Послідовність опцій курсору.
Всі опції, як головного, так і випадаючого меню повинні відповідати задачам у спадаючій ієрархії. Перебуваючи внизу ієрархії задачам більш високого рівня недопустимо. Бажано, щоб дії запуску задач на виконання реалізовувались в формах, а не були опціями головного меню. Взагалі опції можуть бути настроюваними, тобто їх кількість може залежати від режиму роботи додатку. Тобто, наприклад, якщо на перших кроках роботи користувача з додатком не потрібні опції формування звітів або виклику інформації по мережі, то ці опції можуть взагалі не бути показані або бути недоступними. Користувач сам може настроїти середовище додатку з точки зору розташування і появи опцій меню в залежності від найбільш частого застосування якогось алгоритму роботи.
Недоступність опції головного меню, поки користувач не опрацював всі попередні кроки
Рисунок 14.19 – Недоступність опцій головного меню.
Це може визначатись:
1. Кількістю і якістю вхідних інформаційних потоків, що потрібні для вирішення задач.
2. Особливістю послідовності або алгоритму вирішення тільки деяких задач на цьому терміні роботи користувача.
3. Кількістю запусків додатку.
4. Тривалістю роботи користувача з додатком.
Опції меню дій із випадаючого меню можуть змінювати своє розташування за критеріями:
Важливістю вирішення задач додатку.
Черговістю вирішення задач додатку.
Частотою вирішення задач додатку.
По замовчуванню курсор встановлюється на першу опцію як головного так і випадаючого меню.
Рисунок 14.20 – Встановлення курсору на першу опцію в меню.
Якщо порядок розташування опцій змінився згідно причин, що розглядаються, то курсор все рівно встановлюється на першу опцію існуючого меню. Якщо задачі, що вирішуються є однорідними і незалежними, то гнучкість додатку буде підкреслена тими обставинами, як він (додаток) може адаптуватися, щодо отримання інформації по кількості звертань користувача по вирішенню всього переліку задач за деякий час. Тут якась програма, що веде цей облік, може видати інформацію щодо задачі, яка вирішувалась частіше за інші, і система меню переналагоджується таким чином, що першою опцією головного меню буде опція цієї найбільш вирішуваної задачі додатку, і курсор буде по замовчуванню встановлюватись на цю задачу.
Елементи настроювання і виклик опцій.
В загальному випадку виклик опцій для роботи здійснюється шляхом обирання цієї опції, тобто встановлення на неї курсору і натиснення (enter) або лівої кнопки миші. Інший шлях – мнемоніки, тобто для кожної назви опції меню треба встановити таку літеру, щоб можна було комбінацією Alt+ ця літера зробити доступною цю опцію. У назві ця літера виділяється кольором або підкресленням, або напівжирним шрифтом. Бажано використовувати перші літери.
Рисунок 14.21 – Використання мнемонік.
Якщо є повторення, то можна використовувати інші малі літери, але такі, щоб користувач міг запам’ятати ці мнемоніки. Нумерація опцій майже ніколи не використовується, окрім спеціальних випадків. Після вибору опцій головного меню (наведеним раніше шляхом) розкривається випадаюче меню і курсор знову стає на першу позицію.
Рисунок 14.22 – Розкриття випадаючого меню.
Як і раніше, розташування опцій випадаючого меню повинно чимось бути пояснено і по-друге мати можливість змінюватись (по бажанню користувача або результатам дії програм адаптації).
В загальному випадку після закінчення роботи, тобто після вирішення задачі по будь-якій опції випадаючого меню, іде повернення до опцій головного меню, тобто всі форми, які застосовувались при вирішенні цієї задачі, зникають і знову з’являється головне меню.
Після заповнення цієї форми і натиснення ОК відбудеться повернення до головного меню
Рисунок 14.23 – Поверненна до головного меню після вирішення задачі додатку.
Цей загальний випадок при проектуванні інтерфейсу застосовуються тоді, коли майже всі задачі однакові і при вирішенні деякої користувач може розпочати будь-яку іншу. Але, якщо в роботі додатку є деяка послідовність вирішення задачі і ця послідовність зумовлює послідовність розташування опцій головного меню, то після закінчення вирішення задачі з цієї послідовності повинно організувати перехід на екран з розташування випадаючого меню. Взагалі , вирішення задачі, чи залишити головне меню на екрані при вирішенні будь-якої задачі або ні, залежить від додатку, тобто якщо користувачу потрібно швидко переключитись з однієї задачі на іншу, то на екрані головне меню повинно бути завжди доступним, а якщо задача має бути продовженою з застосуванням багатьох форм, то головне меню буде заважати вирішенню задачі і його не треба залишати на екрані.
Можна застосувати такий підхід, що в будь-якій точці алгоритму вирішення будь-якої задачі можна повернутись до головного меню для обирання іншої задачі або іншого шляху вирішення цієї ж задачі. Для цього користувачу потрібно натиснути якусь відому комбінацію клавіш.
При цьому:
- по-перше на формі з’являється повідомлення з питанням до користувача про збереження інформації щодо вирішення цієї задачі або тієї частини, що була введена до останньої форми або не збережена зовсім.
Рисунок 14.24 – Повідомлення з попередженням.
І після вибору будь-якого з цих варіантів система повертається до головного меню. На наступному сеансі роботи користувач може повернутися до незакінченої задачі. При виборі опції в меню для цієї задачі з’явиться повідомлення з питанням чи буде вирішуватися ця задача знову або буде продовжуватися далі з усіма збереженими даними. Після обирання якогось варіанту система продовжує роботу далі.