5.4.8. Логічні сполучники в правових контекстах

Знання визначень логічних сполучників та вміння виявляти логічну форму того чи іншого правового закону може значно допомогти юристам при витлумаченні законодавства. Можна навіть стверджувати, що без знання логічної форми закону з'ясувати його смисл взагалі неможливо. Якщо юрист хоче не тільки запам'ятати текст закону, вивчити його напам'ять, але й зрозуміти, про що в ньому йдеться, тоді увагу слід приділяти не тільки аналізу змісту цього документа, а й виявленню його логічної форми, при визначенні якої особливо важливо вміти розрізняти логічні сполучники.

Наведемо у зв'язку з цим декілька прикладів з Криміна­льного кодексу України.

1. Розглянемо статтю 296 «Хуліганство» Кримінального кодексу України. У диспозиції цієї статті стверджується: «Хуліганство, тобто умисні дії, що грубо порушують громад­ський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, караються».

З точки зору логіки це складне висловлювання, склада­ється з двох простих:

(1) «Хуліганство, тобто умисні дії, що грубо порушують громадський порядок, караються»;

(2) «Хуліганство, тобто умисні дії, що виражають явну не­повагу до суспільства, караються».

Ці два простих висловлювання поєднуються граматичним сполучником «і», аналогом якого в пропозиційній логіці є логічний сполучник «кон'юнкція». Формалізується це скла­дне висловлювання таким чином: р ^ q.

Це означає, що для обґрунтування кримінальної відпо­відальності за статтею 296 потрібна наявність у діях особи всіх перелічених у диспозиції ознак, тобто людину можна звинувачувати у хуліганстві лише в тому випадку, якщо вона порушує громадський порядок і її дії виражають явну не­повагу до суспільства. Якщо ж, наприклад, людина тільки порушила громадський порядок, але в її діях не було непо­ваги до суспільства, тоді її поведінка не може бути кваліфі­кована як хуліганство. Теж саме можна стверджувати й у Тому випадку, коли наявна неповага до суспільства, однак людина при цьому не порушує громадський порядок. І, на­решті, не можна звинувачувати у хуліганстві людей, які не порушують громадський порядок і не виражають неповагу до суспільства.

2. Розглянемо статтю 366 «Службовий підлог» Криміналь­ного кодексу України. У диспозиції цієї статті стверджу­ється: «Службовий підлог, тобто внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, складання і видача завідомо неправдивих документів, а та­кож підробка документів... карається».

З точки зору логіки це складне висловлювання, склада­ється з чотирьох простих:

(1) «Службовий підлог, тобто внесення службовою осо­бою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, карається».

(2) «Службовий підлог, тобто складення завідомо неправ­дивих документів, карається».

(3) «Службовий підлог, тобто видача завідомо неправди­вих документів, карається».

(4) «Службовий підлог, тобто підробка документів, карає­ться».

Записати це складне висловлювання мовою логіки висло­влювань можна таким чином: р V (q s) V r.

Застосування у формулі логічного сполучника «диз'юнк­ція» означає, що для обґрунтування кримінальної відпові­дальності за статтею 366 потрібна наявність у діях особи хо­ча б однієї із перелічених у диспозиції ознак, тобто людину можна звинувачувати в службовому підлозі тільки у тому ви­падку, коли вона, будучи службовою особою, або внесла в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, або скла­ла і видала завідомо неправдиві документи, або підробила їх.

Наявність усіх цих ознак для того, щоб кваліфікувати дії людини як службовий підлог, не обов'язкова. Але враховую­чи те що у статті застосовується логічний сполучник «не-строга диз'юнкція», можливі ситуації, коли у діях людини будуть наявні декілька ознак одночасно.