2) Синтаксична некоректність запитання.

Запитання буде синтаксично некоректним тоді, коли його складники не узгоджуються між собою (хоча вони мо­жуть бути чітко визначеними). Прикладами таких запитань можуть бути запитання, в яких відсутня узгодженість часу («Чи будете Ви перебувати в Україні останні п'ять років?»). Такі запитання складають різновиди запитань, позбавлених смислу.

3). Запитання буде некоректним, якщо його передумовою є хибне висловлювання. На таке запитання взагалі немож-ливо дати відповіді.

Ще з часів античності звертали увагу на запитання типу: «Чи перестав ти бити свого батька? Так чи ні?» Якщо хтось відповідає «так», то виходить, що він дійсно колись бив сво­го батька, хоча зараз вже не б'є. Якщо ж хтось відповідає «ні», то виходить, що він не лише бив, але й продовжує би­ти свого батька. Складність ситуації зумовлюється саме хи­бністю передумови запитання, а саме: «Ти бив свого батька».

Запитання зазначеного гатунку іноді називають провока­ційними. Яким же чином треба на них відповідати? Насам­перед потрібно з'ясувати передумову (пресупозицію) таких запитань і сповістити співрозмовникові про її хибність.

4). Запитання буде некоректним, якщо в ньому ствер­джуються характеристики предмета, які суперечать одна од­ній.

Наприклад, «Чи може всесильний Бог створити такий камінь, який не зміг би підняти сам?» У цьому запитанні стверджують, з одного боку, що Бог — це всесильна істота, той, хто може зробити все, а з іншого боку, що Бог — це істота, яка не може підняти камінь.

Таким запитанням притаманна внутрішня суперечність. Можливість правильної відповіді на них виключена. Саме тому їх називають абсурдними.

5). Запитання буде некоректним, якщо на нього неможли­во дати відповідь, що зменшувала б пізнавальну невизначе­ність запитання (причина — елементарна відсутність остан­ньої). Запитання такого типу називають тавтологічними.

Розрізняють логічно тавтологічні запитання і фактично тавтологічні запитання.

Запитання є логічно тавтологічним, якщо інформація, про яку в ньому запитують, виражена за допомогою логічної фо­рми самого запитання. Наприклад: «Чи є ця людина такою, якою вона насправді є?» На такі запитання практично не­можливо дати хибну відповідь, яка не була б при цьому логічно суперечною.

Запитання є фактично тавтологічним, якщо інформація, про яку в ньому запитують, наявна в термінах, які входять до складу цього запитання. Наприклад: «В якому місті був підписаний Брестський мирний договір?» або «Між якими країнами відбувалась російсько-турецька війна?»

11.11.2. Види відповідей

Відповіді поділяються на правильні й неправильні.

Якщо відповідь повністю або частково усуває пізнавальну невизначеність, наявну в запитанні, то вона називається правильною. Той, хто запитує, отримує інформацію, що за­довольняє його.

Правильні відповіді можуть бути сильними або слабкими. Сильна відповідь надає повну інформацію стосовно будь-якого запитання. Слабка відповідь лише частково усуває не­знання: інформація, що надається такою відповіддю, є не­повною.

Серед двох слабких відповідей одна може виявитися си­льнішою. Наприклад, на запитання: «Чиє ім'я присвоєне Київському Національному університету?» можна дати як сильну відповідь: «Ім'я Тараса Шевченка», так і слабкі від­повіді: «Ім'я українського поета», «Ім'я видатного українсь­кого громадського діяча» тощо.

Хоча слабкі відповіді є правильними, однак не в усіх ви­падках вони будуть задовольняти того, хто запитує. Наприк­лад, викладач під час іспитів вимагає від студентів най-сильнішої відповіді (саме від цього і буде залежати екзаме­наційна оцінка).

Якщо відповідь не надає нової інформації стосовно проб­леми, якою зацікавлений той, хто запитує, то її називають неправильною. Такі відповіді аж ніяк не зменшують пізнавальну невизначеність запитання і, отже, не усувають не­знання тієї людини, яка його ставить.

Неправильні відповіді можуть мати тавтологічний і нерелевантний характер.

Зазначимо, що «неправильна відповідь» і «хибна відпо­відь» це різні поняття, неправильна відповідь може бути істинною. Наприклад, тавтологічні відповіді можуть бути істинними лише завдяки своїй власній логічній формі (так звані логічно тавтологічні відповіді). Згадаймо Богомола із «Золотого ключика», який на запитання Мальвіни: «Що трапилось з Буратіно?» відповів: «Пацієнт або живий, або мертвий». Така відповідь буде неправильною, бо вона не містить нової інформації, але все ж таки є істинною, бо спи­рається на закон виключеного третього.

Фактично тавтологічні відповіді також можуть бути істи­нними, оскільки вони виражають інформацію, що вже на­явна в самому запитанні. Наприклад, запитання «Що являє собою логіка як наука?» і відповідь: «Логіка — це наука».

Нерелевантні відповіді — це відповіді, які зовсім не ма­ють відношення до поставлених запитань. Природно, що нерелевантні відповіді також можуть бути істинними.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Що таке теоретичне міркування? Наведіть приклади.

2. Що таке практичне міркування? Наведіть приклади.

3. Як можна визначити логіку дії?

4. Яка історія становлення логіки дії? Чи можна її вважати сформованою логічною дисципліною?

5. Які застосування знайшла логіка дії?

6. Як ви можете визначити дію? Чи є різниця між індивіду­альною дією, взаємодією і соціальною дією?

7. Як співвідносяться поняття: «діяльність», «дія», «схема Дії»?

8. Як ви вважаєте, інфінітиви: «зачинити вікно», «прийти на допомогу», «написати диктант», «скласти іспит», «відчинити двері», «зійти на гору» виражають дії чи описи схем дій?

9. Чи можна дію оцінити як істинну чи хибну?

10. Чи можна схему дії оцінити як істинну чи хибну?

11. Що є предметом вивчення в логіці дії — дія чи схема дії?

12. Що таке зовнішній і внутрішній аспекти дії?

13. Наведіть приклади різних дій. Розгляньте їх з точки зору зовнішнього і внутрішнього аспектів дії.

14. Які основні аспекти дії?

15. Що таке агент дії? Наведіть приклади.

16. Що таке результат дії? Чи можна його витлумачувати як певну подію?

17. Як можна вирішити проблему приписування результату дії агенту?

18. Що таке контекст дії? Чи входять до нього тільки зовнішні фактори?

19. Як можна визначити поняття «інтенційний стан»? На­ведіть приклади.

20. Що таке взаємодія? Чим вона відрізняється від індивідуальної дії?

21. Наведіть приклади взаємодії.

22. Чи можна взаємодію звести до колективних дій суб'єктів, що взаємодіють?

23. Що таке когнітивний вплив одного суб'єкта на іншого?

24. Опишіть процес інтеракції. Назвіть основні типи інте-ракції.

25. Яке практичне міркування пояснює взаємодію? Запишіть І його символічно.

26. Які логічні теорії, що описують взаємодію, ви знаєте? І Опишіть їх.

27. Як можна задати логіку норм, засновану на теорії взає-щї?

28. У чому полягає сутність проблеми класифікації норм? Як ножна провести таку класифікацію, застосовуючи логічні засоби?

29. У чому полягає сутність проблеми кореляції прав та обо­в'язків? Як можна її вирішити, застосовуючи логічні засоби?

30. Що таке соціальна дія? Чим вона відрізняється від інди­відуальної дії та взаємодії?

31. Як можна визначити соціальні норми?

32. Яку роль відіграє санкція в соціальній дії?

33. Чи можна санкцію тлумачити як норму?

34. Яка структура соціальної норми?

35. Чи можна запитання розглядати як імператив?

36. Як можна визначити запитання?

37. Яка структура запитання?

38. Що таке передумова (пресупозиція) запитання?

39. Які чинники формують процес промовляння запитання?

40. Яким чином пресупозиція і контекст промовляння запи­тання пов'язані між собою?

41. Які види запитань ви знаєте?

42. 34. Охарактеризуйте і наведіть приклади «чи-запитань» і «що- запитань».

43. Охарактеризуйте і наведіть приклади закритих і відкритих запитань.

44. Які запитання вважають логічно коректними?

45. Як визначають логічно некоректні запитання?

46. Охарактеризуйте випадки семантично некоректних за­питань.

47. Охарактеризуйте випадки синтаксично некоректних за­питань.

48. Чи може запитання бути коректним за умови, що його пресупозицією є хибне висловлювання? Відповідь обгрунтуй­те.

49. 18. Які запитання називають абсурдними? Наведіть при­клади абсурдних запитань.

50. Як можна визначити тавтологічні запитання?

51. У чому полягає відмінність між логічно і фактично тав­тологічними запитаннями?

52. Чи підтримуєте ви думку Платона, що можна дати відповідь на будь-яке запитання, якщо запитання поставлене правильно?

53. Що таке відповідь? Які види відповідей ви знаєте?

54. Яку відповідь можна вважати правильною? Наведіть приклади.

55. Що таке сильна і слабка відповідь?

56. Яку відповідь можна вважати неправильною? Наведіть приклади.

57. Чи є тотожними поняття «неправильна відповідь» і «хибн& відповідь»?

58. Чи може неправильна відповідь бути істинною?

59. Що таке тавтологічна і релевантна відповідь?

ВПРАВИ І ЗАВДАННЯ

1. У наведених міркуваннях визначте, які з них — теоре­тичні, а які — практичні:

• Усі планети обертаються навколо Сонця. Земля обертаєть­ся навколо Сонця. Отже, Земля — планета;

• Вони хочуть одружитися, а це можна зробити у ЗАГСІ. Отже, вони повинні піти до ЗАГСу;

• Усі злочини — суспільно небезпечні діяння. Шахрайство — злочин. Отже, шахрайство — суспільно небезпечне діяння;

• А. хоче виграти справу в суді. Він знає, що, якщо він не скористається послугами свого адвоката, то у нього нічого не вийде. А. повинен звернутися до свого адвоката із пропози­цією допомогти йому в цій справі;

• Для того, щоб квіти росли, їх потрібно поливати;

• Усі математики в давнину були філософами. Отже, Піфагор — філософ.

2. Чи може одне й те саме висловлювання входити до скла­ду як теоретичного, так і практичного міркування? Якщо це так, то наведіть приклади.

3. Якщо висловлювання «Сіріус з'явився над Кассіопеєю» застосовується у міркуванні лоцмана, то яким буде це мірку­вання — теоретичним чи практичним? А якщо в міркуванні астронома?

4. Проаналізуйте славнозвісну притчу з точки зору зовніш­нього і внутрішнього аспектів дії.

«Одного разу до трьох робітників звернулися із запитанням: «Що ви робите?» Кожен з них дав різну відповідь. Один відповів: «Штовхаю важку грабарку». Інший сказав: «Зароб­ляю собі на прожиток». А третій відповів: «Будую Шартський собор».

5. Визначте, про які інтенційні стани йдеться у наведених висловлюваннях:

• «Ми усього боїмося як смертні і усього хочемо як без­смертні» (Ф. Ларошфуко);

• «Хто не цінить життя, той на нього не заслуговує» (Лео-нардодаВінчі);

• «Я люблю бути популярним — це щастя, але я хочу бути корисним — це обов'язок» (В. Гюго);

• «Не вимагай, щоб те, що здійснюється, здійснювалося за твоєю волею, але бажай, щоб те, що здійснюється, здійснюва­лося так, як воно здійснюється, і проживеш щасливо» (Епік-тет).

6. Які інтенційні стани насамперед необхідно враховувати при аналізі практичних міркувань?

7. Як можна експлікувати засобами логіки модуси «хочу» і «можу»?

8. Що таке свобода вибору? Чи завжди вона присутня в діях людей?

9. Проаналізуйте вислів Вольтера щодо свободи вибору: «Коли я зможу зробити те, що хочу, це означає, що я вільний, але те, що я хочу, я хочу в силу необхідності».

10. Проаналізуйте такий приклад:

Луський правитель запитав вчителя Мо-цзи: «У мене двоє ' синів: один з них любить вчитися, а другий любить роздаро­вувати багатства. Кого з них краще зробити спадкоємцем?» Учитель Мо-цзи сказав: «Не можна прямо відповісти, бо мож­ливо, що прагнення вчитися і роздаровувати багатства вик­ликані прагненням досягти нагород і слави. Наприклад, по­важна поза і зосереджений вигляд рибалки, коли він риба­лить, зовсім не віщує ніякої користі рибі, як і отруєна при­манка у пастці не означає нелюбові до мишей. Я сподіваюся, що ви розглянете наміри і результати дій обох ваших синів».

11. Як можна викласти загальну схему практичного сило­гізму, який описує дію людини?

12. Які структурні елементи описів дій ви можете назвати?

13. Як співвідносяться поняття: «подія», «ситуація», «аль­тернатива», «зміна»?

14. Чим відрізняється фізична подія від когнітивної події?

15. Чи можна вважати «переконання», «сумніви», «бажан­ня», «наміри», «цілі», «почуття», «емоції», «відчуття» тощо ког-нітивними подіями?

16. Чи можуть когнітивні події одночасно бути приписани­ми кільком суб'єктам? Якщо це так, наведіть приклади.

17. Наведіть приклади епістемічних подій, інтенційних подій, перцептивних подій, інтерактивних подій, емотивних подій.

18. До якого виду подій належать наведені приклади:

• Ірина розмовляє з Віталієм про те, як склала іспит;

• Диктор повідомив, що зазнав аварії український літак, який виконував рейс «Одеса-Салоніки»;

• «О, як би я хотів вина, вина,

Що давністю льохів холоне в склянці.

В якому присмак Флори і луна

Пісень Провансу, смаглий сміх і танці» (Джон Кітс);

• «Стояла я і слухала весну» (Л. Українка);

• Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі;

• Рассел переконав Уайтхеда, що система Фреге суперечли­ва.

19. Що таке ситуація? Чим ситуація відрізняється від події?

20. Що таке зміна? Як поняття «зміна» пов'язане із понят­тями «подія», «ситуація»?

21. Що таке альтернатива?

22. Визначте усі альтернативи, які зустрічаються у наведе­ному уривку:

«На відміну від Ньютона і Шопенгауера наш предок не вірив у єдиний, абсолютний час. Він вірив у нескінченність часових рядів, у запаморочливу зростаючу мережу часів, які збігаються, розбігаються та є паралельними. І ця канва часів, які зближуються, розгалужуються, перехрещуються або сто­ліття за століттям так і не перетинаються один з одним, містить у собі всі можливості, які ми тільки здатні уявити собі. У [.більшості цих часів ми з вами не існуємо; в якихось існуєте |»и, а я — ні; в інших є я, але немає вас; ще в інших існуємо |ми обидва. В одному з них, коли щасливий випадок випав Імені, ви з'явилися в моєму домі; у другому — ви, ідучи садом, ізнайшли мене мертвим; у третьому — я промовляю ці самі (слова, але сам я — міраж, привид» (Х.Л. Борхес).

23. Визначте структуру таких норм:

• «Полювання в заборонений час або в недозволених місиш або забороненими знаряддями і способами... карається вид равними роботами на строк до одного року або штрафом конфіскацією всього добутого і знарядь полювання» (Ст. 1( КК України);

• «Вбивство з необережності — карається позбавленням на строк від трьох років або виправними роботами на строк, двох років» (Ст. 98 КК України);

• «Порушення таємниці голосування членом виборчу комісії — карається виправними роботами на строк до одне го року» (Ст. 129 КК України);

24. Чому мовленнєву комунікацію можна розглядати як різновид соціальної дії?

25. Які основні модуси комунікації ви знаєте?

26. Що таке імператив? Чим імперативне висловлювані відрізняється від твердження?

27. Чи пов'язані між собою імперативи, норми і санкції?

28. Що таке модус імператива? Наведіть приклади.

29. Визначте модуси наведених імперативів.

• Квіти не рвати!

• Життя чи гаманець!

• Піди туди, не знаю куди, принеси те, не знаю що;

• Давайте зустрінемося;

• Заповідаю своє майно братові.

30. Проаналізуйте структуру наведених запитань, сформулюйте їх передумову:

• Які хімічні властивості кисню?

• Де знаходилася Троя?

• Чи ти читав роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита»?

• Як склали іспит з логіки студенти юридичного факульту?

• Хто був вчителем Олександра Македонського?

• Ти був учора в кіно або в театрі?

31. Змінюючи контексти промовляння запитання «Котра го­йна?», покажіть, як змінюється пресупозиція запитання.

32. «— О! Пірати живуть дуже весело: беруть у полон ко-аблі і спалюють їх, забирають собі золото і закопують його в ремлю на своєму острові в якому-небудь страшному місці, де Його сторожують привиди і всяка нечисть. А матросів і пасажирів вбивають...

— А жінок завозять до себе на острів, — вставив Джо. — жінок вони не вбивають.

— Так, — підтримав його Том, — жінок вони не вбивають, зни благородні люди. І потім, жінки завжди красуні.

— А яка у них одежа розкішна — усе в золоті, в сріблі, в ціамантах! — додав Джо.

— На кому? — запитав Гек» (М. Твен «Пригоди Тома Сойєра»).

Сформулюйте передумови, що породили запитання Гека.

33. Проаналізуйте наведені запитання, визначте їх вид і ло­гічну форму:

• Чи вивчає логіка схеми міркувань?

• Логіка вивчає схеми міркувань, чи не так?

• Хто заснував логіку?

• Хто кого навчає?

• Хто, де і коли сказав, що Земля обертається?

• Хто і про що спитав у викладача?

• Хто і з ким домовився?

• Чи не хочете ви чаю?

• Може ви дещо просунетеся?

• Який він вчений?

• Між яким державами була укладена Мюнхенська угода і до яких наслідків вона призвела?

• Що ви можете сказати про становище на Близькому Сході?

• Канада є домініоном, колонією чи самостійною держа­вою?

• Чи існувала Атлантида?

• Ти знаєш англійську мову?

• Кого вбив Брут?

• Якщо Бог є, то звідки зло? Якщо Бога нема, то звідки добро? (Ансельм Кентерберійський);

• Як ми можемо вимагати, щоб хтось зберіг нашу таємни­цю, якщо ми самі не можемо її зберегти? (Франсуа де Ларош-фуко);

• Якщо люди такі слабкі, маючи релігію, то що вони будуть робити, коли опиняться без неї? (Ф. Бенджамін);

34. Проаналізуйте запитання, які навів Стенлі Т. Вільямс у «Літературній історії Сполучених Штатів Америки» щодо про­блематики роману Натаніела Готорна «Червона літера»:

«Чи було гріхом одруження Чіллінгворта, бо він на нього нездатний? І якщо ні, чи не вступає його покарання у жахливу суперечність з його провиною, такою малою? Чи є його головною помилкою те, що він ... присвятив своє життя науці? Чому його жага помсти Дімсдейлу переросла у протиприродну Любов — ненависть? Як можна пояснити ту обставину, що Падіння Дімсдейла починається ... біля брами раю — з духов­ної чарівності Естер? Чому боягузтво Дімсдейла, котрий не визнав своєї провини, піднесло його на височінь, з якої він повчав свою паству? Чому визнання своєї провини звільнило Естер від почуття розкаяння? І справді, чому все, що сталося з Естер, збагачує і ушляхетнює її?»

35. Чи коректні наведені запитання? Якщо — ні, то об­грунтуйте свою відповідь.

• Ви «за» чи «проти» введення приватної власності?

• Чи будете ви перебувати в Україні останні п'ять років?

• Чи перестав ти бити свого батька?

• Чи може Всесильний Бог створити такий камінь, який би не зміг підняти сам?

• Чи є ця людина такою, якою вона є насправді?

• В якому місті було підписано Брестський мирний договір?

• Між якими країнами відбувалася російсько-турецька війна?

• Чи правда, що пропедевтика — це пролегомени?

• Які із загарбницьких війн не були справедливими?

• Як побудувати «вічний двигун»?

• Які розміри матеріальної точки?

• Яка відстань до Москви?

• Чи існує загроза землетрусу в Україні?

36. Проаналізуйте запитання, наведені у таких текстах.

• Одного разу молодий чоловік, рідкісно дурний, повинен був складати іспит для отримання духовного звання. Патер-екзаменатор, який знав, що він дурний, може, бажаючи по­тішитися над ним, поставив йому запитання: «У Ноя було троє синів: Сім, Хам і Іафет. Хто був їх батько?»

Дурень був поставлений у глухий кут і зовсім нічого не відповів. Його, звичайно, вигнали і, повернувшись додому, він розповів батькові про свою пригоду. «Який же ти дурний! — сказав батько. — Як же ти не міг цього зметикувати? Ну, подумай сам, у нашого сусіди — мірошника троє синів: Пет­ро, Іван і Яків. Хто їх батько?» — «Звичайно, мірошник!» — закричав син. «Ну, зрозумів тепер!» Син знову пішов на іспит, і патер, передчуваючи нову забаву, задав йому те саме запи­тання: «Хто був батьком синів Ноя? — «Наш сусіда мірош­ник», —відповів дурник з великим апломбом;

• Людовік XV часто впадав у дивну неуважність. Так, од­ного разу він задав венеціанському послу Гроденіго таке за­питання: «Скільки членів у вас у Венеції в Раді Десяти?» «Со­рок, государ», — відповідав посол, подумавши, що король пожартував, і, що на жарт краще всього відповідати жартом. Але Людовік відразу ж забув про своє запитання і отриману відповідь і заговорив про друге.

37. В одному храмі стояли три статуї богів: Бог Брехні, Бог Істини, Бог Дипломатії. Усі вони були схожі одна на одну, але на запитання, які їм задавали, відповідали по-різному.

Бог Брехні завжди говорив неправду, Бог Істини завжди говорив тільки правду, Бог Дипломатії — іноді брехав, а іноді говорив правду.

Ніхто не міг їх відрізнити. Але якось один чоловік зробив це. Увійшовши до храму, він запитав першого зліва Бога: «Хто стоїть поруч із тобою?»

— Бог Правди, — була відповідь. Чоловік запитав у Бога в центрі: «Хто ти?»

— Бог Дипломатії, — відповів той.

Останнє запитання було задане Богу, який стояв справа: «Хто стоїть поруч з тобою?»

— Бог Брехні, — відповіла статуя.

— Тепер мені все ясно, — сказав чоловік. Що ж він зрозумів?

38. Проаналізуйте наведені тексти. Охарактеризуйте відповіді, подані в них.

• — Чи існує безсмертя? — запитали у Конфуція.

— Ми не знаємо, що таке життя, чи можемо ми знати, що таке смерть? — відповів він;

• В оповіданні О. Купріна «В казармі» єфрейтор Верещака екзаменує новобранців:

— Скажи-но мені, Шевчук, що таке вартовий? Шевчук нахлобучується, моргає очима і відповідає:

— Вартовий є особа недоторкана.

— Правильно. А чому, Бондаренко?

— Тому що до нього ніхто не може доторкнутися.

— Вірно. Сідай, Бондаренко;

• Дехто Адамс, волосся якого стало катастрофічно випада­ти, написав у науково-дослідницький центр однієї хімічної компанії листа з проханням порадити йому, як зберегти во­лосся. Через два місяці прийшла відповідь: «Ви краще за все збережете волосся, якщо будете збирати його у поліетилено­вий пакет із шматочками нафталіну. Пакет рекомендується тримати у темному, прохолодному і не дуже сухому місці» («Наука и жизнь», 1976, № 7);

• Батько поета Сумарокова одного разу запитав у сина, що важче — розум чи дурість, і поет відповів йому, що дурість. І пояснив чому. «Тому, що я вільно їжджу парою коней, а вас возять цілою шестіркою»;

• І.С. Тургенєв іноді не соромився чину і звання людей, які обходилися з ним еввічливо.

Одного разу на вечірці, дуже багатолюдній, Іван Сергійович з великими труднощами знайшов собі столик і відразу за ним розташувався, щоб закусити, але те саме сталося і з одним генералом. Він також без успіху тинявся у пошуках вільного столика. Однак, йому вже нічого не перепало. Роздратований, він підійшов до Тургенєва, впевнений у тому, що цивільний злякається генерала, та ще й сердитого, і поступиться місцем. Але Тургенєв їв і не звертав уваги на генерала, що стояв перед ним із тарілкою. Генерал розлютився і звернувся до письмен­ника з необачними словами: «Послухайте, шановний добродію, яка різниця між скотиною і людиною?»

— Різниця така, — дуже спокійно відповів Тургенєв, про­довжуючи свою вечерю, — що людина їсть сидячи, а скотина — стоячи;

• Про фон Неймана розповідають таку історію. Одного разу він консультував спеціалістів, що будували ракету-носій для космічного корабля. Побачивши остов ракети, фон Нейман за­питав у співробітників, що його супроводжували: «Хто скон­струював ракету?» «Наші інженери», — відповіли йому. «Інже­нери!» — презирливо повторив фон Нейман. — «Я розробив повну математичну теорію ракет. Візьміть мою роботу 1952 р. і ви знайдете там усе, що вас цікавить». Спеціалісти роздобу­ли роботу, про яку говорив фон Нейман, здали на злам роз­роблену ними конструкцію ракети (на яку вже до того часу було витрачено 10 млн. доларів) і побудували нову ракету, точно наслідуючи рекомендації фон Неймана. Але їх спіткала невдача: при натисканні на кнопку «Пуск» пролунав сильний вибух і ракета розлетілася на дрібні шматочки. У гніві ракет­ники звернулися до фон Неймана і запитали: «Ми виконали усі ваші рекомендації, а ракета все-таки вибухнула. Чому?» Фон Нейман відповів: «Те, що ви говорите, стосується так званої теорії сильного вибуху. Я проаналізував її у своїй ро­боті 1954 р. У ній ви знайдете все, що вас цікавить»;

• Один фермер вирушив на сусідню ферму, щоб запитати у її власника: «Лем, що ти давав своєму коневі минулого року, коли у нього були кольки?». Лем відповів: «Висівки з чорною патокою». Фермер повернувся додому. Через тиждень він зно­ву прийшов до сусіди і повідомив: «Лем, я дав своєму коневі висівки з чорною патокою і він помер». Лем відповів: «Мій також»;

• Розповідають, що один відомий фізик виступав з лек­цією перед групою колег. Закінчивши свій виступ, він сказав: «А зараз я відповім на будь-які запитання». Один із слухачів підняв руку і звернувся до доповідача: «Я не зрозумів, як ви довели теорему В». Фізик відповів: «Це не запитання»;

• Одного разу в комп'ютер, який мав відношення до за­пуску космічного корабля на Місяць, ввели два запитання: 1) Чи досягне корабель Місяця? 2) Чи повернеться корабель на Землю? Після невеликої перерви науковці отримали відповідь: «Так». Але зрозуміти, що власне означає це «так» (чи треба його розглядати як відповідь на перше запитання, чи на друге, чи на кон'юнкцію першого і другого запитання), було неможливо. У зв'язку з цим у комп'ютер, ввели третє запитання: «Що так?». Комп'ютер трошки подумав і ввічли­во відповів: «Так, сер».

Розділ12. АНАЛОГІЯ