8.8. Категоричні силогізми, побудовані із суджень можливості

Нами розглянуті категоричні силогізми, засновками яких є судження дійсності й необхідності. Але в практиці мислен­ня, і зокрема в судовому дослідженні, нерідко доводиться бу­дувати умовиводи із суджень можливості. До таких умови­водів вдаються, наприклад, під час проведення слідчого екс­перименту, за допомогою якого установлюється можливість або неможливість того чи іншого факту, явища. Якщо слідчим експериментом буде установлено, що досліджуване явище як таке можливе, наприклад: "Перебуваючи біля хвіртки будин­ку Іваненка, можна бачити людину, котра стоїть під вікном будинку Петренка", — то слідчий (суддя) на підставі цього положення робить потім висновок про те конкретне явище, яке цікавить слідчого. Умовивід у цілому має таку форму:

Перебуваючи біля хвіртки будинку Іваненка, можна бачити людину, котра стоїть під вікном будинку Петренка.

Іваненко в той вечір стояв біля своєї хвіртки.

Отже, Іваненко міг бачити людину, котра стояла під вікном будинку Петренка.

Більший засновок у цьому силогізмі є судженням можли­вості, в ньому суб'єкт і предикат поєднані зв'язкою "можна".

Умовиводи, побудовані із суджень можливості, мають такі особливості.

1. Якщо більший засновок є ствердним судженням мож­ливості, а менший — ствердним судженням дійсності, то з таких засновків можливі подвійного характеру висновки: достовірні й імовірні. Висновок, що має судження можли­вості, буде достовірним, а висновок, котрий є судженням дійсності, — імовірним. Наприклад:

Велика кількість ран, нанесених потерпілій, може бути ознакою

вбивства із помсти.

У цьому випадку наявно багато ран.

Із цих засновків можна зробити такі два висновки;

1. Цей випадок може бути вбивством із помсти.

2. Цей випадок є вбивство з помсти.

Перший висновок, що має судження можливості, є досто­вірним, другий висновок, котрий є судженням дійсності, — тільки імовірним. Зумовлено це ось чим. Судження можли­вості відображує об'єктивно існуючу, пізнану нами можливість, те, що може бути. Судження дійсності відтворює те, що є, що вже здійснилося. Можливість перетворюється у дійсність. Тому факт існування будь-якої можливості є підставою для подвійного висновку.

Висновок про можливість буде достовірним, оскільки те, що можливе взагалі, можливе як таке, можливе й у кожному окремому випадку. Якщо, наприклад, слідчим експеримен­том установлено, що в цій кімнаті можна почути крик, який пролунав у сусідній кімнаті, то достовірним буде висновок про те, що Петренко, який перебував під час здійснення зло­чину в цій кімнаті, міг чути крик, котрий цікавить слідчого.

Висновок про дійсне, про те, що, можливо, стане (або ста­ло) дійсністю, буде тільки імовірним, оскільки можливе може здійснитися, але може й не здійснитися. З того факту, що якесь явище (або зв'язок між явищами) "може бути", не ви­пливає неодмінність, що воно "має бути". Висновок про те, що Петренко чув крик, який пролунав у сусідній кімнаті, буде не достовірним, а лише імовірним.

2. В умовиводах із заперечним засновком висновок буде достовірним незалежно від того, чи є він судженням можли­вості чи судженням дійсності. Наприклад:

Сидячи за дим столом, не можна побачити людину, котра

проходить під вікном будинку.

Петренко сидів за цим столом.

Отже, Петренко не міг бачити і не бачив людини, котра проходила

під вікном будинку.

Тут більший засновок є заперечним судженням можли­вості, менший — ствердним судженням дійсності. Із таких засновків можна зробити два висновки: 1) "Петренко не міг бачити..." і 2) "Петренко не бачив..." Обидва ці висновки достовірні. Другий приклад:

У кімнаті Петренка можна почути постріли, зроблені у дворі будинку.

Петренка цього вечора не було вдома.____________________

Отже, Петренко не міг чути і не чув постріли, зроблені у дворі будинку.

У цьому умовиводі більший засновок — ствердне судження можливості, менший — заперечне судження дійсності. Обидва висновки судження й можливості ("Петренко не міг чути...") та судження дійсності ("Петренко не чув...") також достовірні.

Підставою достовірності висновків у цих умовиводах є такі положення: 1. Якщо якесь явище неможливе взагалі, то воно неможливе і в кожному окремому випадку; 2. Якщо якесь явище як таке можливе, але в даному випадку відсутня умова, без котрої можливість не може перетворитися в дійсність, то можливе взагалі у даному випадку стає неможливим.

Подвійні висновки (достовірні й імовірні) із одних і тих же засновків можуть бути зроблені також і в силогізмах, побудованих із виключаючих суджень. Наприклад:

Маскують убивство під самогубство звичайно особи, котрі близько

пов'язані з убитим.

У даному випадку вбивство замасковане під самогубство.

Із цих засновків можна зробити такі два висновки:

1. У даному випадку вбивцею може бути особа, котра близько пов'язана з убитим.

2. У цьому випадку вбивцею є особа, котра близько пов'язана з убитим.

Перший висновок є судженням можливості, тому він дос­товірний. Другий висновок — судження дійсності. Цей ви­сновок не може бути достовірним, він лише імовірний.