2.2.2. Конспект уроку на тему «Міф про виникнення світу в різних народів»

Епіграф:

Чудеса, що мешкають у міфі, перевершують усякі чудесності казки і завше постачають їй матеріал чудесності.

Аза Тахо-Годі

Тільки богам відкрите визначення доль. (Єгипетський вислів)

Мета: розкрити поняття про міф, його різновиди, історію розвитку, міфологію; презентувати міфи різних народів про створення світу; удосконалювати вміння працювати з опорно-логічними схемами; розвивати образне мислення та уяву учнів, усне мовлення, навички виразного читання та активного слухання; формувати інтерес до історичного минулого.

Обладнання та матеріали: карта світу, виставка книг про міфи народів світу, ілюстрації до міфів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.

Вранці, коли люди прокидаються, світить сонце, а коли доїм, завершується і настає темрява, на небосхилі з'являється місяці, та зорі. І так було завжди. У давнину, коли ще тільки зароджувалися наукові знання, люди намагалися пояснити схід і захід сонця, повені, землетруси, виверження вулканів, намагалися зрозуміти, як з'явилась земля і все, що на ній є, прагнули розкрити загадку власного походження та осягнути сенс буття. І різні народи все це пояснювали по-різному. Так виникали міфи...

Приміром, африканські племена бушменів-сан, спостерігаючи схід сонця, пояснювали це явище так. Жив на світі чоловік — вогонь. Його голова випромінювала сяйво. Під час полювання плем'я виставляло його наперед, щоб він освітлював шлях та відлякував хижих звірів. Але за це після вдалого полювання він забирав собі найкращу частину здобичі. Тоді люди вбили його, відрізали голову й закинули її на небо. Кожного дня вона пропливає небом, тому що шукає своє тіло.

А от у корейців про те ж явище інше сказання. Колись на світі жили три сестри: Хесун, Тальсун, Пельсун. Одного разу за ними погнався тигр, і вони, рятуючись від хижака, по мотузці піднялися на небо. Хесун стала сонцем, Тальсун місяцем, а Пельсун — зорями.

Про виникнення сонця і зорі давні австралійці могли б розповісти таке. Жила на світі дівчинка. Одного разу вона по дереву піднялася на небо і стала сонцем. Зірки теж спочатку були дівчатами. Але за те, що вони не слухалися старших, їх перетворили на каміння і жбурнули в небо, де вони стали зорями.

Ті ж австралійці вважали, що птахи й тварини походять від людей: крук — від людини — крука, кенгуру — від людини — кенгуру; а індіанці вірили, що перші люди виросли на дереві, або вилупились із яєць, або походять від ведмедя.

 2. Оголошення теми уроку.

 3. Робота з епіграфами.

 4. Читання статті підручника (с. 8—10) «Про що розповідають давні міфи».

 5. Складання опорної схеми «Ознаки міфу»

 

 6. Робота з поняттями «обряд», «ритуал» (підручник).

За прадавніх часів люди потерпали від злив, громовиць, землетрусів, вивержень вулканів, повенів тощо, але не могли пояснити їх виникнення, тому і з'являвся страх перед силами природи. Мабуть, так виникла думка про те, що хтось керує цими явищами і за щось насилає їх на людей. Так у людській свідомості виникли боги... Те, що лякало людей, пояснювалося гнівом богів, але люди помітили, що боги до них можуть бути ласкавими... Мабуть, тоді народилася думка про замилостивлювання богів.

Але як це зробити? Може, задобрювати владик спеціальними (магічними) словами, піснями, танцями? А може, створити скульптуру і їй поклонятися? А хіба не буде кращим віддати у жертву тварину, щоб бог не забирав життя людини? Звісно, богам потрібно зробити щось приємне, щоб вони зглянулися на людей...

Так виникали обряди та ритуали.

Згадаємо хоча б язичницьке свято слов'ян Івана Купала, покровителя закоханих, що відбувається в ніч з 6 на 7 липня. Гарно вбрані дівчата плетуть віночки, пускають їх по воді, а хлопці намагаються виловити ці віночки - таким чином молодь шукає свою пару. І все це супроводжується замовляннями, піснями, хороводами, танцями... І пізніше — розкладанням великого багаття і стрибанням через нього... Кажуть, цієї ночі можна в лісі віднайти цвіт папороті — і тоді здійсниться найзаповітніша мрія...

У давнину люди вірили у те, що за допомогою промовляння певних слів (заклинання, молитви, пісні) та ритуальних дій (танці, жертвоприношення тощо) вони безпосередньо спілкуються з богами. До того ж, кожен бог мав «своє обличчя» та «свій характер». Приміром, давньоєгипетський бог сонця Ра мав тулуб людини і голову сокола, а у давньоримського бога Януса було два обличчя, давньогрецького бога мертвих називали похмурим, невблаганним Аїдом...

Звісно, із розвитком людства змінювалося й ставлення до оточуючого світу. Якщо первісні боги лякали людей і ввижалися у вигляді неіснуючих жахливих, страшних істот (приміром, гідра, медуза Горгона, кіклопи, дракони тощо), то з часом вони набули людиноподібного (антропоморфного) вигляду.