55.Криза трьох років. Причини та можливості забування.

Причини виникнення:

По-перше, до 3 років організм дитини зазвичай досягає достатнього розвитку для того, щоб малюк міг бути самостійним . Його пізнавальні інтереси також удосконалюються, від чого він стає "дослідником" навколишнього світу, в тому числі і своїх власних можливостей. Природним наслідком такого "дозрівання" стає бажання все робити самому і протест проти батьківської допомоги і заборон, як обмежень активності.

По-друге, вважається, що саме у віці трьох років "народжується" особистість дитини . Звичайно, його особистість формувалася і в ранньому дитинстві, але приблизно в цей період дитина психологічно "відокремлюється" від батьків, усвідомлює себе окремою істотою. І ось вже фраза "Я сам" надовго закріплюється в словнику дитини.

Щоб посилити своє "Я", малюк потребує незалежності, але основний конфлікт цього віку в тому, що одночасно з ; цим він продовжує бути залежним і відчайдушно потребує підтримки і любові дорослих. Фактично, маленькому Упертюхові найбільше треба, щоб батьки визнали його самостійність і при цьому продовжили любити і піклуватися про нього.

По-третє, дорослим важливо пам'ятати, що часто яскраві прояви нормального вікового кризи трьох років пов'язані з тим, що батьки вчасно не помітили того, що дитина виросла, що пора багато чого змінити в спілкуванні з ним. Наслідком цього є "революція знизу", що показує "верхів" неможливість жити за старими правилами.

56.Новоутвори в молодшому шкільному віці.

В процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія.

(Внутрішній план дій молодшого школяра., Уміння молодшого школяра організовувати навчальну діяльність. Рефлексія молодшого школяра)

За концепцією Б. Еріксона, у молодшому шкільному віці формуються такі важливі особистісні утворення, як почуття соціальної і психологічної компетенції (за несприятливого розвитку - соціальної і психологічної неповноцінності, неспроможності), а також почуття диференціації своїх можливостей. На його думку, стимулювання в цей період компетентності є важливим фактором формування особистості.

У молодшому шкільному віці всі ці новоутворення ще недостатньо сформовані, однак завдяки їм психіка дитини досягає необхідного для навчання в середній школі рівня розвитку.

57.Сенситивні періоди розвитку психіки.

Сенсити́вність — характерологічна особливість людини, яка проявляється в підвищеній чутливості до подій, що відбуваються з нею, емоційна чутливість, емоційність.

Також проявляється чутливість до психічних станів інших, їх прагнень, цінностей та цілей. Сенситивність передбачає наявність емпатії — здатності до відчування, емоційного резонансу на переживання інших.

Сенситивність розвивається в дитинстві: починає формуватися особистість, базові соціальні установки, закладаються основи світогляду, звички, розвиваються пізнавальні здібності, емоційно-вольова сфера, складаються різноманітні відносини з навколишнім світом.

Психолог Л. С Виготський ввів поняття сенситивних періодів розвитку. Згідно нього кожний віковий період розвитку дитини сенситивний до певних видів навчання і спирається на психічні функції, що перебувають у процесі визрівання. Також прийнято і таке визначення даного поняття: сенситивний період — це період підвищеної сприйнят­ливості психічних функцій до зовнішнього впливу, особливо до впливу виховання і навчання.

Сенситивний розвиток у молодшому шкільному віці характеризується розвитком важливих психічних процесів: сприйняття, мислення, розвитку і формування мови, уваги, пам'яті, які починають набувати опосередкований характер, стають усвідомленими та вільними.

Юнацький вік є сенситивним для становлення і розвитку життєвого шляху. Для нього характерна соціальна сторона розвитку, яка передбачає навчання у закладах освіти (середніх і вищих), отримання професії, а також провідний вид діяльності. Набуває якісних змін емоційно-вольова сфера, для якої характерна більша диференціація емоційних реакцій і способів вираження емоційних станів. Розширення сфер життєдіяльності, зміна соціального стану вимагають більшого самоконтролю та саморегуляції з боку юнаків.