2. Стимулююча та стримуюча фіскальна політика.

Стимулююча і стримуюча фіскальна політика — об'єктивна сукупність грошових відносин, що відображають процес розподілу і перерозподілу частини вартості валового суспільного продукту для потреб розширеного відтворення в умовах змінюваної кон'юнктури і циклічних коливань економічного зростання. Передбачає систему державних заходів у вигляді сукупності форм, методів і засобів акумулювання фінансових коштів для потреб органів державної влади і механізм позитивного впливу на розвиток суспільного виробництва, вдосконалення його галузевої й територіальної структури з метою усунення диспропорцій, заохочення людей до праці і підвищення їх трудової активності. Основними інструментами здійснення С. і с. ф. п. стали, з одного боку, система платежів юридичних і фізичних суб'єктів господарювання до державного бюджету, з іншого — система бюджетного фінансування, сукупність податкових пільг, що розширюють можливості для ефективного інвестування грошових коштів у розвиток і вдосконалення виробництва, а також санкцій, які посилюють матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за кінцеві результати своєї діяльності, нормальний процес економічного зростання і швидко змінювані суспільні потреби зумовлюють нерівномірність розвитку одних галузей та територій і відставання інших, що веде до зростання диспропорцій і кризових явищ. Завданням стимулюючої фіскальної політики в таких умовах стає проведення певного вартісного розподілу грошових коштів для активного сприяння ефективному використанню факторів виробництва, регулювання вартості продукції, забезпечення умов для здійснення режиму економії й досягнення кращих результатів діяльності.

Стримуюча функція фіскальної політики дозволяє регулювати темпи зростання економіки на ранній стадії диспропорцій, охарактеризованих як „ перегрів економіки", тобто регулювати темпи зростання окремих господарських сфер, галузей або територій для усунення виявлених диспропорцій і своєчасного приведення їх стану у відповідність з потребами суспільства.

С. і с. ф. п. суперечила засадам адміністративно-командної системи, тому довгий час розцінювалася як витвір буржуазних економістів, що застосовується для подолання так званих перманентних кризових процесів капіталістичного суспільства. Сьогодні очевидність потреб у проведенні динамічної С. і с. ф. п. не викликає сумнівів. Держава на її основі здатна реально впливати на темпи зростання ринкових засаду виробничо-господарському житті, сприяти розвиткові підприємництва Крім регулювання стимулюючих ставок податку, дана політика передбачає цілий комплекс інших заходів і механізмів стимулювання або стримування темпів економічного зростання у тих чи інших умовах. Вона включає використання митних зборів, збалансованої грошово-кредитної політики, вдосконалення бюджетної системи, валютне регулювання, страхування тощо.

3. Фіскальна політика та дія вбудованих стабілізаторів.

Дискреційна фіскальна політика - цілеспрямована зміна величин державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в

- результаті спеціальних рішень уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва, темпів інфляції і стану платіжного балансу. Недіскреціонная фіскальна політика - автоматична зміна названих величин внаслідок циклічних коливань сукупного доходу. Недіскреціонная фіскальна політика передбачає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень до держбюджету у періоди зростання (зменшення) ВВП, яке надає стабілізуючу дію на економіку.

Чисті податкове надходження являють собою різницю між величиною загальних податкових надходжень до бюджету і сумою виплачених урядом трансфертів.

При дискреційною фіскальної політики з метою стимулювання сукупного попиту в період спаду цілеспрямовано створюється дефіцит держбюджету внаслідок збільшення держвидатків (наприклад на фінансування програм зі створення нових робочих місць) або зниження податків. Відповідно в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна політика уряду пов'язана зі значними внутрішніми тимчасовими лагами, так як зміна структури державних витрат або ставок оподаткування передбачає тривале обговорення цих заходів у парламенті.

При недіскреціонної фіскальній політиці бюджетний дефіцит і надлишок виникають автоматично, внаслідок дії встпроенних стабілізаторів економіки.

«Вбудований» (автоматичний) стабілізатор-Економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, не вдаючись до частих змін економічної політики уряду. В якості таких стабілізаторів в індустріальних країнах зазвичай виступають прогресивна система оподаткування, система державних трансфертів (у тому числі страхування по безробіттю) і система участі в прибутках. Вбудовані стабілізатори економіки щодо пом'якшують проблему тривалих часових лагів дискреційною фіскальної політики, так як ці механізми «включаються» без безпосереднього втручання парламенту.

Ступінь вбудованої стабільності економіки безпосередньо залежить від величин циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків, які виконують функції автоматичних «амортизаторів» коливань сукупного попиту.