18

Лекція 1 основні понятття та критерії ефективності цукробурякового виробництва

План (4 год.)

Основні поняття. цілі та задачі курсу. Сучасний техніко-економічний стан цукрової промисловості України. Короткий аналіз цукробурякового виробництва поточного сезону. Основні критерії ефективності та перспективного розвитку національної цукрової промисловості. Роль та завдання хіміко-технологічного контролю процесів виробництва цукру.

1. Основні поняття. Цілі та задачі курсу

• Ефективність (рос.эффективность, лат. effectivus - діяльний, творчий англ. efficiency; performance; нім. Effektivität f, Wirkunsgrad m, Wirksamkeit f) - відношення корисного ефекту (результату) до витрат на його одержання;

• Ефективність економічна :

1) показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів;

2) зіставлення результатів (зокрема побічних і непрямих) господарської діяльності з витраченими ресурсами: трудовими, матеріальними, природними, фінансовими, основними фондами тощо. Теорія ефективності розробляє методи вимірювання витрат і результатів функціонування народного господарства та його окремих ланок.

• Ефективність технологічна — ступінь віддачі виробництва, машин, апаратів.

1) Властивість певного процесу, яка зумовлена його якістю та кількістю засобів, що беруть участь у процесі, а також конкретною ситуацією. Ефективність уможливлює виконання певної задачі, характеризується певним співвідношенням між отримуваним сумарним ефектом та сумарними витратами на створення і використання засобів, що беруть участь у процесі, його організацію та здійснення.

2) У системах обробки інформації — швидкість обробки одиниці інформації, питомі витрати на обробки одиниці інформації.

• Ефективність виробництва — найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях. Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих самих витратах, тим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, та чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вище ефективність виробництва. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва виступає рівень продуктивності суспільної праці.

Ефективність виробництва — це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів. Ефективність можна вимірити через коефіцієнт — відношення результатів на виході до ресурсів на вході чи через обсяги випуску продукції, її номенклатури.

1. Економічна сутність і загальна методологія визначення видів ефективності

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при визначеній взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці й предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію чи виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й упредметненої праці, а з іншого — результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу й рівня їхнього використання.

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його

ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:

1) кінцевий результат процесу виробництва;

2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об’єднання підприємства).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток.

Економічна ефективність виробництва формується під дією багатьох різноманітних факторів, які можна класифікувати за:

1) ресурсами і затратами (трудомісткість, землемісткість, фондомісткість, матеріаломісткість);

2) основними напрямами формування (технологія, спеціалізація і концентрація, організація та оплата праці, науково-технічний прогрес та передовий досвід, госпрозрахунок, оренда);

3) рівнями господарювання (галузевий, внутрішньогосподарський).

На ефективність діяльності підприємств цукробурякової галузі впливають агротехнологічні, організаційно-економічні, соціальні, екологічні, та інші чинники. Структурно-логічна модель ефективного функціонування аграрних виробників (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Структурно-логічна модель ефективного функціонування