Основні поняття, що використовуються при проектуванні діалогу.

Діалог – це послідовність запитів і відповідей, якими обмінюються користувач і машина. Увесь діалог заснований на уніфікованих діях (ввод, вибір, відмова, вихід).

Ввод потрібен для того, щоб машина могла виконувати дії згідно алгоритму. А користувач повинен прочитати інформацію на екрані, яка виведена машиною, щоб він зміг провести аналіз, прийняти рішення і продовжити роботу з додатком (запис до БД, виведення звіту на екран).

Вибір аналог вводу, але різниця в тому, що машина видає пропозиції користувачу і серед списку пропозицій він повинен обрати одну, яка на його думку є головною чи необхідною на певному кроці виконання задачі.

Відмова – це дія, яка пов’язана з переходом на попередній етап, пункт, точку роботи додатку. Це може бути в межах форми або повернення на попередню форму (кожні дві форми поки ми не перейшли на третю, містять свою інформацію в буфері).

Вихід – це аналог відмови, але він припускає повернення в найвищу точку алгоритму додатку або операційного середовища.

При реалізації діалогу інформація може відображатися на екрані деякий проміжок часу для оцінки її користувачем. Користувач може змінити цю інформацію і потім зберегти її, а іноді ця інформація може змінюватися, але не бути збережена. Додаток повинен робити запит для підтвердження збереження чи незбереження інформації.

Введення інформації

Вибір інформації

Відмова

Підтверд-

ження

Повернення

на крок

назад

Рисунок 12.9 – Проектування форми фіалогу.

Основна термінологія, що використовується при проектуванні вікон. Визначення вікон, типи вікон.

Вікно – це обмежена частина екрану, на якій розміщується якась інформація. Ця інформація може сприйматися користувачем як окрема частина інформації, а також як інформація що потрібна користувачу для вирішення задач додатку. Якщо при вирішенні задач використовується послідовність вікон, то говорять, що додаток працює у віконному середовищі. Розрізняють три типи вікон:

• первинне

• вторинне

• спливаюче.

Первинне – це вікно в якому розпочинається діалог. Це вікно може містити в собі стільки форм буде необхідно для реалізації діалогу.

Рисунок 12.10 – Первинне вікно.

Вторинне – це вікно в якому користувач і машина ведуть діалог паралельно даному додатку. Це може бути додаткова інформація, розтлумачення інформації користувачу, довідкова інформація. Користувач повинен мати засоби переходу з первинного вікна у вторинне і навпаки.

Засоби переходу з первинного вікна у вторинне і навпаки

Рисунок 12.11 – Первинне та вторинне вікна одного проекту.

Спливаюче – це вікно, яке являє собою ділянку екрану, що може бути пов’язане з додатком або ні, але в усіх випадках інформація корисна для користувача (виклик контекстного меню з опціями і командами), або з опціями які дозволяють перейти в інший додаток і повернутися знову в точку алгоритму.

Рисунок 12.12 – Спливаюче вікно: подання інформації, корисної користувачу.

Всі вікна, які створені в середовищі, передають додатку властивості цього середовища