9. Гроші як загальний вартісний еквівалент.

Зага́льний еквівале́нт — товар, який уособлює вартісні якості всіх інших товарів, на який вони обмінюються.

У процесі обміну товари відіграють різну роль. Один буває у відносній, другий — в еквівалентній формі вартості.

З товарного світу виділився товар який постійно мав великий попит.

У результаті безпосереднього обміну товару на товар був витіснений товарним обігом, за якого торгова операція здійснюється за допомогою посередника.

У його споживній вартості всі інші товари виражають свою вартість. У ролі посередника виступали благородні метали і коштовності (найбільше золото), які з часом перевтілились у гроші.

10. Класифікація грошей.

Гроші можна переділити за шістьма основними критеріями.

за територією обслуговування загальнодержавни¬ми, місцевими, відомчими, приватними й міжнародними.

Загальнодержавні — це гроші, що емітуються державою та обслу-говують торгівлю в межах усієї країни. Основними умовами їх функ-ціонування є монополія держави на випуск грошей, а також їх від-повідність потребам обігу. В Україні загальнодержавними грішми є гривня. У випадках відсутності державної монополії на емісію гро¬шей чи порушення потреб обігу (достатньої кількості, розмінності, забезпеченості) виникають гроші місцевих випусків.

Місцевими вважають гроші, емітовані в межах окремих населених територій (область, місто, селище) з метою забезпечення їхніх інте¬ресів у справедливому обміні.

У випадках незбалансованого розвитку економіки під впливом війн чи інфляції окремі відомства з метою забезпечення своїх ін¬тересів здійснюють власну емісію відомчих грошей.

У періоди поглиблення економічної кризи за невпевненості або відсутності захисту грошового обігу з боку місцевих територіальних органів ініціатива емітування грошей переходить до суб'єктів гос-подарювання (підприємств, спілок, громад). Так виникають при¬ватні гроші.

Міжнародні гроші служать насамперед для обслуговування між-народної торгівлі. Як такі можуть використовуватися гроші однієї з найбільш економічно могутніх держав (США, Великої Британії, Японії) або гроші, створені на основі міжнародних союзів (валюта Європейського Співтовариства — євро). Міжнародними і світовими грішми найчастіше виступали благородні метали (золото, срібло).

За функціональним призначенням розрізняють гроші обігові, кре-дитні, ювілейні та пробні.

Обіговими є гроші, що призначені та повністю задовольняють усі вимоги обміну, мають найкращі властивості за конкретних умов. Своєю чергою, з обігових грошей вирізняють їх нижчі номінали, які називають розмінними грішми. Так, розмінними грішми у 1918-1919 рр. в Україні були шаги, які мали вигляд поштових марок з номіналами - 10, 20, 30, 40 і 50. Від 1996 р. розмінними грішми в Україні є копійки — 1, 2, 5, 10, 25, 50.

Кредитні гро¬ші — це засоби розрахунку за конкретно визначених умов, коли контрагенти, які їх одержують, вірять у можливість використати їх як платіж у майбутньому. Спершу ними були векселя, а згодом стали паперові гроші.

Ювілейні (пропам'ятні) гроші — це такі, що випускаються з метою увіковічення певних подій, відомих особистостей в історії.

Пробні гроші призначені для наочного втілення запропонованих проектів перед завершальним узгодженням форми, матеріалу та ди¬зайну майбутніх емісій.

Поділ грошей за формою відображав і супроводжував їх еволюцію впродовж тисячоліть. Як відомо, з-поміж металевих грошей пере¬могу здобула кружкоподібна форма, яка меншою мірою зношується та є більш компактною. З виникненням паперових грошей відразу перемогла листоподібна форма. Ці дві форми домінують серед ін¬ших, які називають нестандартними.

За матеріалами виготовлення розрізняють металеві, паперові, пластикові, з інших" матеріалів та без матеріального втілення.

Найчастіше для виробництва металевих грошей — монет вико-ристовувалися золото, срібло, мідь, нікель, цинк, алюміній, залізо та сплави на їх основі, їхнє виготовлення здійснювалося здебільшо¬го двома способами — литтям і карбуванням.

Паперові гроші виготовлялися з паперу найкращої на той час якості. Перші паперові гроші на українських землях з'явилися в обігу в другій половині XVIII ст. (австрійські та російські). Першими загальнодержавними паперовими українськими грішми був креди¬товий білет номіналом 100 карбованців, який вийшов в обіг 1918р.

Пластикові гроші є замінниками паперових грошей. В окремих країнах (Австралія, Румунія та ін.) почали замість паперових впро¬ваджувати міцніші пластикові гроші.

Виготовлення грошей з інших матеріалів відповідає різним пе¬ріодам еволюції грошей, коли здійснювався пошук товарів—замінників грошей (шкури тварин, сушена риба, мушлі каурі тощо).

Гроші без матеріального втілення виникли з появою депозитних грошей, які переміщаються по рахунках суб'єктів економічної ді¬яльності в банках. Різновидом депозитних є електронні гроші, рух яких здійснюється автоматично за допомоги комп'ютерних систем за розпорядженням власників рахунків. Матеріальним носієм електронних грошей є пластикові картки — іменний документ, що вида¬ється банком власникові поточного рахунку.

Критерій поділу грошей за видом забезпеченості має в основі гли-бокий економічний зміст. У всі часи люди прагнули мати гроші, за-безпечені дорогоцінними металами (золотом чи сріблом). Коли гроші були виготовлені саме з цих металів, їх називали ще повноцінними. Тобто, це були гроші, вартість вмісту дорогоцінного металу в яких дорівнювала їхній міновій вартості. Але з раціоналізацією грошово¬го обігу та пошуком способів здешевлення виготовлення грошових знаків з'явилися кредитні гроші, забезпечені дорогоцінними мета¬лами. Так, на території України були в обігу російські асигнації, які обмінювалися на срібну, а згодом на золоту монету. З початком Першої світової війни такий обмін відразу припинився. Це було спричинено тим, що золота не вистачало, оскільки паперових гро¬шей випустили більше, ніж у Росії було золотого запасу.

Незабезпечені гроші — це кредитні гроші декларативного характе¬ру, які мають перспективу бути забезпеченими внаслідок майбутніх подій.