10.5. Неповна індукція

Неповною індукцією називається умовивід, у якому за­гальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплю­ють усіх предметів класу.

У повній індукції засновки вичерпують усі випадки яви­ща, котре вивчається. У неповній індукції загального вис­новку про клас предметів ми доходимо на основі вивчення тільки якоїсь частини предметів цього класу. Індукція на­зивається неповною саме тому, що клас предметів, про який ми висловлюємо узагальнюючий висновок, досліджується нами не повністю.

Наведемо два приклади таких умовиводів:

1) Залізо — електропровідне.

Мідь — електропровідна.

Свинець — електропровідний.

Срібло — електропровідне.

Золото — електропровідне.

Залізо, мідь, свинець, срібло, золото — метали.

Отже, всі метали — електропровідні.

2) Залізо тоне у воді. Мідь тоне у воді.

Свинець тоне у воді. Срібло тоне у воді.

Золото тоне у воді.

Залізо, мідь, свинець, срібло, золото —метали.

Отже, всі метали тонуть у воді.

Обидва умовиводи побудовані за схемою неповної індукції й ґрунтуються на істинних засновках. Проте висновок пер­шого умовиводу є істинним, а другого — хибним. Оскільки засновки в другому умовиводі є істинними, то причиною хибності його висновку може бути лише недосконалість міркування, побудованого за схемою неповної індукції. Спра­ва в тому, що в підґрунті індуктивного методу немає логіч­ного закону, який би гарантував одержання істинного ви­сновку з істинних засновків. Тому неповна індукція дає ймовірний висновок.

Імовірний умовивід - умовивід, в якому з істинних засновків пев­ної структури одержують висновок, що може бути як істинним, так і хибним.

Крім неповної індукції до ймовірних умовиводів нале­жить також аналогія. Для визначення того, яким є висновок імовірного умовиводу — істинним чи хибним, — доводить­ся вдаватися до додаткової інформації. Для ймовірних умо­виводів, на відміну від достовірних, не можна сформулю­вати таких правила, при дотриманні яких висновок неод­мінно буде істинним, якщо вони застосовуватимуться до будь-яких істинних конкретних за змістом засновків певної структури.

Імовірність — величина, яка характеризує «ступінь можливості» якоїсь події, що може як відбутися, так і не відбутися.

Вивчаючи ймовірні умовиводи, увагу акцентують на ймовірнісній оцінці як ступеня обґрунтованості (підтверджуваності) суджень-висновків. У логічній науці розробля­ються спеціальні методи оцінки ймовірності висновків, одер­жаних за схемою неповної індукції.

Приклад. Під час обшуку в гр-на Сидоренка було вилучено 60 шерстяних дамських кофточок. Сім кофточок мали етикетки фаб­рики "Червона нитка". На цій підставі було зроблено гаданий вис­новок про те, що "Всі кофточки, вилучені у Сидоренка, виготовлені фабрикою "Червона нитка".

У цьому умовиводі висновок про всі виявлені т'а вилучені кофточки зроблений на підставі знання частини вилучених кофточок.

Особливість неповної індукції полягає в тому, що те, що нам відоме про частину предметів класу, ми поширюємо на увесь клас, на всі його предмети. У неповній індукції знання з вивчених фактів переноситься на факти, котрі я є вивчали­ся; ознаку, яка належить предметам, що спостерігалися, ми приписуємо і тим предметам даного роду, котрі побули об'єк­том нашого спостереження. Ця властивість неповної індукції досить важлива для пізнання.

Як відомо, основна маса явищ має незчисленну кількість окремих екземплярів. Вивчити їх усіх практично неможли­во. Отже, узагальнюючого висновку про клас предметів у та­ких випадках ми можемо дійти на основі пізнання лише частини предметів класу. Неповна індукція і є тією формою умовиводу, в якій проходить наше мислення при пізнанні таких явищ.

Неповна індукція широко використовується в будь-якій галузі знання. Вона є неодмінною формою пізнання в судово­му дослідженні.

Приклад. У справі про вбивство громадянина М. було встанов­лено такі факти: 1. Обвинувачуваний К. був зацікавлений у вбивстві М. і підшукував способи і можливості для цього. Він двічі робив замах на життя М.; 2. У день убивства обвинувачуваний К. поїхав до лісу вслід за М.: той поїхав туди на полювання; 3. Труп М. було знайдено в тому ж лісі. Біля трупа виявився гребінець обвинувачу­ваного К.; 4. На одязі трупа виявлені плями крові, що збігаються з групою крові обвинувачуваного К., а на одязі К. знайдені плями крові, яка за групою збігається з кров'ю вбитого; 5. Вдома у обви­нувачуваного К. під час обшуку було знайдено пістодет зі слідами нещодавно зробленого пострілу.

Досліджуючи кулю, вийняту з трупа, і кулю, одержану від експериментального пострілу з названого пістолета, експерт дав категоричний висновок, що куля, вийнята з трупа, була вистріляна із пістолета, знайденого під час обшуку в К.

6. Па нікельованій пряжці пояса, знятого з трупа М., виявлено засохлий кривавий відбиток пальця, котрий, як установлено експертизою, було залишено вказівним пальцем правої руки К.

На підставі цих фактів суд дійшов висновку, що вбивство гр-на М. скоїв обвинувачуваний К.

Висновок суду про винуватця злочину буй зроблений за допомогою неповної індукції. Повна індукція тут не застосо­вана. Вона взагалі не може бути використана при розв'я­занні питання про те, що вчинено, який злочин має місце у даному випадку, оскільки відновити злочинну подію в усіх її деталях практично неможливо.

На стадії порушення кримінальної справи, коли слідчий має мінімальну кількість фактів і обставин, які стосуються справи, узагальнюючий висновок про злочинну подію в ціло­му може бути зроблений тільки у формі неповної індукції.

Розрізняють такі види неповної індукції: індукція че­рез простий перелік, індукція через відбір фактів і наукова індукція.