Група	Дата

План-конспект уроку № 18

Тема розділу: Економічний аналіз проекту.

Тема уроку. Економічне обґрунтування проекту

Мета уроку	Навчальна	засвоєння знань про сутність та етапи економічного аналізу проекту; формування вмінь визначати собівартість та ціну; здійснювати економічне обґрунтування проекту.
	Розвиваюча	Розвивати економічне мислення, увагу.
	Виховна	Виховувати допитливість та наполегливість.

Тип уроку: комбінований.

Методи навчання, прийоми: розповідь, бесіда.

Основні терміни і поняття: економічна система — традиційна, ринкова, командна (або централізована), змішана; три основні питання економіки (що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?), засоби виробництва, предмети праці, засоби праці, продуктивність праці, норма часу, норма виробітку, прибуток, рентабельність, собівартість, вільні ринкові ціни.

Міжпредметні зв’язки: основи економічного аналізу, економіка

Наочність опорний конспект, таблиці.

Технічні засоби навчання: мультимедійна система.

Література:

Основна: Богданова С.І. Технології. 10 клас, Розробки уроків 2011р.

Допоміжна: Коберник О.М. розробки всіх уроків курсу «Технології» для 10кл.

«Трудове навчання. Технології 10-11 класи» робоча книга вчителя Київ «Шкільний світ» 2012.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку

II. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку:

• ознайомитися з економічними поняттями;

• навчитися визначати собівартість майбутнього виробу.

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Перед виготовленням запланованого виробу необхідно з’ясувати, чи є даний проект економічно вигідним, чи є потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготов­лення виробу в цілому, використаних матеріалів тощо. Щоб з’ясувати ці питання, проводять експертизу проекту.

IV. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

1. Які шляхи підвищення продуктивності праці ви знаєте.

2. На вашу думку як можна знизити собівартість продукції.

V. Вивчення нового матеріалу

План вивчення:

1. Загальне поняття про економічну систему.

2. Основні економічні поняття.

1. Загальне поняття про економічну систему

Економічна система — це сукупність усіх економічних проце­сів, що відбуваються в суспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності й господарського механізму. У будь-якій еко­номічній системі для виробництва потрібні економічні ресурси, а результати господарської діяльності розподіляють, обмінюють і споживають. Тим часом в економічних системах є елементи, за якими вони відрізняються одна від одної:

 форма власності на засоби виробництва й результати гос­подарської діяльності;

• організаційно-правові форми господарської діяльності;

• господарський механізм;

• система стимулів і мотивацій учасників;

• економічні зв’язки між підприємствами й організаціями.

Історично сформувалися чотири типи економічних систем (табл..1):

• традиційна;

• ринкова;

• адміністративно-командна (планова, централізована);

• змішана.

У будь-якій економічній системі існує три основні питання економіки.

1. Що виробляти? Які з можливих товарів і послуг слід ви­робляти в даній економічній системі й у певний період часу?

2. Як виробляти? При якій комбінації виробничих ресурсів, з використанням якої технології слід виробляти обрані з можливих варіантів товари й послуги?

3. Для кого виробляти? Хто буде купувати обрані товари й послуги, оплачувати їх, отримуючи при цьому користь? Як має бути розподілений валовий дохід суспільства від ви­робництва даних товарів і послуг?

Кожна економічна система відповідає на ці питання по-своєму.

Традиційна економіка

Традиційна економіка ґрунтується на традиціях, що переда­ються з покоління в покоління. Такий тип економіки зберігається сьогодні в ряді так званих слаборозвинених країн, у які технічний прогрес проникає з великими труднощами, тому що він, як правило, підриває уста­лені в цих системах звичаї, традиції. У традиційній економіці саме сформовані традиції визначають, які товари й послуги виробляти, для кого та в який спосіб.

Ринкова економіки

Ринкова економіка характеризується приватною влас­ністю на ресурси й використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності й управління нею. У такій економічній системі уряд не втручається в економіку. Його роль полягає в захисті приватної власності, установленні зако­нів, що полегшують функціонування вільних ринків. В умовах ринкової економіки що, як і для кого виробляти визначають ринок, ціни, прибуток і збитки господарюючих суб’єктів. Ви­робник прагне випускати ту продукцію, що приносить йому найбільший прибуток і задовольняє потреби покупця. Спожи­вач сам вирішує, який товар йому купити і скільки за нього заплатити грошей. Оскільки встановлення цін в умовах вільної конкуренції від виробника не залежить, то на питання «як виробляти?» він відповідає прагненням робити продукцію з більш низькими витратами, ніж його конкурент, щоб про­дати більше й за низькою ціною. На розв’язання цього за­вдання спрямовані технологія й організація виробництва, використання технічного прогресу, різні методи управління. Питання «для кого?» розв’язується на користь споживачів з найбільшим доходом.

Адміністративно-командна (планова, централізована) еко­номіка

Командна, або централізована, економіка цілком проти­лежна ринковій економіці. Вона ґрунтується на державній власності на всі матеріальні ресурси. Усі економічні рішення приймають державні органи, що здійснюють централізоване (директивне) планування. В умовах командної економіки кож­ному підприємству виробничий план визначає, що й у яко­му обсязі виробляти, централізовано виділяються певні ре­сурси, техніка, робоча сила, матеріали тощо. Це визначає розв’язання питання, як виробляти. Вказуються не тільки постачальники, а й покупці, тобто для кого виробляти. Ви­ділення ресурсів підприємству здійснюють на основі довго­строкових пріоритетів, унаслідок чого виробництво товарів постійно відстає від потреб членів суспільства.

Змішана економіка

Змішана економіка передбачає поєднання регулюючої ролі держави та економічної свободи виробників. Підприємці й робіт­ники переходять із галузі в галузь за власним рішенням, а не за урядовими директивами. Держава здійснює антимонопольну, соціальну, фіскальну (податкову) та інші економічні політики, що тією чи іншою мірою сприяє економічному зростанню країни й підвищенню життєвого рівня населення.