5. Орендне землекористування.

Закон України «Про оренду землі»

В економічно-правовому розумінні оренда — це оформлений договором майновий найм, згідно з яким одна сторона (орендодавець) надає іншій стороні (орендареві) майно, засоби виробництва, землю у тимчасове користування за обумовлену плату.

Оренда землі — це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі — це форма землекористування, при якій власник землі (орендодавець) передає її на певний строк іншій особі (орендареві) для ведення господарства за особливу винагороду (орендну плату).

Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальної власності), держави. Об’єктами можуть бути й земельні ділянки з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, розташованими на них, якщо це передбачено договором оренди.

З передачею землі в оренду відбувається розподіл повноважень власника: права власника залишаються з ним, але він переуступає орендареві значну їх частину по використанню землі. Таким чином, повноваження по господарському використанню землі відмежовуються від інших повноважень власника і делегуються іншому суб’єкту правовідносин.

Договір оренди землі — це угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Укладається у письмовій формі. Невід’ємною його частиною є план (схема) земельної ділянки. Посвідчується нотаріально.

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1. об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2. термін договору оренди; 3. орендна плата (розмір, форми платежу, терміни та порядок внесення); 4. цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5. умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6. існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7. сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8. відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених Законом, є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України. За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови. Термін договору оренди земельної ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погодженням сторін, але не більш як на п’ятдесят років.

Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструю чого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, а також органи державної влади і місцевого самоврядування, у власності яких перебувають земельні ділянки.

Орендарями земельних /ділянок є фізичні або юридичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути: 1. органи державної влади; 2. органи місцевого самоврядування; 3. громадяни України, юридичні особи, релігійні громадські організації, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави, іноземні фізичні та юридичні особи, особи без громадянства. Орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця. У разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати конкурсу чи аукціону.

Орендодавець має право вимагати від орендаря: 1. використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; 2. додержання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; 3. додержання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються; 4. своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов’язаний: 1. передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, та придатну для використання за цільовим призначенням; 2. вказати в договорі про права третіх осіб на земельну ділянку; 3. не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Орендар земельної ділянки має право: 1. самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору; 2. за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; 3. одержувати продукцію і доходи; 4. здійснювати у встановленому порядку за згодою орендодавця зрошувальні, осушувальні, інші меліоративні роботи, будувати ставки та водойми.

Приступати до використання земельної ділянки орендар має право після державної реєстрації договору оренди.

Орендарю забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, передбаченим законами України.

Концесійне право землекористування.