2. Козаччина. Пісні та думи України.

Пісні й думи України, як і музичне мистецтво в цілому, беруть свій початок від язичницького епосу, в якому злилися в одне ціле ліризм світосприймання народного генія, світлий оптимізм і трагічність. Пісня й дума українсь­ка — не лише життєдайна частина загальнослов'янської культури, а й національна святиня. Звідки походять дума та її обов'язковий супровід на кобзі чи бандурі? Безсумнівно, думи належать до героїчного епосу й створювалися народни­ми співцями на історичному тлі, з особливим зосередженням і з особливою увагою до такого національно-суспільного явища, як козаччина. Небезпідставно знаходять певні асоці­ації звучання дум з ранніми творами, в яких оспівували­ся героїчні подвиги княжих дружин і які мали відповідний музичний супровід. У цьому зв'язку постає образ співця Бонна зі «Слова о полку Ігоревім»: «Накладав він на живі струни віщі персти свої, і самі вони славу князям рокотали» (переклад М. Рильського). Впізнаємо відлуння степового простору, близького й кобзареві-запорожцеві. Уславлялися походи воїнів-захисників, як і саме мистецтво, що супро­воджувало їх. Отож, думи й пісні зберігають історичну пам'ять, виховують національну свідомість.

Заслуговує на увагу версія В. Ємця, за якою зображення на одній із фресок у Софійському соборі в Києві музи­канта з інструментом — це своєрідний прообраз співця-бандуриста, «де бандура має свій первісний вигляд, на­гадуючи італійську лютню зі струнами... по грифу».

Співці, музиканти були присутніми під час важливих подій княжої доби й, можливо, стали предтечами кобзар­ства. Також правдоподібно, що назви «кобза» та «бандура» пов'язані з існуючими назвами інструмента зі Сходу «кобуз» та італійської старовинної «пандори».

Про надзвичайну роль бандури й пісні, які пройшли героїчний шлях самоствердження України, особливо за часів козаччини, свідчать численні зображення зі стилізованим узагальненим образом козака Мамая. У творах М. Гоголя, Т. Шевченка, П. Куліша кобза і пісня опоетизовані як не­одмінні атрибути самобутності національної культури й національної самосвідомості. Вони супроводжували козака-запорожця, несучи жагуче слово, біль, любов до вітчизни і свободи, естетичний самовияв душі народу. Юний пово­дир зі сліпим кобзарем — це також символ.

Кобзарство як культурно-національний феномен можна пояснити не лише суто естетичними уявленнями, хоча вони мають безпосереднє відношення до душі й таланту україн­ця, а саме тими драматичними подіями історії, в ході яких виникали народні твори високого ґатунку. В історичності дум не стільки віддзеркалюється факт сам по собі, скільки втілює об'єднавчий символ і спонуки. Кобзарство (виконан­ня дум на кобзі й складання їх) значною мірою пов'язане зі способом життя періоду козаччини. Воно просто не могло не розвинутися до свого високого художнього й громад­ського звучання за тих непересічних героїчних обставин. Козаки вирізнялися відвагою, кмітливістю, витримкою в подоланні найтяжчих злигоднів, аби встояти в борні й не осоромити свого високого звання оборонця волі й землі Руської. Один із найбільших знавців запорозької епопеї Д. І. Яворницький (1855—1940рр.) писав про козацтво: «Три­маючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'я­зок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали; не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні нестерпної спраги, ні найбільш жорстоких варварських катувань у ворожому полоні».

Висловлюється небезпідставне міркування про те, що коли б усі думи й усі пісні, складені за козацької доби українським народом, дійшли до нашого часу, то «жодне слов'янське плем'я не могло б позмагатися багатством на­роднопоетичної творчості з українським плем'ям». Нині ж, на думку дослідника, в цьому можуть змагатися з україн­цями «самі тільки серби». Про високу художню доскона­лість українського пісенного духу написано багато як у ми­нулому, так і тепер. Все, про що так чудово оповів академік Яворницький, називаючи співців-кобзарів «козацькими рап­содами», не було чимось скороминущим і випадковим. їхні музично-пісенні твори мають розвинену літературно-пое­тичну стилістику, традиції давнього епосу, що межують із психологією мудрої народної величі й трагічністю світо­сприймання. Ці думи й пісні творила сама історія, озву­чуючи себе в устах рапсодів-кобзарів, зберігаючи в пам'яті й викликаючи в уяві картини пережитого: руїни на власній землі, жертви й полон, розлучення з рідними в далекому турецькому рабстві, справедливий гнів за втрачену незалеж­ність України, а над усім цим — щирість і любов до всього, що надавало найвищого сенсу життю за звичаями своїх пращурів.

У зіставленні українського мелосу, української пісенної творчості з іншими слов'янськими здобутками, зокрема сербськими, ми знайдемо спільність мотивів за всієї непов­торності драматизму, мелодійності й розмаїття та краси звучання українських пісень, — спільність слов'янського музичного генія в близькості культурно-історичних доль як у минулому, так і з навалою на слов'янські землі ту­рецько-османських завойовників.

Сербські пісні близькі до українських мелодійністю, епіч­ністю, своїм духом. Глибоким драматизмом вони віддзерка­люють історичну долю сербського народу, котрий постійно перебував у стані воєнних тривог посеред різних культур і народів. Чи то сербські легенди про збудування Скодри, кріпосної стіни, і саме Скодрське озеро, замок Світане, поблизу якого сталася битва сербів проти домагань ві­зантійського сюзеренства, чи про знамениту Косовську рівнину, розташовану в гірській западині поблизу дунай­ської Сербії, Боснії та Албанії, — усі вони реальні свідки правдивості епосу свого краю. Косово поле — це символ відваги й пам'яті. В 1448 році там відбулася відома битва з турецькою ордою. Мілош — народний герой і герой епо­су — ціною власного життя здолав турецького царя Амура-та. Тоді ж загинув і Цар сербів — Лазар. Народ пам'ятає й оспівав у героїчних піснях подвиги на Косовому полі. Дослідники балканського краю Меккензі та Ербі в минуло­му столітті писали про свої враження від сербського епосу: «Хто довго проживе у Сербії і вивчить сербські народні легенди та пісні, дійде нарешті до того, що йому здасться, ніби він сам брав участь у Косовській битві, так ґрунтовно окреслена в них кожна подробиця, так яскраво зображені мотиви і дії, такі виразливі риси, такі рельєфні контури змальованих у них характерів головних дійових осіб».

Багатий сербський пісенно-словесний фольклор у своїх історичних мотивах перегукується з давньою літературно-писемною традицією сербського народу, яка своїми джере­лами сягає другої половини IX століття, і так, як і літератури інших слов'янських народів, пов'язана з діяльністю Кирила (Костянтина) і Мефодія та їхніх учнів. Видатна пам'ятка сербської писемності «Мирославова євангелія» (XII ст.) була створена в період розквіту сербської писемності, який пов'язують з іменем Савви (1175—1235 pp.) — автора «Житія святого Стефана». Писана в монастирях література, хоча й мала церковно-дидактичний характер, проте не бракувало в ній конкретних фактів із життя сербів.

Інтерес до національної самосвідомості в житійній, істо­ричній і художній літературі посилюватиметься в ході бо­ротьби за незалежність Сербії. Й. Равіч (1726—1801 pp.) створив працю «Історія різних слов’янських народів, найпаче болгар, хорватів і сербів», ним же написана алегорична антиімперська поема «Бій змія з орлом». З.Орфелін (1726— 1785 pp.) спрямовував проти гноблення сербів Австрією поему «Плач Сербії».

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Як формувався шкільний театр?

2. Назвіть собливості архітектури козацької доби.

3. В чому проявилась культурологічна та просвітницька діяльність козацької старшини?

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке вертеп? Шкільний театр?

2. Що таке «козацьке бароко?»

3. Які функції колегій в Україні.

4. Назвіть перші підручники.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Варіант № 1

1. Як формувався шкільний театр?

Варіант № 2

1. Назвіть собливості архітектури козацької доби.

Варіант № 3

1. Народні думи і пісні XVI - XVII ст.

Варіант № 4

1. Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.

Варіант № 5

1. В чому проявилась культурологічна та просвітницька діяльність козацької старшини?

Варіант № 6

1. Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.

Варіант № 7

1. Як формувався шкільний театр?

Варіант № 8

1. Назвіть собливості архітектури козацької доби.

Варіант № 9

1. Народні думи і пісні XVI - XVII ст.

Варіант № 10

1. В чому проявилась культурологічна та просвітницька діяльність козацької старшини?

Варіант № 11

1. Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.

Варіант № 12

1. Перші шкільні підручники.

Варіант № 13

1.. Колегії в Україні.

Варіант № 14

1. Назвіть собливості архітектури козацької доби.

Варіант № 15

1. В чому проявилась культурологічна та просвітницька діяльність козацької старшини?

Варіант № 16

1. Як формувався шкільний театр?

Варіант № 17

1. Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.

Варіант № 18

1. Перші шкільні підручники.

Варіант № 19

1. Перші шкільні підручники.

Варіант № 20

1. Назвіть собливості архітектури козацької доби.

Варіант № 21

1. Як формувався шкільний театр?

Варіант № 22

1. Колегії в Україні.

Варіант № 23

1. Народні думи і пісні XVI - XVII ст.

Варіант № 24

1. В чому проявилась культурологічна та просвітницька діяльність козацької старшини?

Варіант № 25

1. Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.

Варіант № 26

1. В чому проявилась культурологічна та просвітницька діяльність козацької старшини?

Варіант № 27

1. Як формувався шкільний театр?

Варіант № 28

1. Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.

Варіант № 29

1. Назвіть собливості архітектури козацької доби.

Варіант № 30

1. Народні думи і пісні XVI - XVII ст.

ТЕМА: Тема 3.3 Українська культура ХVІІІ- ХІХ століття

МЕТА: познайомити з умовами формування української культури 18-19 століть, особливостями музичного життя., формування філософської та наукової думок; становлення українського театру «корифеїв»; навчити визначати проблеми розвитку культури ХІХ ст.., розуміти закономірність змін в розвитку .

ПЛАН.

1. Особливості української літератури другої половини ХІХ ст.

2. Організація науково-мистецьких товариств. "Просвіта" та її роль у культурному процесі: недільні школи, клубні заклади та бібліотеки в Україні.

3. Розвиток музичного мистецтва в кінці ХІХ - на початку XX ст.

4. Становлення української професійної художньої школи. "Театр корифеїв".

ЛІТЕРАТУРА

1. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України.-К.: МАУП,1998.Борисенко В. Курс української історії: з найдавніших часів до XX ст. - К., 1998.- розділ 4,5..

2. Давня історія України: В 3-х т. - К., 1997.Культура українського народу: Навч. посібник. - К., 1994.

3. Лобас В, Українська і зарубіжна культура. -К., 2000

4. Шевнюк О. Українська і зарубіжна культура.-К., 2001.- 91-112 с.

ПЛАН

1. Українське національне відродження ХVІІІ-ХІХ століть.

2. Українська культура кінця 18 ст.

3 Особливості формування . української культури першої половини ХІХ ст..

3.1 наука і освіта

3.2 література

3.3 музичне мистецтво

3.4 образотворче мистецтво

3.5 народне мистецтво та побут

4 Особливості формування . української культури другої половини ХІХ ст..

4.1. наука і освіта

4.2 література

4.3 музичне мистецтво

4.4 образотворче мистецтво

4.5 формування українського театру «корифеїв»

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Правлячі кола Російської та Австро-Угорської імперій розуміли, що українська культура — основа українсько­го національного відродження. Отож вони не гребували жодними гальмівними засобами у цій царині. У перший же рік відкриття Київського університету попечитель навчального округу зобов'язав ректора встанови­ти таємний нагляд за викладачами й негайно доповідати про такі обставини:

"1. Якщо б у лекціях панів викладачів університету міг вкрастися хибний напрям, протидіючий вірі, моральності, покірності властям, і викликання любові до якоїсь батьківщини, відокремленої перекрученими думками від спільної улюбленої вітчизни, для цього я покладаю на вас пильний, але таємний нагляд за викладанням університетських лекцій.

2. Якщо б на нарадах університетських присутствених місць міг вкрастися дух непокори властям і протидія планам уряду. 3. Якщо б ви зі свого боку помітили особисті недозволені вчинки членів університету або зв'язки їх з людьми неблагонадійними чи підозрілими".

В умовах духовного поневолення українського народу будь-який вияв національної свідомості у культурному процесі набував політичного значен­ня. Тому так нещадно розправлялися власті обох імперій з діячами україн­ської культури (письменниками, істориками, педагогами, студентами). Особливо це видно на прикладі "Руської трійці" та Кирило-Мефодіївського товариства. Як уже зазначалося, було конфісковано тираж "Русалки Дністрової", а в Російській імперії відразу після суду над учасниками Кирило-Мефодіївського товариства поліція заходилася вилучати з вільного обігу їхні книжки. Зокрема, в розпорядженні полтавського губернатора від 4 липня 1847 р. зазначалося: "Государь император высочайше повелеть соизволил напечатанные сочинения: Шевченки — Кобзарь", Кулиша — "Повесть об украинском народе", "Украина" и "Михайло Чернышенко", Костомарова — "Украинские баллады ' и "Ветка" — запретить и изъять из продажи, об исполнении чего и последовало ко мне предписание г. министра внутренних дел от 19 минувшего июня. Имея в виду, что если нет во всем городе постоянных книжных магазинов, то во время ярмарок прибывают в оный торговцы с книгами, я предписываю градской полиции иметь строгое наблюдение за продажею прописанных сочинений Шевчен­ки, Кулиша и Костомарова, и ежели где какие из них оказались бы, тотчас же отобрать и представить ко мне".

3 Петербурга в Україну надійшов суворий наказ пильно стежити за українською літературою, не допускати в ній "переваги любові до батьків­щини", тобто, до України, "над любов'ю до вітчизни", тобто, до Російської імперії. Тексти навіть історичних рукописних джерел при підготовці їх до друку зазнавали вилучень і перекручень на вимогу цензорів, якщо вони виражали "пристрастність до малоросійської народності". 1853 р. міністр народної освіти виніс сувору догану цензору, який дозволив надрукувати у газеті "Черниговские губернские ведомости" добірку українських істо­ричних прислів'їв та приказок, бо це, мовляв, може послужитися розпалю­ванню ворожнечі між українцями і росіянами.

Микола І запропонував генерал-губернаторам в Україні охопити таєм­ним наглядом усіх, хто виявляв посилений інтерес до українських старожитностей, історії і літератури, а репресивні заходи здійснювати найобережніше без явних переслідувань "і, наскільки можливо, не дратуючи уродженців Малороси". Гоніння на українську культуру російський царизм намагався підкріпити авторитетом науки. Антиукраїнську кампанію очолив професор Московського університету Михайло Каченовський. Об'єктом критики він обрав мову — основу й форму національної культури. У своїх друкованих працях і в лекціях перед студентами професор став доводити, що українська мова є та сама російська, але попсована польською. Водночас у Галичині польські вчені поширювали думку, нібито українська мова — "хлопський" діалект польської. Проти цих зловорожих вигадок російських і польських шовіністів публічно виступив видатний російський слов'янознавець І.Срезневський, а також деякі вчені як на східно-, так і на західноукраїн­ських землях.

Як уже зазначалося, революція 1848-1849 pp. розкріпачила україн­ську мову в Галичині, стимулювала там розвиток української культури і науки, започаткувала україномовну пресу. Тим часом життя Російської імперії у період Європейської революції 1848-1849 pp. ознаменувалося створенням особливого комітету для нагляду за "духом і напрямом книго­друкування". Цей захід цілком відповідав загальному гальмівному курсу колонізаторської політики щодо розвитку української культури в цілому, і зокрема — щодо української літератури та суспільствознавчих наук.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які накази Московської імперії регламентували українську свідомість в кінці 18 ст.?

2. Що таке «театр корифеїв»?

3. Які основна ідея творчості художників 18-19 ст.?

4. перелічіть риси модернізму в архітектурі.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Теми для реферативних повідомлень:

1. Українське національне відродження ХVІІІ-ХІХ століть. Періодизація.

2. Наукова діяльність Я.Драгоманова.

3. Наука і освіта України 18 ст.

4. Особливості формування . української літератури першої половини ХІХ ст…

5. музичне мистецтво

6. Образотворче мистецтво

7. Вплив націоналістичних ідей на розвиток народного мистецтва та побуту.

8 Особливості формування української культури другої половини ХІХ ст..:

9 Вплив націоналістичних ідей на розвиток наука і освіта

10 Вплив націоналістичних ідей на розвиток літератури

11. Вплив націоналістичних ідей на розвиток музичного мистецтва

12. Вплив націоналістичних ідей на розвиток образотворчогомистецтва

13. Вплив націоналістичних ідей на розвиток та формування українського театру «корифеїв»

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Перелічіть періоди українського національного відродження.

2 . Прокоментуйте ностальгічний період, культурницький, просвітницький.

3. Які культурно-просвітницькі спілки були організовані. І культурницькому періоді?

3. Де сформувався професійний театр «корифеїв»?

4. Що цікавого ви дізнались про українську музику ХІХ ст..?