Методи боротьби з фальшивими маршрутами у протоколі rip
Незважаючи на те що протокол RIP не в змозі повністю виключити перехідні стани у мережі, коли деякі маршрутизатори користуються застарілою інформацією про вже неіснуючі маршрути, є кілька методів, які в багатьох випадках вирішують подібні проблеми.
Ситуація з петлею, що утвориться між сусідніми маршрутизаторами, описана в попередньому розділі, надійно вирішується за допомогою методу, який отримав назву розщеплення горизонту (split horizon). Метод полягає в тому, що маршрутна інформація про деяку мережу, що зберігається у ТМ, ніколи не передається тому маршрутизатору, від якого вона отримана (це наступний маршрутизатор у даному маршруті). Якщо М2 у розглянутому вище прикладі підтримує техніку розщеплення горизонту, то він не передасть до M1 застарілу інформацію про мережу 201.36.14.0, тому що одержав її саме від маршрутизатора M1.
Практично всі сьогоднішні маршрутизатори, що працюють за протоколом RIP, використовують техніку розщеплення горизонту.
Однак розщеплення горизонту не допомагає в тих випадках, коли петлі утворяться не двома, а більшою кількістю маршрутизаторів. Розглянемо детальніше ситуацію, що виникне у мережі, наведеній на рис. 1, у випадку втрати зв'язку M1 з мережею 129.36.14.0. Нехай усі маршрутизатори цієї мережі підтримують техніку розщеплення горизонту. Маршрутизатори М2 і М3 не будуть повертати маршрутизатору в цій ситуації дані про мережу 201.36.14.0 з метрикою 2, оскільки вони одержали цю інформацію від M1. Однак вони будуть передавати маршрутизатору інформацію про досяжність мережі 201.36.14.0 з метрикою 4 через себе, тому що одержали цю інформацію зі складного маршруту, а не від M1 безпосередньо. Наприклад, М2 одержав цю інформацію з ланцюга М4-МЗ-М1. Тому М1 знову може бути обманутий, поки кожний з маршрутизаторів у ланцюжку М3-М4-М2 не викреслить запис про досяжність мережі 1 (а це відбудеться через період 3*180 секунд).
Для запобігання зациклення пакетів у складених петлях при відмовах зв'язків застосовуються два інших прийоми, які називаються тригерними відновленнями (triggered updates) і заморожуванням змін (hold down).
Спосіб тригерних відновлень полягає в тому, що маршрутизатор, одержавши дані про зміну метрики до будь-якої мережі, не чекає спливання періоду передачі ТМ, а негайно передає дані про маршрут, що змінився. Цей прийом може у багатьох випадках запобігти передачі застарілих відомостей про маршрут, що відмовив, але він перевантажує мережу службовими повідомленнями, тому тригерні оголошення також відбуваються з деякою затримкою. Тому можлива ситуація, коли регулярне відновлення в деякому маршрутизаторі ледве випередить за часом прихід тригерного відновлення від попередніх у ланцюгу маршрутизатора і даний маршрутизатор встигне передати по мережі застарілу інформацію про неіснуючий маршрут.
Другий прийом дозволяє виключити подібні ситуації. Він пов'язаний із введенням тайм-ауту на прийняття нових даних про мережу, яка щойно стала недоступною. Цей тайм-аут запобігає прийняття застарілих відомостей про деякий маршрут від тих маршрутизаторів, які перебувають на деякій відстані від зв'язку, що відмовив, і передають застарілі відомості про його працездатність. Передбачається, що протягом тайм-ауту „заморожування змін” ці маршрутизатори викреслять даний маршрут зі своїх таблиць, тому що не отримають про нього нових записів і не будуть поширювати застарілі відомості по мережі.