Спроможність до адаптації
Адаптація допомагає вловлювати слабкі подразники й охороняє органи чуття від занадто великих чи тривало діючих подразників.
Адаптація сенсорної системи – це зниження чутливості при високих інтенсивностях подразників і підвищенні при низьких.
Наприклад, коли людина з напівтемної кімнати заходить у сонячну, вона певний час нічого не бачить. Інтенсивність світла при цьому може перевищувати верхній абсолютний поріг і викликати больові відчуття. Але за кілька хвилин чутливість очей знижується і навколишні предмети знову стають видимими.
Адаптоване до темряви око чутливіше до електромагнітних хвиль, які знаходяться у зелено-блакитній частині спектра, ніж до тих, що знаходяться в оранжево-червоній його частині. Цей факт можна проілюструвати так. Якщо при денному світлі показати людині червоне й синє зображення на чорному тлі, вона побачить їх однаково чітко. Але якщо людина буде роздивлятися ці зображення в сутінках, їй здаватиметься, що червона частина зникла і залишилася тільки синя. З цієї причини розпізнавальні знаки, що вказують на контури злітної смуги аеродрому, позначаються синім кольором.
Спроможність до тренування;
Явище підвищення чутливості аналізаторів у наслідок їхнього тренування називається сенсибілізацією.
- сенсибілізація через необхідність компенсації сенсорних дефектів (сліпота, глухота);
- сенсибілізація, зумовлена специфічними вимогами діяльності.
Наприклад, спеціалісти з фарбування тканин розрізняють до 60 відтінків чорного кольору. Для нетренованого ока вони здаються однаковими. Високого ступеня досконалості набувають нюхові або смакові відчуття в дегустаторів.
Десенсибілізація – зменшення чутливості по відношенню до стимулу.
Наприклад, реакція на фоновий шум.
Спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;
Постійна взаємодія одних сенсорних систем з іншими. Створення полісенсорної «мапи» світу.
Синестезія – це виникнення під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.
Найчастіше трапляється зорово-слухова синестезія, коли при дії звукових подразників у людини виникають зорові образи. Відомо, що здатністю кольорового слуху володіли такі композитори, як H.A. Римський-Корсаков, О.М. Скрябін та інші. Наприклад, у багатьох людей жовтогарячий колір викликає відчуття тепла, а синє-зелений — холоду.
Явище синестезії – свідчення постійного взаємозв'язку аналізаторних систем людського організму, цілісності чуттєвого відображення навколишньої дійсності.
5 Передача та перетворення сенсорних сигналів
Зорова інформація могла дуже швидко наситити всі інформаційні резерви мозку, якщо би все, що ми сприймаємо було однаково значимим.
До вищих сенсорних центрів в корі ГМ надходить лише найсуттєвіша інформація про сенсорну подію.
Механізми обмеження перенасичення мозку інформацією:
1) Відбір інформації за ступенем новизни. Нові події для організму важливіші, ніж типові. Так склалося еволюційно, що мозок особливо налаштований сприймати інформацію про зміни та передавати її до мозку в першу чергу.
2) Відбір інформації за функціональною значимістю. В корі значно розширене представництво центральної частини сітківки (деталізоване зображення) натомість периферія стискається. Також більш широко та детально представлені шкіра пальців рук та обличчя, оскільки інформація від них значною мірою організовує поведінку людини. Все решта займає порівняно менше місця.
3) Гальмування інформації про менш суттєві сигнали, котрі є незмінні або міняються повільно.
Щоб постійно не передавати інформації від всіх збуджених рецепторів, сенсорна система пропускає до мозку сигнали лише про початок та завершення подразника, причому до кори надходять повідомлення, котрі лежать по контуру збудженої ділянки.
Механізми збудження та гальмування між нейронами сенсорної системи
В основі механізму обробки сенсорної інформації лежать процеси збудження та гальмування між нейронами.
по вертикалі – між нейронами сусідніх слоїв |
по горизонталі – між нейронами одного слою |
збудження |
гальмування |
Сенсорна система утворена рецептивними та проекційними полями.
Рецептивне поле – сукупність рецепторів, сигнал від котрих потрапляє на нейрон (А).
В межах рецептивного поля відбувається просторова сумація сигналу, тобто відповідь нейрона збільшується (яскравіше світло сприймається яскравіше, бо сигнал сильніше, бо більша рецепторна ділянка задіяна).
Ф-Я: Рецептивні поля сусідніх нейронів частково перекриваються, утворюючи нервову сітку. Таким чином збільшується чутливість системи до слабких сигналів.
Проекційне поле – сукупність нейронів більш високого шару, котрі отримують сигнал від рецептора (Б).
Ф-Я: Наявність у нейронів проекційних полів забезпечує сенсорну систему стійкістю до пошкоджень і здатність до відновлення функцій, порушених патологічним процесом.
Невелике збудження рецепторів потенційно здатне збудливо подіяти на багато нейронів верхніх слоїв системи (В). Відбувається збудження цілої сітки нейронів.
ОДНАК так не відбувається, оскільки включається гальмування, яке обмежує зону збудження. Горизонтальна обробка сенсорної інформації має гальмівний характер. Кожен збуджений сенсорний нейрон типово активує гальмівний інтернейрон – відбувається зворотне та латеральне гальмування (латеральне гальмування – гальмування сусідніх клітин).