Принцип доступності.

Принцип доступності навчання випливає з вимог, вироблених багатовіковою практикою навчання, з одного боку, та закономірностей розвитку учнів, організації і здійснення дидактичного процесу відповідно до рівня розвитку учнів, з іншого.

В основі принципу доступності лежить закон тезауруса: доступним для людини є лише те, що відповідає його тезаурусу. Латинське слово tezaurus означає «скарб». У переносному значенні під цим розуміється обсяг накопичених людиною знань, умінь, способів мислення.

Можна вказати і на інші закономірності, що лежать в основі принципу доступності: доступність навчання визначається віковими особливостями учнів і залежить від їх індивідуальних особливостей; доступність навчання залежить від організації навчального процесу, застосовуваних учителем методів навчання і зв'язана з умовами протікання процесу навчання; приступність навчання визначається його передісторією; чим вище рівень розумового розвитку учнів і наявний у них запас уявлень і понять, тим успішніше вони можуть просунутися вперед при вивченні нових знань; поступове наростання труднощів навчання і приучення до їхнього подолання позитивно впливають на розвиток учнів і формування їхніх моральних якостей; навчання на оптимальному рівні труднощів позитивно впливає на темпи та ефективність навчання, якість знань.

Відомі класичні правила, які відносяться до практичної реалізації принципу доступності, сформульовані ще Я.А. Коменським: «Йти в навчанні від легкого до важкого, від близького до віддаленого, від загального ознайомлення з предметом до вивчення окремих його сторін».

Теорія і практика сучасного навчання розширюють перелік обов'язкових для реалізації правил доступного навчання:

1. Не забувайте настанови Я.А. Коменського: все, що належить вивченню, повинне бути розподілено згідно ступеням віку так, щоб передбачалося для вивчення лише те, що доступно сприйняттю у кожному віці.

2. Пам’ятайте також, що розум учнів має бути підготовленим до вивчення предмета.

3. Навчаючи, виходите з рівня підготовленості і розвитку учнів, вчіть, спираючись на їхні можливості. Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їхні інтереси, особливості розвитку.

4. Навчаючи, враховуйте можливості та особливості учнів так, щоб зміст і способи навчання дещо випереджали їх розвиток.

5. У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальний ступінь знань кожного студента, по можливості поєднуйте їхні диференційовані підгрупи з однаковим ступенем знань.

6. Навчальний процес варто вести в оптимальному темпі, але так, щоб не затримувати сильних і розвивати швидкість дії у середніх і слабких.

7. Навчання вимагає відомої напруженості. Коли вона відсутня, студенти відвикають працювати в повну силу. Темпи навчання, встановлені самими студентами, як правило, нижче можливих і посильних для них. Відповідно до конкретних умов встановлюйте оптимальні темпи, при необхідності змінюйте їх.

8. Використовуйте новітні досягнення педагогіки і психології: конкретні знання, вміння формуйте за допомогою маленьких кроків, узагальнення − за допомогою збільшених кроків.

9. Для доступності широко використовуйте аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення: дайте поштовх мисленню студентам, покажіть їм, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння.

10. При вивченні нового і складного матеріалу залучайте сильних студентів, а при закріпленні − середніх і слабких.

11. Полегшуйте учням засвоєння понять, зіставляючи їх з протилежними чи такими, що їм суперечать.

12. Введення кожного нового поняття повинно не лише логічно випливати з поставленої пізнавальної задачі, але бути підготовленим всім попереднім ходом навчання.

13. Найбільш важкими для розуміння і засвоєння учнями є закономірності розвитку суспільства, фундаментальні закони природи. Всі викладачі повинні вносити посильний вклад у процес формування методологічних знань, для цього ілюструйте прикладами зі свого навчального предмета різноманітний прояв загальних закономірностей.

14. Кваптеся повільно! Не форсуйте без потреби процес навчання, не прагніть досягти швидкого успіху: педагогічні можливості зниження бар'єра приступності не безмежні.

15. Не сприймайте скороминущий проблиск думки студента за акт пізнання, що здійснився, використовуйте його як початок пізнання.

16. Доступність так само, як і переконливість, і емоційність, залежить від ясності викладу і мови викладача: чітко та однозначно формулюйте поняття, уникайте монотонності, навчайте образно, використовуючи яскраві факти, приклади з життя і професійної практики.

17. Не збільшуйте тривалість монологів: тонко відчувайте, що необхідно пояснити, а що студенти зрозуміють самостійно, не пояснюйте того, що може бути легко засвоєно ними самими.

18. На першому етапі навчання вивчайте не весь обсяг знань, а лише основне, щоб студенти ґрунтовно засвоїли головне, потім при закріпленні вводьте нові приклади, факти, які уточнюють вивчене.

19. Реалізуючи принцип приступності, приділяйте головну увагу керуванню пізнавальною діяльністю студентів: поганий викладач повідомляє істину, залишаючи її недоступною для розуміння, гарний − вчить її знаходити, роблячи доступним процес знаходження.

20. Доступність не означає легкість навчання, і функція викладача полягає зовсім не в тому, щоб нескінченно полегшувати працю студентів по самостійному добуванню, осмисленню і засвоєнню знань: допомогти, направити, незрозуміле розкрити через зрозуміле, дати кінчик нитки для самостійного аналізу, підбадьорити − це і є буденність доступного навчання.

21. Доступність пов'язана з працездатністю: розвиваючи і тренуючи працездатність, привчайте студентів здійснювати все більш тривалу й інтенсивну розумову діяльність. Підвищуючи працездатність − знижуємо бар'єр доступності навчання.