Мал. 1. Молоде дерево яблуні:

1 – провідник; 2 – обростаючі гілочки; 3 – центральний провідник; 4 – скелетна гілка;

5 – штамб; 6-коренева шийка; 7 – обростаючі корені; 8 – вертикальний скелетний корінь;

9 – горизонтальний скелетний корінь

Скелетні гілки (сучки) утворять основу (скелет) крони. Залежно від черговості утворення розрізняють гілки основні (скелетні), або гілки першого порядку, гілки, які розташовані на них, – гілки другого порядку, потім третього порядку й т.д.

Скелетні гілки вкриті численними обростаючими гілками – ростовими й плодовими, на яких утворяться листки та плоди.

Малина – типова рослина з одно- і дворічними стеблами в надземній частині й багаторічним підземним кореневищем. Дворічні пагони плодоносять на бічних гілочках, після чого відмирають. Із підземних бруньок у основі дворічного пагона виростають нові сильні однорічні пагони заміщення.

Кореневище малини складається з підземних пагонів, що утворять надземні пагони, що вкоріняються і додаткових коренів, які розташовані у верхньому ґрунтовому горизонті.

Смородина – багаторічний кущ з розкидистими (чорна смородина) і стислими (червона й біла смородина) багаторічними пагонами.

Аґрус – багаторічний кущ із численними тонкими, слабко звисаючими пагонами, вкритими шипами.

Виноград – багаторічний кущ (ліана) із гнучкими пагонами, що чіпляються завдяки вусикам. Однорічні пагони членисті, складаються з вузлів і міжвузлів, довгі (можуть досягати 3-6 м).

Суниця – трав'яниста рослина, що складається з багаторічних укорочених приземних потовщених пагонів-ріжків.

Пагони-ріжки утворять квітконоси, пагони, що стеляться із бруньками й листами, після 4-5 років ріжки старіють, не плодоносять й відмирають.

Хід роботи:

Розглянути й вивчити будову й основні частини плодового дерева і ягідних рослин. Замалювати схему їхньої будови.

Завдання № 3. Вивчення різних типів плодових утворень яблуні й вишні

Матеріали та обладнання. Гілки яблуні й вишні з різними типами плодових утворень (роздатковий матеріал), свіжі або зафіксовані плодові й вегетативні бруньки яблуні й вишні, лупи, препарувальні голки й пінцети.

Пояснення до завдання. Для зерняткових порід характерні кільчатки, плодові копитця й плодові прутики (мал. 2).

Мал. 2. Плодові утворення:

А – яблуня; Б – вишня; 1 – прутик; 2 – копитце; 3 – кільчатка; 4 – змішана гілочка; 5 – букетна гілочка

Кільчатка – невелика гілочка довжиною 2-3 см. На кінці кільчатки перебуває плодова, або генеративна брунька. Сліди зближених листків залишаються у вигляді кільця, від чого кільчатка й одержала свою назву. Із часом кільчатка розгалуджується й перетворюється в складну кільчатку або плодуху.

Плодове копитце – однорічна гілочка від 4 до 12 см довжиною, на кінці якої розташована найчастіше плодова брунька.

Плодовий прутик – однорічна гілочка понад 12-15 см довжиною, що закінчується плодовою брунькою.

Для кісточкових порід характерні букетні гілочки, шпорці й змішані гілочки.

Букетні гілки (гілочки) – укорочені плодові утворення довжиною 0,5-3 см з верхівковою ростовою брунькою й зближеними бічними плодовими бруньками у вигляді букету. На наступний рік ростова брунька утворить нову букетну гілку.

Шпорці – короткі багаторічні обростаючі плодові гілки довжиною від 1 до 8 см, з бічними плодовими бруньками й загостреною кінцевою ростовою брунькою, яка, часто в слив, перетворена в загострення у вигляді колючки.

Змішані гілки – однорічні пагони, у яких більша частина бічних бруньок – плодова, а верхівкова завжди ростова.

Для смородини характерні змішані плодові гілочки й кільчатки; для аґрусу – кільчатки, букетні й змішані плодові гілочки, для малини – плодові гілочки.