Тема 5. Оперативне управління виробництвом

Тема 5. Оперативне управління виробництвом 1

5.1 Сутність оперативного управління виробництвом 1

5.2. Принципи і основні елементи оперативного управління 4

5.3. Диспечерування виробництва 7

5.4. Організаційна структура управління підприємством 10

5.4.1. Суть, принципи і етапи творення організаційних структур. Результати роботи будь-якого підприємства залежать, в першу чергу, від професійності його апарату управління. 10

5.4.2.  Організаційні структури управління підприємством. Завдяки організаційній структурі управління підприємством регламентуються адміністративні, функціональні та інформаційні взаємовідносини як між підрозділами апарату управління (планово-економічним відділом, виробничим відділом, бухгалтерією та ін.), так і між працівниками, які входять до складу цих підрозділів. Водночас встановлюються функціональні обов'язки і відповідальність кожного працівника апарату управління, визначаються вимоги до професійного складу управлінського персоналу. 13

Рис. 8.7. Схема лінійної організаційної структури 16

Рис. 8.8. Схема лінійно-штабної організаційної структури 17

Рис. 8.9. Схема функціональної організаційної структури 18

Рис. 8.10. Схема лінійно-функціональної організаційної структури 19

5.1 Сутність оперативного управління виробництвом

На діяльність сучасного підприємства значний вплив мають різноманітні чинники до яких відносяться умови експлуатації обладнання, номенклатура видів виготовлюваної продукції, плинність персоналу, стан трудової дисципліни, система обслуговування робочих місць, тривалість виробничого циклу, природно-кліматичні умови та інші. Перелічені чинники значно ускладнюють виробничий процес підприємства і вимагають постійного його контролю і регулювання. Чим більше підприємство і складніша його виробнича і організаційна структура, тим нагальнішою є потреба в оперативному управлінні виробництвом.

Оперативне управління виробництвом (ОУВ) – комплекс заходів, які забезпечують виконання поточних планових завдань, а саме: місячних, декадних, добових.

Головна мета оперативного управління виробництвом полягає в координації роботи всіх ланок підприємства щодо виготовлення і випуску готової продукції (виконання робіт і послуг) в заданому асортименті і обсязі в установлені терміни при ефективному використанні виробничих ресурсів.

Поставлена мета ОУВ досягається за допомогою виконання таких управлінських функцій:

1) впровадження у виробництво прогресивних норм використання обладнання, затрат часу, сировини і матеріалів;

2) забезпечення раціонального використання робочого часу, пропорціонального завантаження машин і обладнання та ліквідації їх простоїв;

3) коригування плану в ході його виконання;

4) раціональної і оперативної організації основного виробництва і скорочення тривалості робочого періоду виробничого циклу;

5) організації злагодженої роботи всіх цехів, дільниць і бригад;

6) забезпечення ритмічного ходу виробництва і рівномірного випуску продукції всіма цехами і дільницями підприємства.

Управлінські рішення повинні відповідати вимогам наукової обґрунтованості, оптимальності, точності і оперативності.

• Наукова обґрунтованість системи оперативного управління виробництвом передбачає обґрунтованість вибору елементів системи (планово-облікових одиниць і періодів); вибір і розрахунок календарно-планових нормативів; побудову об'ємних і оперативно-календарних планів; системи контролю і регулювання виробництва; достовірність вихідних даних.

• Оптимальність управлінських рішень – це вибір і множини таких рішень, які забезпечують задану цільову функцію при обмеженому обсязі ресурсів. Показниками оптимальності можуть бути: рівномірність завантаження підрозділів (робочих місць) тривалість виробничого циклу, величина незавершеного виробництва.

• Точність управлінських рішень – це ступінь відхилення фактичних показників і параметрів виробництва від раніше прийнятих. Чим менше таких відхилень, тим вище точність, стабільність і надійність роботи виробничих підрозділів.

• Оперативність управлінських рішень – це своєчасність передання початкової інформації про хід виробництва, швидке її опрацювання, своєчасне прийняття необхідних рішень і вплив на хід виробництва.

Схематично наведені вище вимоги подані на рисунку 5.1.

Оперативне управління виробництвом являє собою організаційно-планову систему, в яку входять такі підсистеми як поелементна і організаційна.

Поелементна підсистема характеризує основні елементи системи ОУВ, склад та кваліфікацію управлінського персоналу; математичне забезпечення планування виробництва; склад та величину комплексу технічних засобів; склад календарно-

Рис.5.1. Загальні вимоги до ОУВ як динамічної системи

планових нормативів; склад і зміст планово-облікової документації; належне інформаційне забезпечення.

Організаційна підсистема характеризує побудову системи оперативного управління: на рівні підприємства – диспетчерську службу у складі якої є оператор ЕОМ, а нарівні цеху (автоколони або нижнього складу) – диспетчер.

Результатом функціонування організаційно-планової системи і завершальною стадією оперативного планування на підприємстві є змінно-добові плани, які конкретизують завдання на добу.

Отже, змінно-добові плани є найоперативнішою формою планового керівництва.

Прикладом організації ОУВ у лісництвах є календарні місячно-добові графіки вивезення деревини, які розробляються для майстерських дільниць і бригад лісорубів. Перед складанням цих графіків заздалегідь для кожної бригади і дільниці розраховують змінно-добове завдання. Подібні завдання розробляють у деревообробних цехах, а також в ремонтних майстернях державних підприємств лісового господарства. В деревно-декоративних розсадниках і оранжерейних господарствах складають на календарний рік місячно-декадні графіки виконання робіт.

Значну роль у розробці завдань відіграють технологічні карти, в яких для кожної операції передбачені трудовитрати на одиницю роботи, де вказана і кваліфікація робітника (його розряд). Технологічні карти є основою оперативного управління виробництвом.