10.6. Індукція через простий перелік (популярна індукція)

Індукція через простий перелік (народна) — це такий умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на тій підставі, що серед спостережуваних фактів не трапля­лося жодного, який би суперечив узагальненню.

Сутність індукції через простий перелік полягає в тому, що зі спостереження повторюваної ознаки в ряді однорідних фактів (предметів, явищ) при відсутності суперечливого цій повторюваності випадку робиться загальний висновок про належність даної ознаки усім предметам (фактам) цього ж роду.

Повна назва індукції цього виду — індукція через про­стий перелік, де не трапляється суперечного випадку, її називають також популярною індукцією.

Схематично індукція через простий перелік відбувається так. Спостерігаючи окремі одиничні предмети якогось роду, ми помічаємо в одного, другого, третього і т. д однакові озна­ки. Предмети, котрі не мають виділених ознак, у ході спосте­реження нам не трапи-лись. На цій підставі робимо висно­вок про те, що всі предмети даного роду мають ці ознаки.

Приклад:

Це — горить,

це — горить,

це — горить.

Це, це і це з дерева.

Отже, все що з дерева — горить.

Другий приклад:

Петренко не знав потерпілого. Іваненко не знав потерпілого. Сидоренко не знав потерпілого. Петренко, Іваненко, Сидоренко — свідки у справі. Отже, всі свідки у справі не знали потерпілого. Ще приклад. Викрадені речі знайдені у Петренка. Зна­ряддя злому (ломик) теж виявлено у Петренка. Якщо на підставі цих двох фактів (судження про факти) буде зробле­но висновок про те, що цей злочин скоїв Петренко, то такий висновок є індукція через простий перелік.

Індукція через простий перелік значно розширює наші знання, вона має великий ступінь узагальнення. До висновку про цілий клас предметів ми можемо прийти на основі спос­тереження найпезначнішої кількості окремих екземплярів цього класу. Інколи узагальнюючий висновок висловлюєть­ся в результаті спостереження всього двох предметів. У цьо­му перевага даного виду індуктивних умовиводів.

Але індукція через простий перелік не дає нам достовір­них висновків, її висновки тільки імовірні. Зумовлено це тим, що висновок в індукції через простий перелік виявляєть­ся мало обґрунтованим.

Основою висновку в індукції через простий перелік є по­вторюваність однорідних фактів при відсутності серед них суперечного випадку. Ми приписуємо ознаку, виявлену в певній частині предметів, усім предметам класу тільки на тій підставі, що не трапилося жодного предмета, котрий не мав би цієї ознаки. Іншого обґрунтування висновок у цих умовиводах не має. Але те, що нам не трапилося суперечли­вого випадку, може свідчити про зовсім різне. Суперечливий випадок може не трапитись тому, що виділена ознака дійсно належить усім предметам, є їх загальною ознакою. Але супе­речливий випадок не трапляється і тому, що до сфери вашо­го спостереження випадково потрапили всі ті предмети, котрі тільки й мають цю ознаку, і якби ми продовжували наше спостереження, то суперечливий узагальненню випадок обо­в'язково трапився б.

Отже, відсутність суперечливих фактів само собою не є доказом того, що вони взагалі не існують. Вони можуть не існувати, але можуть і існувати. Тому висновок, що в ході спостереження не трапилося фактів, суперечливих узагаль­ненню, є тільки імовірним.

Індукція через простий перелік дає висновки різного сту­пеня ймовірності: від найменшої до найбільшої. Ступінь імо­вірності залежить від кількості вивчених фактів. Висновок, зроблений на основі спостереження досить малої кількості фактів, що потрапили першими, буде завжди мало ймовірним.

Навпаки, висновок, добутий унаслідок вивчення значної кількості випадків, буде більш імовірним. Тут діє принцип: щоб висновок мав більше ймовірності, необхідно розглянути якомога більшу кількість випадків.

Індукція через простий перелік вважається найненадій-нішим висновком індуктивних умовиводів. Скільки б явищ не було охоплено спостереженням, завжди залишається мож­ливість натрапити на факт, суперечливий узагальненню. І якщо він трапляється, то висновок, який мали раніше за істин­ний, стає помилковим. Це не означає, проте, що індукція че­рез простий перелік зовсім непридатна для наукового пізнан­ня. Історії науки відомо чимало випадків, коли висновки, котрі стали пізніше науковими положеннями, були здобуті спочат­ку у формі індукції через простий перелік.

Популярна індукція не може застосовуватися у науці як форма доказовості. Істинність доказуваного положення можна обґрунтувати тільки достовірними судженнями. Достовірність випливає тільки із достовірності і не може бути виведена з імовірності. Тому за допомогою індукції через простий пе­релік, висновок котрої тільки ймовірний, не можна довести істинність якогось положення. Але всюди, де справі пізнан­ня сприяють імовірні положення, індукція через простий пе­релік знаходить широке застосування. Великої користі по­пулярна індукція надає на перших ступенях пізнання явищ, коли ще бракує достатнього матеріалу для достовірних ви­сновків, але є факти, котрі дають змогу висловити узагальню­ючий висновок про клас предметів у формі припущення.