
- •1. Пояснювальна записка
- •1. Логіка як наука. Поняття про мислення
- •2. Поняття
- •3. Висловлювання
- •4. Основні закони мислення
- •5. Міркування
- •7. Гіпотеза
- •8. Основи теоиї аргументації
- •Поняття мислення
- •1.2. Мислення і мова
- •1.3. Поняття форми мислення і закони мислення
- •1.4. Істинність і правильність мислення
- •1.5. Аналіз і критика мислення
- •1.6. Мова логіки
- •1. Логічні знаки.
- •2. Знаки кванторів:
- •3. Технічні знаки.
- •1.7. Міркування, його структура
- •1.8. Визначення логіки як науки.
- •1.9. Логіка в історії
- •1.10. Логіка формальна й діалектична
- •1.11. Значення логіки для судового пізнання
- •1.12. Значення логіки для юристів
- •2.1. Загальна характеристика поняття
- •2.2. Поняття і слово
- •2.3. Зміст і обсяг поняття
- •2.4. Зміст поняття і склад злочину
- •2.5. Логічна сутність кримінально-правової кваліфікації злочину
- •2.6. Види понять
- •2.7. Відношення між поняттями
- •1. Відношення тотожності
- •2. Відношення підпорядкування
- •3. Відношення перехрещення
- •4. Відношення супідрядності (співпорядкування)
- •5. Відношення суперечності (протиріччя)
- •6. Відношення протилежності (супротивності)
- •2.8. Логічна характеристика юридичних понять.
- •2.9. Операції над поняттями
- •2.10. Узагальнення і обмеження понять
- •3.1. Сутність визначення
- •3.2. Види визначень
- •3.3. Правила визначення і помилки, можливі при визначенні
- •3.4. Поділ понять
- •3.5. Правила поділу
- •1. Поділ має бути сумірним
- •2. Поділ має відбуватися па одній основі
- •3. Члени поділу мають виключати один одного
- •4. Поділ має бути безперервним
- •5. Основа поділу має бути виразною
- •3.6. Види поділу понять
- •3.7. Класифікація
- •4.1. Визначення логіки висловлювань
- •4.2. Загальна характеристика суджень
- •4.3. Структура судження
- •4.4. Судження і речення
- •4.5. Роль запитання в пізнанні
- •4.6. Про роль запитання в судовому пізнанні
- •4.7. Просте судження, види і структура
- •4.8. Категоричні судження, їх види
- •4.9. Розподіленість термінів у судженнях (висловлюваннях)
- •4.10. Логічні змінні та логічні постійні
- •4.11. Судження і пропозиційна функція
- •4.12. Поняття про квантори
- •4.13. Поділ суджень за модальністю
- •4.14. Відношення між судженнями. Види відношень (логічний квадрат)
- •4.15. Значення судження як форми мислення
- •5.1. Умовне судження
- •5.2. Єднальні (кон'юнктивні) судження
- •5.3. Розподільні (диз'юнктивні) судження
- •5.4.1. Поняття про таблицю істинності
- •5.4.2. Заперечення, його умови істинності
- •5.4.3. Кон'юнкція, її умови істинності
- •5.4.4. Диз'юнкція, умови істинності
- •5.4.5. Імплікація, її умови істинності
- •5.4.6. Еквіваленція, її умови істинності
- •5.4.7. Логічний закон, логічне протиріччя, виконувана формула
- •5.4.8. Логічні сполучники в правових контекстах
- •5.5. Логічна структура суджень і тлумачення норм права
- •6.1. Природні закони, нормативні закони, закони логіки
- •6.2. Загальна характеристика основних законів логіки
- •6.3. Закон тотожності
- •6.4. Закон суперечності
- •6.5. Закон виключеного третього
- •6.6. Закон достатньої підстави
- •6.7. Закон подвійного заперечення
- •6.8. Значення законів логіки для судового дослідження
- •6.9. Логічні тавтології
- •6.10. Можливі світи
- •7.1. Загальна характеристика умовиводів
- •7.2. Безпосередні умовиводи
- •1. Перетворення
- •2. Обернення
- •3. Обернення умовних суджень
- •4. Протиставлення предикату
- •8.1. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів
- •8.2. Категоричний силогізм, його визначення і склад
- •8.3. Аксіома силогізму
- •8.4. Загальні правила категоричного силогізму
- •8.5. Фігури і модуси категоричного силогізму
- •8.6. Категоричні силогізми з виділяючими засновками
- •8.7. Категоричні силогізми, в яких більшим засновком є судження-визначення
- •8.8. Категоричні силогізми, побудовані із суджень можливості
- •8.9. Категоричні силогізми з імовірними засновками
- •8.10. Логічні помилки, які трапляються в категоричних силогізмах
- •9.1. Умовно-категоричний силогізм
- •9.2. Висновки із еквівалентних і одиничних умовних суджень
- •9.3. Суто умовний силогізм
- •9.4. Роль умовних умовиводів в аналізі й оцінці судових доказів
- •9.5. Розподільно-категоричний силогізм
- •9.6. Умовно-розподільний силогізм
- •9.8. Скорочені силогізми (ентимема)
- •9.9. Складні і складноскорочені силогізми
- •1 Оскільки висновком просилогізму тут є одиничне судження, то воно розглядається як менший засновок епісилогізму і відповідно ставиться на друге місце.
- •9.10. Умовиводи із суджень із відношеннями
- •1 Слово «принаймні» свідчить про те, що встановити розподілетсть суб'єкта висновку чисто формально-логічними засобами в цьому силогізмі неможливо.
- •10.1. Поняття про індукцію
- •10.2. Індукція в судовому пізнанні
- •10.3. Спостереження та експеримент
- •10.4. Повна індукція
- •10.5. Неповна індукція
- •10.6. Індукція через простий перелік (популярна індукція)
- •10.7. Індукція через простий перелік у судовому дослідженні
- •10.8. Індукція через відбір фактів, які виключають випадкові узагальнення
- •10.9. Наукова індукція
- •10.10. Методи встановлення причинних зв'язків між явищами
- •10.11. Зв'язок індукції і дедукції
- •11.1. Теоретичні і практичні міркування
- •11.2. Дія й практичне міркування. Поняття про логіку дії
- •11.3. Поняття про дію. Зовнішні і внутрішні аспекти дії
- •11.4. Структура дії
- •1. Агент дії.
- •2. Результат дії.
- •3. Контекст.
- •4. Інтенціональність.
- •11.5. Мовленнєва комунікація як різновид соціальної дії
- •11.6. Взаємодія і практичне міркування
- •11.7. Типи взаємодії. Поняття про логіку взаємодії
- •11.8. Поняття про соціальну дію
- •11.9. Загальна характеристика соціальних норм
- •11.10. Логіка санкцій.
- •11.11. Поняття про імператив. Запитання як різновид імперативів
- •11.11.1. Види запитань
- •1. Усі запитання за своєю формою поділяють на «чи запитання» і «що-запитання».
- •4. Усі запитання поділяють на логічно коректні й логічно некоректні.
- •1) Семантична некоректність запитання.
- •2) Синтаксична некоректність запитання.
- •11.11.2. Види відповідей
- •12.1. Поняття і структура умовиводів за аналогією
- •11.2. Аналогія в судовому пізнанні
- •13.1. Поняття доведення
- •13.2. Логічне доведення і судовий доказ
- •13.3. Поняття про суперечку. Види суперечок
- •13.4. Побудова доведення
- •13.5. Види доведення
- •13.6. Поділ доведень на прямі й непрямі у логіці та кримінальному процесі
- •13.7. Спростування (критика).
- •1. Спростування тези
- •2. Спростування аргументів
- •3. Спростування зв'язку тези з аргументом (форми).
- •13.8. Правила доведення і спростування: помилки, які трапляються в доведеннях
- •1. Правила й помилки стосовно тези
- •2. Правила і помилки стосовно аргументів
- •3. Правила і помилки в доведепні, пов'язаному з демонстрацією
- •13. 9. Софізми і паралогізми, парадокси, антиномії і абсурд
- •14.1. Поняття гіпотези і її структура
- •14.2. Види гіпотез
- •14.3. Доведення істинності гіпотези
- •14.4. Пізнавальна роль гіпотези
- •13.5. Версія в судовому дослідженні
- •13.6. Висування версій
- •13.7. Перевірка версій
13.1. Поняття доведення
Правильне мислення характеризується чіткою визначеністю, послідовністю, неодмінною умовою його є несуперечливість і доказовість. Логічною основою необхідності доказового мислення є закон достатньої підстави, який не лише дозволяє, а й змушує людину сумніватися в істинності пропонованих їй думок. Згідно з цим законом, достовірними можна вважати лише обґрунтовані, доведені думки, істинність яких встановлена.
Про необхідність доказового мислення свідчить практика. У наш час доказовість мислення набуває якісно нового значення. Це пояснюється потребою викорінення виробленої впродовж десятиліть звички вірити «на слово» так званим класикам, поширенням різноманітних марновірств. До того ж у деяких галузях виробництва (ядерне, хімічне) надзвичайно небезпечно використовувати недостовірні знання, ігнорувати найменші можливості збою техніки. Говорячи про надійну й безаварійну роботу атомних станцій, академік Б. Патон зазначав, що навіть звичайна оцінка типу «ймовірність відмови системи протягом року дорівнює 0,001» вже не може влаштувати, бо, як сумно жартують системотехніки, «навіть найбільш малоймовірна подія колись обов'язково відбудеться».
Поняття «доведення» використовується в широкому і вузькому значеннях. У широ-кому значенні під доведенням розуміють як власне доведення, так і спростування (будуючи спростування, опонент змушений доводити, наводити доводи, аргументи).
Будь-яке судження, висловлене про що-небудь, є або істинним або хибним. Тому воно може бути взяте за істину тільки після того, як ми переконаємося у його істинності. Саме цій меті служить доведення.
В істинності деяких положень можна переконатися шляхом безпосереднього зіставлення їх із дійсністю, за допомогою органів чуттів, у процесі практичної діяльності. Так, щоб установити і перевірити істинність судження "Замок, на який замикалися двері будинку потерпілого, має сліди пошкодження", досить оглянути цей замок.
Але переконатися в істинності того чи іншого положення безпосередньо не завжди можна. Так, істинність суджень про факти, що мали місце раніше, може бути встановлена і перевірена лише опосередковано, логічно, оскільки під час пізнання таких фактів вони вже не існують у дійсності і тому не можуть бути сприйняті безпосередньо. Не можна, наприклад, безпосередньо упевнитися в істинності таких суджень: "Потерпілий С. вбитий обвинувачуваним К."; "Під час скоєння злочину обвинувачуваний знаходився на місці вчинення злочину"; "Організатором скоєного злочину був Т." і т. д. Істинність подібних суджень установлюється і перевіряється не безпосередньо, а опосередковано, за допомогою умовиводів і логічних доказів.
Доведення — це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення (судження, концепції) за допомогою інших положень, істинність котрих установлена раніше шляхом побудови відповідного міркування.
Наприклад, нам треба довести істинність судження про те, що "Одержання хабара є дія суспільно небезпечна". Для цього ми наводимо також два судження:
1) "Всякий злочин є діянням суспільно небезпечним".
2) "Одержання хабара є злочин" — і виводимо з них за правилами категоричного силогізму істинність доводжуваного судження.
Доведення є умовивід. У нашому прикладі воно відбувається у формі одного умовиводу. У більшості випадків доведення є складними, вони складаються не з одного, а багатьох умовиводів.
Термін "доведення" уживається в кількох значеннях.
1. Під доведенням розуміють факти, за допомогою котрих обґрунтовується істинність того чи іншого положення.
2. Словом "доведення" позначають джерела даних про факти, наприклад літописи, оповіді очевидців, мемуари тощо.
3. Доведення — це процес мислення, логічний процес обґрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень. У формальній логіці термін "доведення" уживається саме в цьому значенні. Логіка вивчає доведення як мислений процес.