних чисел).

Принцип розчленовування складного процесу рішення задачі на елементарні дії має важливе значення для побудови алгоритмів.

Приклад 2.

Знайти найбільший загальний дільник двох натуральних чисел m і n.

Складемо алгоритм рішення цієї задачі, заснований на властивості, якщо m > n, то найбільший загальний дільник чисел m, n такий же, як і чисел m - n.

Алгоритм буде таким:

1) якщо числа рівні, то взяти будь-яке з них за відповідь, інакше продовжити виконання алгоритму;

2) визначити більше з чисел;

3) замінити більше число різницею більшого і меншого чисел;

4) почати алгоритм спочатку.

Як видно, цей алгоритм, відомий під назвою алгоритму Евкліда, також складається з окремих пунктів, приписуючи виконавцеві виконати деяку просту дію. Його особливістю є те, що всі дії, вказані в алгоритмі, можуть повторюватися багато разів.

В принципі, необхідність повернення до початку алгоритму може привести до нескінченного повторення пунктів алгоритму. В даному випадку цього не відбудеться, тому що величина різниці більшого і меншого чисел з кожним новим відніманням зменшується, і тому після деякого числа повторень порівнювані числа обов'язково стануть рівними. Алгоритм застосовний до будь-яких натуральних чисел завжди приводить до рішення задачі.

За допомогою алгоритмів можна вирішувати не тільки обчислювальні, але і багато інших завдань. Приведемо приклад алгоритму рішення графічної задачі.

Приклад 3.

Побудувати графік функції у = а|х| при а>0.

Алгоритм побудови має наступний вигляд (рисунок 1.1):

Рисунок 1.1. Алгоритм побудови графіка функції у = а|х|

Для його реалізації необхідно виконати наступні дії:

1) накреслити графік функції — пряму;

2) стерти частину графіка лівіше за вісь ординат;

3) симетрично відобразити частину графіка, що залишилася, відносно осі ординат.

Приклади алгоритмів показують, що запис алгоритму поділяється на окремі вказівки виконати деяку закінчену дію. Кожна така вказівка називається командою. Команди алгоритму виконуються одна за одною. На кожному кроці виконання алгоритму виконавцеві точно відомо, яка команда повинна виконуватися наступною.

Почергове виконання команд алгоритму за кінцеве число кроків приводить до рішення задачі (досягнення мети).

Кожен алгоритм будується з розрахунку на деякого виконавця. Для того, щоб виконавець міг розв’язати задачу по заданому алгоритму, необхідно, щоб він був спроможний виконати кожну дію команд алгоритму.

Сукупність команд, які можуть бути виконані виконавцем, називається системою команд виконавця.

Приклад 4.

Розглянемо поняття алгоритму:

обчислення суми елементів вектора а = (a₁, a₂, ..., а_n), тобто .

Для визначення суми застосуємо алгоритм її накопичення, використовуючи рекурентне співвідношення

S_i : = S_i-1 + a_i; S₀ = 0; i: = 1, 2,..., n.

де S_i - поточне значення суми;

S_i-1 - попереднє її значення;

S₀ - початкове значення суми;

a_i - значення поточного елементу вектора.

На початку алгоритму значення суми дорівнює нулю, потім послідовно до неї додаються значення першого, другого і решти елементів вектора.

Алгоритм обчислення суми запишемо у вигляді такої послідовності вказівок:

1. Привласнити S значення 0 і перейти до п. 2.

2. Привласнити i значення 1 та перейти до п. 3.

3. Обчислити нове значення суми, додавши а_і, до її попереднього значення, тобто, S: = S + a_i та перейти до п. 4.

4. Збільшити значення i на 1, тобто i = i + 1, та перейти до п. 5.

5. Порівняти значення i та n: якщо i  n, то перейти до п. 3, інакше - до п. 6.

6. Вивести результат S, тобто суму елементів вектора а.

Алгоритм має такі основні властивості:

• детермінованість (визначеність) - однозначність результату обчислювального процесу при заданих початкових даних;

• дискретність - розбиття обчислювального процесу на окремі елементарні кроки, можливість виконання яких не викликає сумніву;

• масовість - забезпечення рішення будь-якої задачі з класу однотипних;

• результативність - забезпечення отримання результату через кінцеве число кроків.