Тема 2. Інформаційне забезпечення комплексного аналізу банку План
1. Аналіз структури і динаміки активів банку.
2. Показники якості активів банку.
3. Аналіз структури і динаміки ресурсів банку.
4. Показники якості зобов’язань банку.
Аналіз активів
Активні операції банків — це фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходів. До них належать надання кредитів, купівля цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями тощо.
Актив — це той чи інший об'єкт, який контролюється банком та відповідає принаймні одній із названих нижче вимог:
дає дохід;
може бути обмінений на інший об'єкт, який дає дохід.
Усі активні операції банку є ризиковими, проте вони забезпечують йому значну частину доходів.
Мета дослідження активних операцій полягає у тому, щоб з визначити шляхом аналізу:
по вертикалі динамічні зміни у структурі активів,
по горизонталі аналізують зміни активу у динаміці, зіставляючи дані за різні періоди.
Оцінка якості активів — важливий показник для визначення ступеня надійності банку та ефективності його діяльності.
Аналізуючи активні операції, групують статті за окремими ознаками.
Аналіз структури активів на ліквідність.
Усі активи банку можна поділити на шість груп:
1. Високоліквідні активи — це кошти в касі, у НБУ та в інших банках, а також активи, які можна швидко конвертувати у готівкові та безготівкові кошти. Вони не дають банку доходу, але необхідні для розрахунків за зобов'язаннями та виконання вимог регулятора по стриманню банківського мультиплікатора.
До них належать:
готівкові кошти та банківські метали;
кошти до запитання в НБУ;
кошти до запитання в інших банках;
строкові депозити в НБУ.
Це первинний резерв ліквідності
2. Ліквідні доходні активи — це активи, які приносять банку дохід, а саме:
усі надані кредити;
депозити в інших банках;
цінні папери;
вкладення в уставний капітал(володіння корпоративними правами) інших суб’єктів підприємницької діяльності.
Це вторинний резерв ліквідності
3. Низьколіквідні активи — пролонгована та дебіторська заборгованість.
4. Неліквідні доходні активи — прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, прострочені векселі, неліквідні цінні папери.
5.Неліквідні недоходні активи становлять:
основні засоби та нематеріальні активи;
капіталовкладення;
товарно-матеріальні цінності.
6. Квазіактиви:
нараховані доходи (витрати) банку, які пов'язані із залученням коштів;
прострочені нараховані доходи та інші активи.
Робочі активи — це кошти, які вкладені у майно, цінні папери, розміщені в інших банках, надані у кредит(в широкому сенсі)- тобто такі, які дають банку дохід.
Із класифікації активів на ліквідність можна зробити такі узагальнюючі висновки:
високоліквідні активи мають становити відносно робочих активів щонайменше 20%. а в сукупних активах — 15%;
лише ліквідні активи приносять банку дохід. Їх оптимальна частка у структурі активних операцій — 61—70%.
Зростання обсягів низьколіквідних та неліквідних активів — явище негативне, оскільки призводить до зниження доходів банку (таб.2.1.).
АНАЛІЗ ТАБЛИІЦІ 2.1
За даними таблиці 2.1. робимо такі висновки щодо змін у структурі активних операцій протягом кварталу:
активи банку зросли на 665.44 тис. грн., тобто їх приріст становив 0.5%;
високоліквідні активи (1+2+3) зменшилися на 337 тис. гри., а їх питома вага у загальних активах скоротилася на 0,2% і становила на 01.07 № року лише 11.3%. Таке зниження — факт. негативний: у майбутньому в банку можуть виникнути проблеми із проведенням розрахунків;
обсяг виданих кредитів(4+6) за аналізований період не змінився і становить 77925.73 тис. грн., а їх питома вага — 6/.5% інвестиційний портфель(5+7) налічує 3522 тис. грн., тобто <-2.7% від активів. Його сума за місяць не змінюється, а питома вага зменшилася на 0,1%;
на кінець вересня значно зросла сума інших активів (п.10) — на 1002.44 тис. грн., а їх питома вага — на 0.7%.
Якщо, оперуючи інформацією про кредитний портфель із загальної суми наданих кредитів вилучити небезпечні та безнадійні, від яких банк уже не очікує доходу, ті загальна сума дохідних активів становитиме 69948.3, а їх питома вага у сукупних активах — 55.2%. Щоб отримати належний дохід, цього замало. Подальше зменшення дохідних активів може призвести до скорочення доходів.
Показник співвідношення дохідних та загальних активів дає змогу з'ясувати, чи продуктивно використовує банк свої активи. Втім, "непродуктивне" використання певної частини активів є явищем цілком нормальним.
Приміром, приміщення та обладнання як активи не дають відчутного прибутку, але вони необхідна складова операційної діяльності банку.
Активні операції банку с ризиковими. За ступенем ризику вкладень та ймовірністю втрати частини вартості їх поділяють на п'ять груп:
Що таке % ризику, буде сказано в темі 6
І група (процент ризику - 0)—це готівкові кошти; кошти у НБУ; боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери центральних органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції;
2 група (процент ризику – 10%) — короткострокові й довгострокові кредити, надані центральним органам державного управління;
3 група (процент ризику – 20%) — короткострокові й довгострокові кредити, які надані місцевим органам державного управління, та нараховані доходи за ними: боргові цінні папери
місцевих органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції;
4 група (процент ризику – 50%) — кошти до запитання в інших банках; строкові депозити в інших банках (крім простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів); нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж та інвестиції: зобов'язання з кредитування, надані банкам та клієнтам; куплені, але не отримані валюта і банківські метали; активи до отримання:
5 група (процент ризику — 100%) — всі інші активні рахунки.
До активів підвищеного ризику належать цінні папери (за винятком державних боргових зобов'язань), факторинг, лізинг, інвестиційні вкладення, перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською.
Щоб проаналізувати активні операції за ступенем ризику. необхідно розглянути повний баланс. Отже, активи, зважені на ризик, становлять 88.5% від загальної суми активів.
Оцінити якість активів з точки зору ризику можна за допомогою показника платоспроможності, який визначає об’єм активів із підвищеним ризиком та характеризує ступінь ризиковості кредитної політики банку:
Судження щодо ризику активів буде зроблене в темі 6.
Основною характеристикою є фактична доходність дохідних активів:
(1)
Далі, інтегральний аналіз портфеля активів:
середня ціна – Ссер(А) (% річ.),
середньозважена ціна – Ссерзв(А) (% річ),
середній термін активу – Тсер(А) (дн.),
середньозважений термін активу – Тсерзв(А) (дн).
Середньозважена ціна показує ціну 1 одиниці активу.
Аналіз: Ссер(А) (% річ) ∞ Ссерзв(А) (% річ).
Якщо Ссерзв(А) > Ссер(А), великі за розміром активи продані дорожче. Факт позитивний для збільшення доходів.
Тсер(А) (дн.) ∞ Тсерзв(А) (% год),
Якщо Тсерзв(А) > Тсер(А),, великі за обсягом активи продані на більший термін. Факт:
Позитивний (більший час отримання доходу),
Негативний (підвищений ризик користувача кредитом, пізніше час повернення активу).
Метою аналізу вартості і терміну продажу активів є жадання зрівнювання середньої і середньозваженої ціни і терміну.
Це буде зроблено на практичних заняттях та навчальній практиці.
Аналіз зобов'язань банку:
Зобов'язання — це вимоги до активів банку на фіксовану суму коштів, яку він повинен замінити у визначений час у майбутньому.
До зобов'язань банку належать:
кошти на ЛОРО-коррахунках банків;
кошти на поточних рахунках клієнтів;
депозити строкові та до запитання;
міжбанківські кредити, в тому числі й отримані від НБУ;
боргові зобов'язання, які емітовані банком та обертаються на ринку;
кредиторська заборгованість.
Аналізуючи зобов'язання банку, необхідно дати їм кількісну та якісну оцінку. Передусім слід пам'ятати, що більшість зобов'язань є платними і через це вони можуть збільшувати витрати банку . Проте серед зобов'язань є й дешеві ресурси:
кошти на поточних рахунках клієнтів;
депозити до запитання;
кредиторська заборгованість.
До дорогих ресурсів належать:
строкові депозити;
міжбанківські кредити та депозити.
Збільшення зобов'язань банку до певного розміру оцінюється позитивно, адже це свідчить про зростання суми кредитних ресурсів.
Чим більша питома вага строкових депозитів, тим вища стабільна частина ресурсів комерційного банку. Це позитивно позначається на його ліквідності і зменшує залежність від міжбанківських кредитів.
АНАЛІЗ ТАБЛИІЦІ 2.2.
Таким чином, зобов'язання банку на 55.6% сформовані за рахунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання становлять 73.6%, тобто даний банк не несе значних витрат за користування залученими ресурсами.
Частка строкових депозитів — 20.7%, а міжбанківського кредиту — 5.7%.
Отже, аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ризик, вкладаючи такі кошти в кредити.
Після структурного аналізу зобов‘язань банку вивчаються окремі складові ресурсної бази банку на предмет їх стабільності та витратності.
При аналізі депозитів строкових використовують наступні показники:
тривалість одного депозитного обороту в днях (або середній термін збереження депозитів);
рівень осідання депозитних вкладень;
показник нестабільності депозитів;
доля вкладів населення;
доля великих депозитів (більша 20% регулятивного капіталу).
Аналіз депозитів до запитання (або строкових депозитів) аналізується за допомогою наступних показників:
показник нестабільності депозитів;
показник оборотності коштів на поточних рахунках клієнтів;
рівень осідання залишків на поточних рахунках клієнтів.
Аналіз міжбанківських кредитів отриманих контролюється за допомогою наступних показників:
питома вага МБК з загальних зобов‘язаннях,
співвідношення отриманих та МБК.
Далі, інтегральний аналіз портфелю ресурсів:
середня ціна – Сср(Р) (% річ),
середньозважена ціна – Ссерзв(Р) (% річ),
середній термін ресурсів – Тсер(Р) (дн.),
середньозважений термін ресурсів – Тсрвзв (Р) (дн),
При розрахунку середньозваженого терміну ресурсів тривалість життя капіталу приймається 5 років.
Середньозважена ціна показує ціну 1 одиниці ресурсу.
При розрахунку середньозваженої ціни – Ссерзв(Р) (%річ) треба враховувати збільшення ціни кожного виду ресурсу за рахунок норми резервування:
Ссерзв(Р) (% річ) (1+α), (2)
де α – норма резервування НБУ певного типу ресурсу в відносних одиницях.
Аналіз:
Ссер(Р) (% річ) ∞ Ссерзв(Р) (% річ),
Тсер(Р) (дн) ∞ Тсерзв(Р) (дн),
Якщо Ссерзв(Р) > Ссер(Р),, великі за розміром ресурси залучені дорожче. Факт негативний (збільшує витрати банку).
Якщо Тсерзв(Р) > Тсер(Р), великі за обсягом ресурси залучені на більший термін. Факт:
Позитивний (більший час до виконання зобов'язань),
Негативний (підвищені витрати, тому що за цей час ціна ресурсів на ринку може зменшитися).
Підсумковим етапом аналізу зобов’язань банку є розрахунок вартості кожного виду ресурсів.
Аналіз фактичної вартості проводитися за допомоги показника витратності, який розраховується за формулою:
(3)
Метою аналізу вартості і терміну користування ресурсами є жадання зрівнювання середньої і середньозваженої ціни і терміну
Таблиця 2.1.