2. Потреби та споживчі блага.

Основною метою суспільного виробництва є задоволення потреб людини та всього суспільства.

Потреба - це необхідність в чому-небудь, об’єктивно необхід­ному для підтримки життєдіяльності і розвитку люди­ни, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спо­нукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та спожи­вання у рамках певної системи соціально-економічних відно­син.

За характером виникнення:

• первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

• вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі (потреби у засобах виробництва);

• невиробничі (потреби у споживчих благах).

За суб'єктами вияву:

• особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

• колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

• суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

Потреби змінюються і примножуються внаслідок появи нових виробів і під впливом широкої реклами та енергійного стиму­лювання збуту.

Всезагальний економічний закон зростання потреб визначає, що безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

3. Закон спадної граничної корисності

Оцінка споживчого блага залежить від запасу, або кількості товару, призначеного для споживання.

Корисність – це суб’єктивна оцінка нагального споживчого блага.

Гранична корисність – оцінка користувачем останнього блага в ряді споживання.

Так, в останній тре­тині XIX століття одним із найвпливовіших напрямів економічної теорії — маржиналізмом був розроблений закон спадної граничної корисності

австрійську школу маржиналізму репрезентують К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк. Математичний апарат дослідження гра­ничних величин розробляли У.Джевонс (Великобританія), Л. Вальрас (Швейцарія), В. Парето (Італія).

Якщо запаси благ зростатимуть, то споживач оцінюватиме споживче благо кожної додаткової одиниці такого запасу дедалі нижче. (Маючи дві пари черевиків, людина оцінюватиме третю пару нижче, ніж другу).

Ця теорія використовується для аналізу ринкової ситуації, зокрема для визначення поведінки споживачів і виробників.

Споживач при виборі блага керується законом спадної граничної корисності.

Приклад. Споживач вийшов на ринок купувати яблука. Природно, що він має обмежений доход. Кожне наступне яблу­ко даватиме йому менше задоволення, ніж попереднє. Це по­яснюється тим, що, споживши його, він уже досягає певного рівня задоволення (насичення потреби) в яблуках. Отже, на­ступне яблуко споживач оцінюватиме нижче, ніж попереднє, і воно буде для нього меншим споживчим благом. Якщо перше яблуко споживач оцінив у 10 одиниць, то друге й наступні вів оцінюватиме нижче. Зобразимо це таблицею.

Таблиця 1

Залежність споживацької оцінки від кількості речей