Грошова реформа 2-16 вересня 1996 року.

Головними завданнями грошової реформи були:

1. заміна тимчасової грошової одиниці українського карбованця на національну валюту гривню;

2. зміна масштабу цін;

3. створення стабільної грошової системи

Це передбачало закріплення фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахуків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.

За часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, що виконувала функції обмінної валюти, була гривня, відлита зі срібла або золота. Вдруге нові паперові гроші - гривні - були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року. В обігу з¢явилися гривні шести номіналів. Отож наша сучасниця знатного роду - одна з найстаріших на планеті грошових одиниць. Після тривалої перерви вона знову повернулася в Україну наче на підтвердження прадавньої біблійної істини, що все повертається на круги своя.

Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні: 1 гривня за 100.000 купоно-карбованців. НБУ випустив в готівковий обіг 3132,5 млн.гривень.

В ході реформи вдалося:

• утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7% за серпень, 2,0% за вересень, 1,5% за жовтень.

• підтримати стабільний курс гривні до іноземних валют, зокрема 176 гривень за 100 дол. США,

• прискорити обіг грошей, що сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України.

• активізувати надходження комунальних платежів від населення, збільшення обсягів реалізації товарів.

3. Види ринків та ринкова інфраструктура.

Ринок – це система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Структура ринку та ринкові установи

Види ринків:

1. За об’єктами обміну ринки поділяються:

• Ринок за­собів виробництва,

• товарів народного споживання і послуг,

• цінних паперів,

• валютний ринок,

• інформації,

• робочої сили, житла і т. д.

2. Відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний).

3. З територіальної точки зору (внутрішнім і зовнішнім).

3.1. Внутрішній:

• Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів.

• Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (респу­бліки, краю, області, району).

• Локальний - ринок якоїсь місцевос­ті, яка включає певну сукупність населених пунктів.

3.2. Зовнішній або світовий

Найбільш загально всі види ринків можна звести принаймні до поділити наступнимуть бути зведені принаймні до шести економічних утворень:

1. природних ресурсів,

2. товарів та послуг,

3. праці,

4. капіталів та грошей,

5. цінних паперів,

6. інформації.

Ринкова інфраструктура

Інфраструктура ринку це комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Діяльність ринкових установ в Україні регламентується такими за­конами:

• "Про приватизаційні папери",

• "Про державне регулювання ринку цінних паперів",

• "Про банки та банківську діяльність",

• "Про цінні папери та фондову біржу",

• "Про господарські товариства",

• "Про то­варну біржу",

• "Про Національний банк України",

• "Про страхування",

• "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг",

• "Про кредитні спілки".

Функціонування кожного елемента сучасного ринку забезпе­чується діяльністю певних ринкових установ: бірж, банків, фінан­сово-кредитних посередників, служб зайнятості.

Біржа — організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами або систематичних операцій з купівлі-продажу.

Види бірж:

• за стандартами та зразками (товарна біржа)

• цінних паперів (фондова біржа),

• валюти (валютна біржа),

• робочої сили (біржа праці),

• угод із фрахтування (фрахтова біржа)

Товарна біржа через систему форвардних і ф'ючерсних контрактів упорядковує і стабілізує відносини продавців і покупців великих партій зерна, металів, нафти тощо.

Фондова біржа через купівлю-продаж цінних паперів забезпечує отримання підприємцями додаткових капіталів, а також їхній рух у ті сфери діяльності, які забезпечують вищий доход, а отже, й ефективність виробництва.

Банки через кредит забезпечують рух капіталів, раціональне вико­ристання тимчасово вільних коштів, прискорення розрахунків.

фінансово-кредитні посередники (інвестиційні фонди, трастові (довірчі) товариства, страхові компанії та пенсійні фонди) акуму­люють кошти клієнтів і використовують їх, купуючи цінні папери та надаючи кредити.

Служби зайнятості — це установи, діяльність яких спрямована на зменшення кількості безробітних, запобігання безробіттю. Вони аналізують ринок праці, організовують перекваліфікацію працівників та громадські роботи, виплачують соціальні допо­моги.