Теми індз:

1. Просторово-часові складові первісної міфології.

2. Місце та роль тварин, комах, птахів, рослин та риб в міфологічних системах.

3. Вплив античної міфології на подальший розвиток філософії, науки, мистецтва Європи та світу.

4. Міфопоетичні мотиви у візуальних видах мистецтва: театр, кінематограф.

5. Співвідношення міфу та філософії.

6. Співвідношення міфу та мистецтва.

7. Міфологічні мотиви у літературі.

8. Людина в міфології.

9. Стихії, кольори та зодіакальні сузір’я в міфології Сходу.

10. Боги стародавніх вед.

11. Міфологія Стародавнього Китаю.

12. Педагогічні міфи.

12. Подолання політичних міфів.

13. Календарні міфи стародавніх слов’ян.

14. Відображення індійської міфології у витворах стародавнього індійського мистецтва.

15. Вплив античної міфології на подальший розвиток філософії, науки, мистецтва Європи.

16. Кельтська та германо-скандинавська міфологічні системи як складові європейської культури.

17. Міфологеми студентів.

18. Образ давньослов’янської міфології в художній літературі.

19. Волхви − служителі язичницького релігійного культу.

20. Космогонічні погляди давніх слов’ян.

21. Особливості української міфології.

22. Українська народна астрономія.

Методичні рекомендації для написання індз

Метою наукових досліджень є всебічне, достовірне вивчення об'єкта, процесу або явищ, їх структури, зв'язків і відносин на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також здобуття та впровадження у практику корисних для людини результатів.

Наукове дослідження – це цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів теорії, це діяльність людей, яка спрямована не тільки на здобуття знань, а й на їх використання у виробництві і в практичних цілях.

Наукова робота має характеризуватися не лише високим рівнем змісту, відповідною структурою, а й оформленням. У наукових роботах слід стисло, логічно і доступно відображати результати дослідження і писати державною мовою. Особливо важливим є ясність викладу, систематичність і послідовність у подачі матеріалу.

У вступі слід обґрунтувати вибір теми, її актуальність, значущість для науки і практики, визначити мету роботи й підпорядковані їй завдання, а також вступ інформує читача про суть проблеми на даний момент, запропонувати короткий аналіз історіографії з розглянутого питання, який містив би узагальнення й оцінку, а не переказ прочитаного. При цьому дуже важливо вміти відокремити найбільш важливу інформацію від менш істотної.

В основній (найбільшій за обсягом) частині необхідно на конкретному матеріалі послідовно розкрити тему. Викладаючи свої спостереження, міркування, кожне теоретичне положення слід стверджувати самостійно визначеними прикладами. Усі приклади слід прокоментувати. Також сюди включаються матеріали, методи, експериментальні дані, узагальнення та висновки самого дослідження.

Нові терміни, поняття слід докладно роз'ясняти. Загальновідомі і навіть спеціальні терміни, поняття розкривати не обов'язково, тому що наукова праця, як правило, призначається для підготовленого читача, і фахівців.

У дослідженні слід уникати повторень, не допускати переходу до нової думки, поки перша не отримала повного закінченого вираження.

Не рекомендується перевантажувати рукопис цифрами, цитатами, ілюстраціями, тому що це відволікає увагу читача й робить важким розуміння змісту. Однак не слід і відмовлятися зовсім від такого матеріалу, тому що за ним читачі можуть перевірити результати, отримані в дослідженні.

Весь допоміжний матеріал краще привести у вигляд додатків. Ілюстрація є зображенням, що служить поясненням або доповненням до якого-небудь тексту. Ілюстративний і графічний матеріал повинен бути пронумерований і виконаний у вигляді, придатному для поліграфічного відтворення. У заключній частині подають стислі висновки, які іноді формулюють тезисно. Висновки мають відповідати тільки тому матеріалу, що викладений у роботі. Пишуться висновки наприкінці роботи як підсумковий матеріал у вигляді коротко сформульованих і пронумерованих окремих тез (положень). Характерною помилкою при написанні висновків є те, що замість формулювання результатів досліджень, зазначається, що робилося в даній роботі і про що вже висвітлено в основному змісті.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, й містить бібліографічні описи використаних джерел і вміщується після висновків. Список літератури складається або за алфавітом прізвищ авторів, при цьому на початку вказуються вітчизняні джерела, а потім — іноземні, але за таким же принципом, або за хронологічною ознакою. Часто список літератури складають і за черговістю посилань на них у даній роботі.

Наприклад: 1. Скакальська І. Громадсько-політична діяльність Семена Жука / Ірина Скакальська. – Кременець: ВЦ КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2006. – 160 с.

2. Стоколос М. Українізація православної церкви на Волині у 20-30-х рр. історичний досвід і сучасність / М. Стоколос // Волині і Волинське зарубіжжя. – Луцьк, 1994. – С. 86-88.

3. Кралюк П. Аристократ духу. Арсен Річинський як мислитель і громадський діяч / П. Кралюк // Сім’я і дім. – Сімейна енциклопедія. - 5 вересня 2008 р.

http: //www.simya.com.ua/articles/45/8106/

4. Скакальська І. Вмерти, щоб жить без кінця…/ І. Скакальська // Діалог. – 1998. – 24 жовтня.

Додатки завершують текст роботи.

Робота повинна містити:

• титульний аркуш;

• зміст;

• анотацію;

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• перелік літературних джерел;

• додатки (якщо вони мають місце).

Текст друкується в редакторі WORD 97 (2000); формат аркуша А4 поля – всі 2 см;. шрифт – Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал - 1,5. Абзацний відступ – 1 см. Увага! Не допускається зайвих пробілів при форматуванні тексту і переносів! Електронний варіант роботи на диску теж необхідно подати. Приймається і рукописний варіант ІНДЗ.

Оцінюють роботу, використовуючи такі критерії:

1. Відповідність теми змісту і формі роботи.

2. Глибина, повнота розкриття теми.

3. Логіка викладення матеріалу.

4. Термінологічна чіткість.

5. Рівень навичок самостійної роботи з науковою літературою та вміння критично оцінити її.

6. Власне бачення проблеми дослідником, творчий характер роботи.