Хід заняття
І. Організаційний момент (5 хвилин).
ІІ. Новий матеріал (75 хвилин).
План лекції
1. Поняття і сутність податків, їх місце в фінансовій системі та бюджеті держави.
2. Функції податків.
3. Класифікація та загальна характеристика податків, платежів та зборів.
1. Перш ніж говорити про поняття та сутність податків, пригадаємо визначення фінансів, тому що податок – це “фінансова клітинка”, яку можна виділити як найпростіші відносини в сфері державних фінансів.
І так, фінанси (від фр.finances – грошові кошти) - система грошових відносин, пов’язана з існуванням і функціонуванням держави, сукупність економічних відносин в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Фінанси виникли при регулярному товарно-грошовому обігу з розвитком держави та її потребою в грошових ресурсах.
Оскільки, обсяг грошових коштів обмежений, виникає питання де держава повинна їх брати і як витрачати, щоб виконати покладені на неї загальносуспільні завдання і функції. Природно виникає потреба в формуванні бюджету.
Бюджет (від англ.budget- сумка) – план надходження доходів та їх використання.
Бюджету в системі державних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування.
Бюджет може бути державним, регіональним, місцевим.
Держава повинна мати бюджет із стабільними джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави.
Податки – це данина, якою держава обкладає своїх громадян з метою розв’язання загальносуспільних проблем.
«Податок – це плата за послуги держави», - А. Сміт
Податки – це встановлені законодавчою владою обов`язкові платежі, що стягуються виконавчою владою в державний або місцевий бюджет, які сплачують юридичні та фізичні особи різних форм власності в розмірі і строки, визначені законом.
На відміну від фінансів, взаємовідносини між державою і платниками податків мають односторонній характер – від платників до держави.
У більшості країн світу податки є “ефективним знаряддям державної політики” відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури.
Податкова система в кожній країні є однією із стержневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.
Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком.
Коли ж виникли податки? Вони виникли з появою держави, яка потребувала коштів на своє утримання. Найдавнішим джерелом державних доходів було державне майно, землі, ліси.
Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – доходні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності тощо приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення.
Основними видами регалій були:
- “безхазяїна регалія” – все, що не мало хазяїна, оголошувалось такими, що належить казні. Це природні явища, як, наприклад, вітер, що тягло за собою встановлення держаної монополії на вітряні млини. Такими ж предметами регалії були вода та надра;
- митна регалія реалізовувалась реалізовувалась шляхом встановлення зборів за право проїзду територією і стала прообразом митних платежів;
- судова регалія – це здійснення правосуддя тільки державою. Судові штрафи, мито. Доходи від конфіскацій у різні часи були джерелом доходів;
- монетарна регалія – це право чеканити монету;
- інші види регалій.
Регалії стали перехідним ступенем до податків.
Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили одночасно й доходами держави. Це були приватно-правові, а не публічно-правові доходи.
Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.
Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі “Про багатство народів” (1770 р.). За його словами “податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати”.
У фінансовій термінології застосовуються п`ять термінів, що відображають платежі державі – плата, відрахування і внески, податок, збір. Причому часто вони виступають як тотожні поняття.
2. Функція податку – це прояв його суті в дії, спосіб реалізації його якостей.
Оскільки податкова система є однією із складових фінансової системи, функції податків випливають із функцій фінансів.
Податки в основному виконують три функції: фіскальну, регулюючу, стимулюючу.
Фіскальна функція – основна функція оподаткування. Її суть полягає в тому, що держава за рахунок надходжень до бюджетів різних рівнів покриває загальнодержавні витрати. Це дає можливість державі виконувати економічну, воєнно-оборонну, соціальну, природоохоронну функції.
В рамках цієї функції виділяються дві під функції: контрольна і розподільча.
Контрольна підфункція дає можливість кількісного відображення податкових надходжень, їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах, оцінюється ефективність кожного податкового каналу і податкового “пресу” в цілому, виявляється необхідність внесення змін в податкову систему і бюджетну політику в цілому.
Розподільча підфункція відображає перерозподіл податків.
Регулююча функція проявляється на макрорівні за рахунок участі держави у відтворювальному процесі, але не в формі прямого втручання, а шляхом керування потоками інвестицій в окремі галузі з ціллю розвитку економіки та нормалізації соціальних процесів в суспільстві.
Вона проявляється через встановлення і зміну системи обкладання податками, визначення податкових ставок, їх диференціювання, надання податкових пільг.
Поєднання двох вищеназваних функцій в процесі податкових відносин викликає перетворення обов’язків платників податків перед державою на обов’язки держави перед платниками податків.
Стимулююча функція в діючій податковій системі зведена до мінімуму, оскільки держава не створює умов для розширення відтворювальних процесів, а також нагромадження капіталу в різних сферах економіки. Тому першочергове завдання вдосконалення податкової системи – розвиток її стимулюючої функції. Домогтися цього можна за рахунок зміни розмірів ставок оподаткування, раціонального застосування пільг і санкцій та ін..