Загальні основи економічного розвитку
1. Предмет, функції та метод економічної теорії. 1
2. Потреби та споживчі блага. 4
3. Закон спадної граничної корисності 5
4. Суспільне виробництво та його фактори. Виробничі ресурси та проблема економічного вибору. Закон спадної продуктивності факторів виробництва. Ефективність використання факторів виробництва. 6
5. Економічні відносини власності. 11
6. Економічні системи. Суть та принципи ринкової, планової (А-К), змішаної та перехідної економік. 12
6. Економічні системи. Суть та принципи ринкової, планової (А-К), змішаної та перехідної економік. 12
1. Предмет, функції та метод економічної теорії.
Вперше термін економіка ввів Арістотель (III ст. до н. е.). Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистецтво ведення домашнього господарства).
Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.
Предмет економічної теорії — виробничі відносини між людьми (або їх дії) у процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.
Об’єктом економічної теорії є економіка (економічна сфера) найголовнішою ланкою економіки є виробництво.
В широкому розумінні виробництво включає:
безпосереднє виробництво,
розподіл матеріальних благ і послуг,
обмін товарами і послугами,
споживання.
Найголовнішою ланкою у цьому ланцюзі є виробництво, де створюється продукти і послуги.
Варто запам’ятати, що коли ми говоримо про економічні відносини, які склалися в економіці і які вивчає економічна теорія, то ми маємо на увазі, що вони охоплюють всі ці сфери.
Для визначення предмету економічної теорії особливе значення має визначення змісту виробництва.
Виробництво як суспільне явище з одного боку включає відносини людей до природи, а з іншого відносини у процесі виробництва.
Рис. Основні елементи процесу виробництва
Основними елементами процесу виробництва є праця, засоби праці та предмети праці.
1. Праця як свідома доцільна діяльність людини спрямована на створення тих чи інших благ передбачає застосування здібностей і трудових навичок людей, їхніх фізичних і розумових зусиль. Праця виступає як процес функціонування робочої сили. Робоча сила - це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Іншими словами, робоча сила - це здатність до праці, а праця є процесом функціонування робочої сили.
2. Предмети праці - всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту (земля, сировина, матеріали). Людина діє на предмети праці з допомогою засобів праці.
3. Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці (машини, інструменти, обладнання, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канали, мости, транспортні засоби, резервуари)
4. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил.
5. Результатом виробництва є продукт. У ньому відображається праця: кваліфікована чи некваліфікована, продуктивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокої якості і до того ж погано зорганізованими, то матимемо низькі кількісні та якісні показники продукту.
Економічні відносини як друга сторона виробництва також мають свою структуру. Умовно можна поділити на 2 частини:
Відносини власності, серед яких найбільше значення має власність на засоби виробництва.
Організаційно-економічні відносини – спеціалізація, кооперація, управління.
Виробничі відносини виникають на тому чи іншому рівні продуктивних сил, розвиток продуктивних сил призводить до розвитку економічної теорії.
Якщо економічні відносини відповідають характеру і рівню продуктивних сил, то тоді вони сприяють швидкому економічному розвитку, якщо невідповідають, то виникає конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами, який долається двома шляхами:
шляхом реформ;
шляхом революцій.