6.10. Можливі світи

Закони логіки, подібно до всіх іншим науковим законам, є універсальними і необхідними.

Вони діють завжди і скрізь, де для цього є відповідні умови. Всякий раз, коли є ті, що суперечать один одному твердження, одне з них є помилковим. Завжди, про що б не йшла мова і хто б не міркував, з істинності твердження витікає істинність його подвійного заперечення. Так було за часів Арістотеля, так йде справа зараз і так буде завжди.

Закони логіки не просто універсальні істини, що не мають виключень через якийсь випадковий збіг обставин. Вони необхідні істини. Як такі вони взагалі не можуть мати виключень, незалежно від будь-яких обставин.

Логічна необхідність, властива цим законам, поза сумнівом, в чомусь істотному відрізняється від фізичної необхідності, характерної для звичайних законів природи.

Металеві стрижні при нагріванні подовжуються — це закон природи. Він дійсний в будь-якій точці всесвіту і у будь-який момент часі. Він, крім того, діє з необхідністю. Речі в самій своїй суті, в своєму глибинному пристрої такі, що розміри металевих предметів збільшуються при нагріванні.

Разом з тим можна уявити собі, що наш мир дещо змінився і притому так, що металеві стрижні, що нагрівалися, не тільки не подовжуються, але навіть скорочуються. Не можна, проте, уявити собі такий світ, в якому стрижні і подовжувалися б і разом з тим не подовжувалися.

Логічна необхідність в якомусь сенсі більш настоятельна і непорушна, чим фізична. Неможливо навіть представити, щоб логічно необхідне стало іншим. Якщо щось противоречит законам природи і є фізично неможливим, то ніякий інженер, при будь-якій його обдарованості, не зуміє реалізувати це. Але якщо щось противоречит законам логіки і є логічно неможливим, то не тільки інженер, навіть всемогутній бог — якби він, звичайно, існував — не зміг би утілити це в життя.

У чому джерело непохитності логічних законів? Як можна пояснити своєрідність необхідності, властивої їм?

Одним з найбільш відомих пояснень є теорія можливих світів. Її пов'язують зазвичай з ім'ям Р.Лейбніца, хоча вона склалася в основних своїх рисах до нього. По ідеї Р. Лейбніца, є нескінченна безліч світів, кожен з яких міг би існувати. Дійсний світ, в якому знаходимося ми самі, тільки один з цих можливих. Він, проте, якнайкращий з них, і саме тому бог, доброта якого безмежна, зробив таким, що його існує.

Все, що тільки може трапитися, трапляється і існує десь в одному з нескінченного числа цих паралельних або альтернативних світів.

На дійсному світі металеві стрижні, нагріваючись, розширюються. У якомусь з можливих світів вони не змінюють своєї довжини при нагріванні, ще в одному вони скорочуються при цьому, а в якихось ще світах таких стрижнів взагалі немає.

На нашому світі Наполеон отримав перемогу при Аустерліце і потерпів поразку при Ватерлоо. У деякому з можливих світів він програв перше з цих битв і виграв друге. У подальших світах він взагалі не народжувався, в якихось ще — народжувався, але ставав не солдатом, а шевцем і все життя робив на своїй корсіці черевики.

Теорія можливих світів стала відомою навіть за межами логіки. Особливо часто обігравалася ідея, що з незліченних світів наш найкращий, хоча вона є випадковою для цієї теорії.

Про можливі світи говорить А. Вознесенський у вірші «Антисвіти»:

Живе у нас сусід Букашкин, Бухгалтер кольору промокашки, але, як повітряні кулі, Над ним горять Антисвіти!

І в них, магічний, як Демон, Всесвітом править, лежить, Антібукашкин, академік, І мацає Лоллобріджід...

Можливий світ— це завжди антисвіт відносно якогось іншого миру. Два можливі мири повинні розрізнятися хоч би в одній межі, інакше вони просто співпадуть. На одному світі є Букашкин, «кольори промокашки». У якомусь іншому мирі обов'язково повинен бути цей же Букашкин, але прямо протилежного кольору. Потім, антисвіти — це тільки мислимі світи, не більш. Вони, як повітряні кулі, парять над Букашкиним і тим єдиним реальним світом, в якому він живе. Вони вигадка, ілюзія, мрія, але вигадка, що допомагає краще зрозуміти дійсний мир і примиритися з ним, якщо немає іншого виходу.

Американський письменник М. Рейнолдс використовував ідею нескінченних альтернативних світів у фантастичній розповіді «Компанія «Остання можливість». Герой цієї розповіді захотів позбавитися від своєї дружини. За відповідну плату компанія, що спеціалізувалася на таких справах, виконала його побажання, причому способом, що виключав яке б то не було переслідування з боку закону. Вона перенесла героя в той з нескінченної безлічі світів, в якій не було не тільки його дружини, але і самих слідів її існування. У тому числі і в пам'яті. Само собою зрозуміло, дружина як і раніше існувала в нескінченному ряду інших світів, тому закону прискіпатися було не до чого.

Автор цієї розповіді ні слова не говорить про те, як вдавалося компанії «Остання можливість» перекидати своїх клієнтів з одного можливого світу в іншій. Мабуть, це взагалі не допускає скільки-небудь правдоподібного пояснення навіть у фантастичній розповіді.

Адже можливі світи — це тільки мислимі світи, вони подібні до тих варіантів вірогідного і не дуже вірогідного ходу подій, які ми нерідко перебираємо при своєму розумі, відшукуючи той єдиний з них, який відбудеться насправді. Або, у дусі Р. Лейбніца, це все ті варіанти життя людини і миру, які промайнули перед уявним поглядом бога, перш ніж він зупинив свій вибір на якнайкращому з них і зробив таким, що його існує. Безліч можливих світів — це просто нескінченна безліч мислимих можливостей, з яких тільки одна здатна реалізуватися насправді. Широко використовувані в сучасній логіці «семантики можливих світів» спираються на ідею безлічі таких світів. Ці семантики є стандартним засобом для розкриття значення модальних понять, і зокрема поняття логічної необхідності.

Дійсне твердження правильно описує положення справ на дійсному світі. На іншому можливому світі це ж твердження може виявитися помилковим. На нашому світі сніг білий і метали розширюються при нагріванні. У якихось світах цього немає, і твердження «Сніг білий» і «Метали розширюються при нагріванні» є помилковими. Про ці твердження, істинні на дійсному світі і здатні бути помилковими в якомусь з можливих світів, говорять, що вони випадково істинні: вони зобов'язані своєю істинністю своєрід-ному пристрою окремого миру.

Є, проте, твердження, істинні не тільки в реальному, але і у всіх можливих світах взагалі. Вони є необхідними істинами: немає такого світу, в якому вони не виконувалися б і зіставленням з яким їх вдалося б спростувати. Наприклад, як би не був влаштований довільно узятий мир, в нім або йде дощ, або дощивши немає. На цьому світі не може бути також ситуації, коли в один і той же час і в одному і тому ж місці дощ йде і разом з тим не йде. Це означає, що твердження «Дощ йде або не йде» і «Невірно, що дощ йде і не йде», що є конкретизаціями законів виключеного третього, що вже розглядалися, і суперечності, є необхідні істини.

Наукові закони належать до випадкових істин, оскільки відносяться тільки до реаль-ного світу. Вони вірні для будь-яких його просторово-часових областей. Але їх універ-сальність не тягнеться на інші можливі світи, де вони можуть виявлятися помилковими.

Істини ж логіки, її закони є необхідними істинами, справедливими у всіх світах, включаючи, зрозуміло, і дійсний. До необхідних істин цього ж роду нерідко відносять і закони математики.

Теорія можливих світів — навіть в цьому спрощеному і схемному її викладі — є хорошим засобом для прояснення сенсу логічній необхідності.

Один з принципів логіки говорить, що якщо твердження логічно необхідне, то воно істинне. В термінах можливих світів це положення перефразовується так: якщо твердження істинне в кожному зі світів, воно істинне і на дійсному світі. Очевидно, що це так, оскільки останній є одним з можливих світів.

Схожим чином обґрунтовуються і інші положення, що стосуються властивостей логічної необхідності і що розкривають її зміст.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Що називається законом логіки?

2. Як формулюється закон тотожності?

3. Які обставини сприяють (а які стоять на перешкоді) до­триманню вимог закону тотожності?

4. Як формулюється закон суперечності?

5. Які ви знаєте наслідки, що випливають із закону супе­речності?

6. Чому закон суперечності не діє на «логічному квадраті» між судженнями типу І та О?

7. Як формулюється закон виключеного третього?

8. Чому закон виключеного третього не діє на «логічному квадраті» між судженнями типу А та Е?

9. Які закони логіки діють між одиничними судженнями, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час, у тому ж відношенні заперечується?

10. Як формулюється закон достатньої підстави?

11. Які наслідки випливають із закону достатньої підстави?

12. У чому полягає гуманістичний характер закону достат­ньої підстави?

13. Які інші закони логіки ви знаєте (назвіть їх і дайте формулювання кожного з них)?

ЗАДАЧІ ТА ВПРАВИ

1. Чи порушаться вимоги закону тотожності при ототож­ненні таких понять

а) «найдовша у світі ріка» і «найдовша ріка в США»;

б) «квадрат» і «прямокутний ромб»;

в) «О.С. Пушкін» і «російський поет, убитий на дуелі»;

г) «романс» і «лірична пісня»;

д) «столиця України» і «Київ»; є) «столиця Лівії» і «Тріполі»; с) «відомий раб» і «Спартак»;

ж) «захисник справедливості, учасник полтавської бит­ви» і «Петро Перший».

2. Чи відповідають вимогам закону тотожності такі запи­тання (обґрунтуйте свої твердження):

а) На які види поділяються іменники?

б) Яку роль відіграють гриби?

в) Який економічний лад є прогресивним?

г) Хто був князем Київської Русі?

д) Коли відбулося повстання рабів?

3. Чи дотримуються закону тотожності у відповідях на такі запитання (свої відповіді обґрунтуйте):

а) Ви підготовлені до екзамену? Я готувався.

б) Які є види понять? Поняття поділяються на конк­ретні й абстрактні.

в) Ви громадянин якої держави? Я українець.

г) Яку найвищу гору ви знаєте? Говерлу.

д) Скільки років прожив Гегель? Він умер у 1831 році.

4. Чи порушується закон тотожності в таких міркуваннях (обґрунтуйте свої твердження):

а) Те, чого я не маю, я втратив. У мене немає хвоста. Отже, я втратив хвіст;

б) «Штани» — слово. Штани — одяг. Отже, одяг — це слово;

в) Люди — примати. Горили — примати. Отже, горили — люди.

г) Троє туристів, заплативши за обід ЗО гривень, зали­шили їдальню. Господар їдальні, виявивши, що їх обід коштує лише 25 гривень, послав їм навздогін офіціан­та, передавши ним 5 гривень. Вдячні туристи взяли собі по одній гривні, а дві гривні віддали офіціантові. Ос­кільки туристам, які заплатили за обід по 10 гривень, повернули по одній гривні, то вони фактично заплати­ли по 9 гривень. Якщо до трьох дев'яток гривень дода­ти ще ті дві гривні, які отримав офіціант, то ми одер­жимо 29 гривень. Але куди поділася одна гривня?

д) Четверо туристів, заплативши за обід 40 гривень, залишили їдальню. Господар їдальні, підрахувавши, що їх обід коштує ЗО гривень, послав їм навздогін офіціан­та, передавши ним 10 гривень. Вдячні туристи взяли собі по одній гривні, а 6 гривень віддали офіціантові. Оскільки туристам, які заплатили за обід по 10 гри­вень, повернули по одній гривні, то вони фактично витратили по 9 гривень, тобто 36 гривень Якщо до цього числа додати ще ті 6 гривень, які були подаро­вані офіціантові, то виявиться, ніби всього грошей тут було витрачено не 40, а 42 гривні. Де ж узялися ці дві «зайві» гривні?

5. Чи можуть бути одночасно істинними такі судження (об­ґрунтуйте свої твердження):

а) «Деякі метали не тонуть у воді» і «Деякі метали то­нуть у воді»;

б) «Ця людина — гуманіст» і «Ця людина не має високо­го інтелектуального розвитку»;

в) «Всі люди мають свідомість» і «Люди мають свідомість»;

г) «Ця людина геніальна» і «Ця людина має погану меха­нічну пам'ять»;

д) «Цей твір є низькопробним» і «Автором цього твору є талановитий митець»;

є) «Всі примати — хребетні» і «Деякі примати — хре­бетні»;

є) «Жоден примат не літає» і «Деякі примати не літа­ють»;

ж) «Всі письменники мають розвинену уяву» і «Деякі письменники не мають глибоких теоретичних знань».

6. Які з цих суджень не можуть бути одночасно істинними (свої твердження обґрунтуйте):

а) «Всі гриби в нашому лісі отруйні»; «Жоден гриб у нашому лісі не є отруйним» «Деякі гриби в нашому лісі отруйні», «Деякі гриби в нашому лісі не є отруйними»,

б) «Всі мешканці нашого села працьовиті»; «Жоден меш­канець нашого села не є працьовитим»; «Деякі меш­канці нашого села працьовиті»; «Деякі мешканці нашо­го села не є працьовитими»;

в) «Всі ягоди нашого лісу забруднені радіацією»; «Жо­ден вид ягід нашого лісу не забруднений радіацією»; «Деякі ягоди нашого лісу забруднені радіацією»; «Деякі ягоди нашого лісу не забруднені радіацією».

7. Наведіть приклади кількох пар суджень, які не можуть бути одночасно істинними.

8. Які з перелічених суджень не можуть бути одночасно хибними (обґрунтуйте свої твердження):

а) «Це слово чоловічого роду» і «Це слово середнього роду»;

б) «Земля обертається навколо Сонця» і «Сонце обер­тається навколо Землі»;

в) «Казки пишуться для дітей» і «Казки пишуться для дорослих»;

г) «Деякі таємничі явища природи розгадані» і «Деякі таємничі явища природи не розгадані»;

д) «Дієслова пишуться з часткою НЕ окремо» і «Деякі дієслова пишуться з часткою НЕ разом».

9. Наведіть приклади кількох пар суджень, одне з яких в кожній парі є неодмінно істинним.

10. Наведіть кілька прикладів порушення закону виключе­ного третього.

11. В яких із перелічених прикладів порушено закон дос­татньої підстави (обґрунтуйте свої твердження):

а) «Я кілька разів прочитав підручник з логіки, а тому заслуговую на позитивну оцінку з цієї дисципліни»;

б) «Квадрат — це чотирикутник, а тому є прямокутним ромбом»;

в) «Всі квадрати — прямокутні ромби, а тому всі пря­мокутні ромби є квадратами».

12. Які закони логіки порушені в цих прикладах (свої дум­ки обґрунтуйте; порозмірковуйте вслух про зв'язок ло­гічних законів з нормами моралі):

а) Діючі особи: клієнт і майстер по ремонту авто­мобілів:

Клієнт:

— Бабусю, це тут живе майстер...

— Тут-тут.

— Пробачте, а як його звати?

— Микола. Клієнт:

— Миколо, я до Вас...

— Я не Микола, а Грицько.

— Вибачайте, Григорію, я до Вас з проханням: допоможіть мені купити недорогий «Москвич», але щоб бігав, а я ...

— «Москвич» не машина. Купуйте «Запорожець». Тут один продає. Машина була в догляді... «Запорожець» куплено.

Григорій:

— Признатися, ходова тут нікудишня.

— То зробіть! Я не поскуплюся. Григорій робить ходову:

— Ну й запустив машину! Ви самі подивіться... Скільки тут роботи...

А через місяць Микола-Грицько купив собі «Москвич»

б) Дві абітурієнтки (Валя і Галя) після невдалої спроби вступити до вузу, боячись батьків, так виправдовува­лися перед ними:

Валя:

— Як ви знаєте, я жила в тітки Тамари, а в неї двоє малих дітей... Отже, вона викрала в мене документи і віддала лише на початку серпня, коли документи до вузу вже не приймали... Вона хотіла, щоб я була в неї за наймичку

(Тітка Тамара знала, хоч і не стала виправдовуватися, що Валентина К. ще в кінці липня подала документи до училища.)

Пройшло два десятиліття. Валентина доглядає немічну матір. Вона вже не боїться її, але від своїх слів про викрадення документів не відмовляється.

Галя:

— Я старанно готувалася до кожного іспиту. Спати до­водилося по 3—4 години. Але... але не все від нас зале­жить. На іспиті з історії викладач чіплявся до мене, явно натякав на хабар...

А через пару років Галя зізналася батькам, що була неготовою до іспитів, відмовилася від своїх слів про несправедливого екзаменатора-історика. в) Зараз точиться немало розмов про те, чи узгоджуєть­ся із законами логіки і нормами моралі відмова багатьох нерядових членів КПРС від соціалізму. Оскільки істина завжди конкретна, і загальний висновок у цій ситуації неможливий то послухаємо міркування кількох таких «нерядових»

А.: «Я щиро вірив у соціалізм. Сумнівався лише в здат­ності керівників партії й держави реалізувати потенційні можливості цієї соціально-економічної системи. Та коли «Комсомольская правда», публікуючи репортаж із Се­ульської олімпіади, розповіла про економічні успіхи цієї держави, я зразу ж відмовився від соціалізму (точні­ше — соціалізму радянського зразка). Мене приголом­шило те, що Південна Корея (як ми тоді називали цю державу) експортує товарів більше ніж Союз. І експор­тує саме товари, а не сировину»

Бл «У мене були гроші, великі гроші. Повірте — я їх не вкрав. Проте я змушений був поводити себе, як злодій. Я боявся користуватися ними. А про те щоб пустити їх, як зараз кажуть, у діло, і мови не могло бути» В.: «Загалом я вірив у соціалізм, але не переставав ди­вуватися з національної політики Москви. «Правда» за­хлиналася від радості «Російську мову вивчають в Аф­риці Російську мову вивчають..! Російську мову вивча­ють...!...» А неросійські школи, де навчання проводилося рідною мовою, тихо, без галасу закривали. Я думав: «Яка ж шкода буде соціалізму, якщо мої діти говоритимуть тією ж мовою що й мої батьки та діди^? Яка шкода буде завдана соціалізму, якщо мої діти знатимуть істо­рію України?

На ці запитання я довго не знаходив відповіді. Зрештою кількісні зміни, як учить марксистська філософія, пе­реросли в якісні. Інциденти на Китайському кордоні і деякі інші події (зокрема, претензії кубинських керів­ників на лідерство в Південній Америці) навели мене на висновок: комуністична ідеологія і соціалізм, при­наймні поки що, служать знаряддям шовіністів, які мріють про світове панування».

Ті нерядові комуністи, які не вірили в соціалізм, роз­мов на подібні теми уникають.

13. Спираючись на які закони, можна встановити особу зло­чинця при такій інформації:

а) Проникнення через вікно і пограбування дачі профе­сора вчинили Дацюк або Соломаха разом з Шестериком тоді і тільки тоді, коли цей злочин вчинили Дацюк або Соломаха і Дацюк, або Шестерик;

б) Пограбування вчинив Іваненко разом з Петренком або Сидоренком тоді і тільки тоді, коли це пограбуван­ня було здійснено Іваненком разом з Петренком або Іваненком разом із Сидоренком.

ЗРАЗКИ ВІДПОВІДЕЙ

1с. Поняття «відомий раб» і «Спартак» не можна ототож­нювати, оскільки перше поняття є загальним, а друге оди­ничним.

2а. Запитання «На які види поділяються іменники?» зму­шує того, хто відповідає на це запитання, порушувати за­кон тотожності. Оскільки тут не вказано основу поділу За цієї ситуації доводиться лише здогадуватися, які види імен­ників має на увазі автор запитання.

Зв. Відповідаючи «Я українець» на запитання «Ви гро­мадянин якої держави?», тим самим порушують закон то­тожності, оскільки це відповідь на інше запитання. Націо­нальна ознака людини не свідчить про те, громадянином якої держави вона є.

4а. В цьому міркуванні порушено закон тотожності, ос­кільки поняття «те, чого я не маю» двозначне: перше зна­чення — «те, що я мав, а зараз не маю»; друге — «те, "чого я не мав і зараз не маю» В цьому міркуванні у заснов­ку поняття «те, чого я не маю» береться в першому зна­ченні, а у висновку — в другому.

5а. Кожному відомо, що обидва ці судження істинні.

Проте визначити їх логічну (істиннісну) залежність фор­мально-логічними засобами неможливо, оскільки це частковозаперечне (О) і частковостверджувальне (І) судження. Якщо одне з них (підконтрарних суджень) хибне, то друге істинне. Якщо ж одне з них істинне, то про друге нічого визначеного сказати не можна (тобто воно може бути як істинним, так і хибним). Та оскільки в задачі запитується «Чи можуть бути одночасно істинними ці судження (О, І)?», то слід відповісти: «Можуть, бувають одночасно істинни­ми». Проте ця відповідь стосується не конкретних за змістом суджень, а саме суджень О та І.

6а. З перелічених суджень не можуть бути одночасно істинними перше (А) і друге (Е), перше (А) і четверте (О), друге (Е) і третє (І). А і Е не можуть бути одночасно істин­ними, оскільки вони протилежні, а А і О, Е і І — бо вони суперечні.

8г. Ці судження є одночасно істинними, хоча на перший погляд здається, ніби в одному з них щось стверджується, а в другому те саме заперечується. Насправді ж в одному з них ідеться про одні таємничі явища природи, а в другому про інші.

11а. Тут порушено закон достатньої підстави, бо оцінка ставиться за знання (іноді ще й за вміння і навички).

Загальна характеристика законів логіки висловлювань (запитання і завдання)

1. Як можна визначити закон природи, нормативний закон, логічний закон?

2. Що є спільного у:

• природних і логічних законів;

• нормативних і логічних законів.

3. Як визначається логічний закон у сучасній логіці?

4. Чим відрізняються і що є спільного у логічного закону, логічного протиріччя, виконуваної формули?

5. Якою повинна бути формула, щоб її можна було оха­рактеризувати як:

• завжди істинну;

• завжди хибну;

• істинну або хибну?

6. У чому полягає сутність методу таблиць істинності? Як можна визначити вид формули за його допомогою?

7. Використовуючи таблиці істинності для логічних спо­лучників, визначте логічні значення наведених формул, при­пускаючи, що р — істинне:

• рV р; • р^~р;

• р^р; •-(р->р);

• р->р; • ~(р V ~р);

• р<->р; • ~(р^ ~р); .

• рV ~р; • р -> ~~р.

8. Нехай формули р, q, r, s мають відповідно такі значення: «істина», «хиба», «хиба», «істина». Не складаючи повних таб­лиць істинності, визначте логічні значення наведених формул:

• (рVq)^r; • р->(r->s);

• r -> (s ^ р); • (р-> ~р) <-> ~р.

9. Визначте логічні значення наведених виразів:

• р->( і-> р); • (р V q) ^ і;

• ~(р ^ х,); • (і -> х) <-> Р, де «і» — істина, а «х» — хиба.

11. Нехай р — висловлювання «9 — парне число» і q — висловлювання «9 — непарне число». Визначте значення істин­ності таких висловлювань:

• р -> q; • ~(р -> q); • ~q-> ~р.

• р <-> ~q; • ~(р<->q);

• ~р -> q; • ~(~р<->q)

10. Чи порушуються закони логіки висловлювань (закон тотожності, закон протиріччя, закон виключеного третього) у таких міркуваннях:

• Одного разу, коли стояла спекотлива погода, Насреддін, повернувшись додому, попросив дружину: «Принеси-но мені миску кислого молока! Нема нічого кращого та приємнішого для шлунка у таку спеку!»

Дружина відповіла: «Миску? У нас навіть ложки кислого молока нема вдома!»

На це ефенді відповів: «Ну й гаразд, ну й добре, що немає! кисле молоко шкідливе для людини!»

«Дивна ти людина, — сказала дружина, — то у тебе кисле молоко є корисним, то шкідливим? Яка ж твоя думка правильна?»

Ефенді відповів: «Якщо воно є вдома, тоді правильна пер­ша, а якщо немає, тоді правильна друга!»;

• Неможливо з'їсти яйце натщесерце: відкусивши один раз, вже будеш їсти його не натщесерце;

• Вершник не може зійти з коня. Якщо він зійде з коня, тоді це вже буде не вершник. Отже, не вершник, а піший зійшов з коня;

• До мудреця прийшов селянин похилого віку і сказав: «Я посперечався зі своїм сусідом». Селянин виклав суть суперечки і запитав: «Хто правий?»

Мудрець відповів: «Ти правий!»

Через деякий час до мудреця прийшов другий із тих, хто сперечався. Він також розповів про суперечку і запитав: «Хто правий?»

Мудрець відповів: «Ти правий!»

«Як же так, — запитала дружина мудреця, — перший пра­вий, і другий правий?»

«І ти права, дружино!» — відповів їй мудрець;

• У 1907 році кадетська фракція в Думі з питання про став­лення до уряду постановила: не виражати йому ні довіру, ні недовіру. Причому, якщо буде винесена резолюція довіри уряду, тоді голосувати проти неї, а якщо буде винесена резо­люція недовіри уряду, тоді голосувати проти неї;

• Одного разу падишах спитав Бірбала: «Скажи мені, Бірбале, скільки залишиться, якщо від дванадцяти відняти чотири?»

«Нічого не залишиться», — відповів Бірбал.

«Як це нічого?» — здивувався падишах.

«А так, — відповів Бірбал, — якщо від дванадцяти місяців відняти чотири пори року, то що ж залишиться? Нічого!» (Поучительные истории о падишахе Акбаре и его советнике Бирбале);

• Карати злочинців — зло? — Так. Карати не злочинців — зло? — Так;

• Один вчений поскаржився відомому лікарю, що він хворіє артритом. «Ваша мати хворіла артритом?» — запитав лікар. «Ні, ніколи», — відповів учений. «А батько?» — знову запитав лікар «Також не хворів!» — сказав учений. «Немає у вас артриту», — заявив лікар і, попрощавшись з пацієнтом, пішов без подаль­ших пояснень;

• Говорять, одного разу він (Стільпон) так спитав про Афіну Фідія: «Чи правда Афіна, дочка Зевса, — це бог?» Йому відпо­віли: «Правда». — «Але ж ця Афіна створена не Зевсом, а Фідієм!» Погодилися також і з цим. — «Отже, вона не є бо­гом». За це його притягли до суду Ареопага; він не відпирав­ся, а стверджував, що його міркування є правильними: Афі­на, дійсно, не бог, а богиня, тому що вона жіночої статі. Про­те судді наказали йому негайно залишити місто (Диоген Лазртский. О жизни, ученнях и изречениях знаменитих философов);

• Не били, а тільки колотили;

• Це не він помер, а смерть його прийшла;

• Не вкрав, а тільки взяв;

• На питання, чому він, Періандр Корінфський, залишаєть­ся тираном, він відповів: «Бо небезпечне і зречення, небез­печне і скинення»;

• Коли Солон оплакував сина, хтось йому сказав: «Це ж марно!» — «Тому і плачу, що марно»;

• «Той, хто пливе на кораблі, не знаходиться ні серед живих, ні серед мертвих» (Біант із Прієни);

• «У ті ж самі води ми занурюємося і не занурюємося, існує­мо і не існуємо» (Геракліт із Ефеса);

• Одного разу актор, який виконував епізодичну роль слу­ги, бажаючи хоч як-небудь збільшити свій текст, сказав:

— Сеньйор, німий з'явився... і хоче з вами побалакати. Надаючи партнеру можливість виправити помилку, інший актор відповів:

— А ви упевнені, що він німий?

— В усякому разі, він сам так говорить...;

• Марк Твен розповідав про бесіду з репортером, який прийшов взяти у нього інтерв'ю.

— Чи є у вас брат?

— Так, ми його звали Білл. Бідолашний Білл! - Так він помер?

— Ми ніколи не змогли дізнатися про це. Глибока таєм­ниця ширяє над цією справою. Ми були — померлий і я — двома близнюками і, будучи двома тижнями від народження, купалися в одних ночвах. Один із нас втонув у них, але ніко­ли не могли дізнатися, котрий. Одні гадають, що Білл, інші — що я.

— Дивно, але ви, що ви про це думаєте?

— Слухайте, я відкрию вам таємницю, яку ще не розпові­дав нікому. Один із нас двох мав особливий знак на лівій руці, і це був я. Так от та дитина, що втонула...

11. При розгляді кримінальних справ у суді закон вимагає, щоб предмет судового розгляду був заздалегідь визначений. Це правило в Кримінально-процесуальному кодексі України виражається так: «Розгляд справи у суді провадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким їх віддано до суду» (Стаття 275 КПК «Межі судового роз­гляду»).

Вимога якого закону логіки виражається у цьому правилі?

12. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Ук­раїни суд при встановленні вироку повинен вирішити перш за все такі питання, що відносяться до злочину: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину; чи винний підсудний у вчиненні цього злочину; чи підлягає підсудний покаранню за вчине­ний ним злочин... (Стаття 324 КПК «Питання, що вирішу­ються судом при встановленні вироку»).

Застосування якого логічного закону найбільш яскраво ви­ражається під час відповіді суду на ці запитання?

13. На який закон логіки висловлювань спираються адво­кати у таких міркуваннях:

• «Ви пам'ятаєте, що Семенов на питання, чи визнає він себе винним, відповів: «Гроші отримав і віддав їх Любомудрову, у цьому каюсь, але у мене й гадки не було сприяти йому у розкраданні».

У цих простих словах, у яких нема ніяких хитрощів, містить­ся зміст, який має серйозне правове значення. «І гадки не було» — це означає мовою права — «не було умислу» (В. О. Россельс. Судебньїе защитительньїе речи);

• «Чим виразніше виявляється намір Бердникова до того, щоб Туркіна покинула завод, тим менше залишається підстав звинуватити його в примушуванні її до співжиття, використо-иуючи службову залежність цієї жінки.

Адже якщо вона залишить завод, тоді зникне її службова залежність. Бердников губить єдиний спосіб впливу на неї.

Визнавши, що Бердников виживав Туркіну з заводу, — а не визнати це неможливо — прокурор розуміє, що це озна­чає, що Бердников свідомо позбавляв себе засобу до приму­шування» (И.С. Киселев. Речь по делу Бердникова // Судеб­ньїе речи адвокатов).

14. Про який закон логіки йдеться в наведених текстах:

• У казці О.М. Толстого «Золотий ключик, або Пригоди Бу-ратіно» народний лікар Богомол робить висновок після огляду Буратіно:

«Одне з двох: або пацієнт живий, або він помер. Якщо він живий — він залишиться жити або не залишиться жити. Якщо він мертвий — його можна оживити або не можна оживити»;

• У комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві» є такий діа­лог:

Пан Журден. ...А зараз я повинен відкрити вам таємницю. Я закоханий в одну великосвітську даму, і я хотів би, щоб ви допомогли мені написати їй записку, яку я маю намір упусти­ти до її ніг.

Учитель філософії. Звичайно, ви хочете написати їй вірші?

Пан Журден. Ні, ні, тільки не вірші.

Учитель філософії. Ви віддаєте перевагу прозі?

Пан Журден. Ні, я не хочу ні віршів, ні прози.

Учитель філософії. Так не можна: або те, або інше.

Пан Журден. Чому?

Учитель філософії. Бо, пане, ми можемо викладати свої дум­ки не інакше, як віршами або прозою.

Пан Журден. Не інакше як прозою або віршами?

Учитель філософії. Не інакше, пане. Усе, що не є прозою, то вірші, а що не є віршами — проза;

• У відомій казці Л. Керролла «Аліса у Задзеркаллі» Білий лицар має намір заспівати Алісі «дуже, дуже гарну пісню».

«— Коли я її співаю, усі ридають... або...

— Або що? — запитала Аліса, не розуміючи, чому Лицар раптово зупинився.

— Або... не ридають...»

15. Спробуйте відповісти на запитання, яке наводив свого часу відомий німецький філософ Гегель, іронічно аналізуючи закон виключеного третього.

«Дух є зеленим або не зеленим. Яке з цих тверджень є істинним?»

16. Поліція затримала чотирьох гангстерів, які підозрюють­ся у крадіжці автомобіля: Анрі, Луї, Жоржа й Тома. На допиті вони дали такі свідчення:

Анрі: «Це був Луї». Луї: «Це зробив Том». Жорж: «Це не я».

Том: «Луї говорить неправду, коли стверджує, що це був я». Додаткове розслідування показало, що правду сказав тільки один із них. Хто вкрав машину?

17. На одних зборах обирали голову й секретаря. Пропози­ція, щоб Володимира вибрали головою, а Сергія — секретарем, не пройшла. Тоді хтось із присутніх запропонував обрати Во­лодимира головою. Хтось інший запротестував, посилаючись на те, що не можна вдруге вносити пропозицію, якщо вона вже була відхилена. Однак керуючий зборами не прислухався до цієї аргументації і поставив пропозицію про обрання голо­вою Володимира на голосування.

Пропозиція отримала більшість голосів. Виникає питання: чи логічно поводили себе збори і хто був правий: особа, яка керувала зборами, чи її опонент? Який закон логіки для роз­в'язання цього питання необхідно застосувати?

• «Людина на відміну від тварин живе, спираючись на свої зусилля, і той, хто не спирається на свої зусилля, не живе» (Мо-цзи);

• «Якщо люди дурні, то їх легко примусити до тяжкої праці, а якщо не дурні, то примусити нелегко» (Шан Ян);

• «Якщо біль нестерпний, то він нетривалий, а якщо трива­лий, то він не є нестерпним» (Епікур);

• «Все дійсне — розумне, все розумне — дійсне» (Гегель).

18. Використовуючи закон подвійного заперечення, спростіть висловлювання:

«Не є правим той, хто не погоджується із спростуванням твердження, що на цей раз необачно було б наполягати на тому, що цей злочин вчинив не Н.».

Розділ 7 УМОВИВІД.

БЕЗПОСЕРЕДНІ УМОВИВОДИ