
- •1. Пояснювальна записка
- •1. Логіка як наука. Поняття про мислення
- •2. Поняття
- •3. Висловлювання
- •4. Основні закони мислення
- •5. Міркування
- •7. Гіпотеза
- •8. Основи теоиї аргументації
- •Поняття мислення
- •1.2. Мислення і мова
- •1.3. Поняття форми мислення і закони мислення
- •1.4. Істинність і правильність мислення
- •1.5. Аналіз і критика мислення
- •1.6. Мова логіки
- •1. Логічні знаки.
- •2. Знаки кванторів:
- •3. Технічні знаки.
- •1.7. Міркування, його структура
- •1.8. Визначення логіки як науки.
- •1.9. Логіка в історії
- •1.10. Логіка формальна й діалектична
- •1.11. Значення логіки для судового пізнання
- •1.12. Значення логіки для юристів
- •2.1. Загальна характеристика поняття
- •2.2. Поняття і слово
- •2.3. Зміст і обсяг поняття
- •2.4. Зміст поняття і склад злочину
- •2.5. Логічна сутність кримінально-правової кваліфікації злочину
- •2.6. Види понять
- •2.7. Відношення між поняттями
- •1. Відношення тотожності
- •2. Відношення підпорядкування
- •3. Відношення перехрещення
- •4. Відношення супідрядності (співпорядкування)
- •5. Відношення суперечності (протиріччя)
- •6. Відношення протилежності (супротивності)
- •2.8. Логічна характеристика юридичних понять.
- •2.9. Операції над поняттями
- •2.10. Узагальнення і обмеження понять
- •3.1. Сутність визначення
- •3.2. Види визначень
- •3.3. Правила визначення і помилки, можливі при визначенні
- •3.4. Поділ понять
- •3.5. Правила поділу
- •1. Поділ має бути сумірним
- •2. Поділ має відбуватися па одній основі
- •3. Члени поділу мають виключати один одного
- •4. Поділ має бути безперервним
- •5. Основа поділу має бути виразною
- •3.6. Види поділу понять
- •3.7. Класифікація
- •4.1. Визначення логіки висловлювань
- •4.2. Загальна характеристика суджень
- •4.3. Структура судження
- •4.4. Судження і речення
- •4.5. Роль запитання в пізнанні
- •4.6. Про роль запитання в судовому пізнанні
- •4.7. Просте судження, види і структура
- •4.8. Категоричні судження, їх види
- •4.9. Розподіленість термінів у судженнях (висловлюваннях)
- •4.10. Логічні змінні та логічні постійні
- •4.11. Судження і пропозиційна функція
- •4.12. Поняття про квантори
- •4.13. Поділ суджень за модальністю
- •4.14. Відношення між судженнями. Види відношень (логічний квадрат)
- •4.15. Значення судження як форми мислення
- •5.1. Умовне судження
- •5.2. Єднальні (кон'юнктивні) судження
- •5.3. Розподільні (диз'юнктивні) судження
- •5.4.1. Поняття про таблицю істинності
- •5.4.2. Заперечення, його умови істинності
- •5.4.3. Кон'юнкція, її умови істинності
- •5.4.4. Диз'юнкція, умови істинності
- •5.4.5. Імплікація, її умови істинності
- •5.4.6. Еквіваленція, її умови істинності
- •5.4.7. Логічний закон, логічне протиріччя, виконувана формула
- •5.4.8. Логічні сполучники в правових контекстах
- •5.5. Логічна структура суджень і тлумачення норм права
- •6.1. Природні закони, нормативні закони, закони логіки
- •6.2. Загальна характеристика основних законів логіки
- •6.3. Закон тотожності
- •6.4. Закон суперечності
- •6.5. Закон виключеного третього
- •6.6. Закон достатньої підстави
- •6.7. Закон подвійного заперечення
- •6.8. Значення законів логіки для судового дослідження
- •6.9. Логічні тавтології
- •6.10. Можливі світи
- •7.1. Загальна характеристика умовиводів
- •7.2. Безпосередні умовиводи
- •1. Перетворення
- •2. Обернення
- •3. Обернення умовних суджень
- •4. Протиставлення предикату
- •8.1. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів
- •8.2. Категоричний силогізм, його визначення і склад
- •8.3. Аксіома силогізму
- •8.4. Загальні правила категоричного силогізму
- •8.5. Фігури і модуси категоричного силогізму
- •8.6. Категоричні силогізми з виділяючими засновками
- •8.7. Категоричні силогізми, в яких більшим засновком є судження-визначення
- •8.8. Категоричні силогізми, побудовані із суджень можливості
- •8.9. Категоричні силогізми з імовірними засновками
- •8.10. Логічні помилки, які трапляються в категоричних силогізмах
- •9.1. Умовно-категоричний силогізм
- •9.2. Висновки із еквівалентних і одиничних умовних суджень
- •9.3. Суто умовний силогізм
- •9.4. Роль умовних умовиводів в аналізі й оцінці судових доказів
- •9.5. Розподільно-категоричний силогізм
- •9.6. Умовно-розподільний силогізм
- •9.8. Скорочені силогізми (ентимема)
- •9.9. Складні і складноскорочені силогізми
- •1 Оскільки висновком просилогізму тут є одиничне судження, то воно розглядається як менший засновок епісилогізму і відповідно ставиться на друге місце.
- •9.10. Умовиводи із суджень із відношеннями
- •1 Слово «принаймні» свідчить про те, що встановити розподілетсть суб'єкта висновку чисто формально-логічними засобами в цьому силогізмі неможливо.
- •10.1. Поняття про індукцію
- •10.2. Індукція в судовому пізнанні
- •10.3. Спостереження та експеримент
- •10.4. Повна індукція
- •10.5. Неповна індукція
- •10.6. Індукція через простий перелік (популярна індукція)
- •10.7. Індукція через простий перелік у судовому дослідженні
- •10.8. Індукція через відбір фактів, які виключають випадкові узагальнення
- •10.9. Наукова індукція
- •10.10. Методи встановлення причинних зв'язків між явищами
- •10.11. Зв'язок індукції і дедукції
- •11.1. Теоретичні і практичні міркування
- •11.2. Дія й практичне міркування. Поняття про логіку дії
- •11.3. Поняття про дію. Зовнішні і внутрішні аспекти дії
- •11.4. Структура дії
- •1. Агент дії.
- •2. Результат дії.
- •3. Контекст.
- •4. Інтенціональність.
- •11.5. Мовленнєва комунікація як різновид соціальної дії
- •11.6. Взаємодія і практичне міркування
- •11.7. Типи взаємодії. Поняття про логіку взаємодії
- •11.8. Поняття про соціальну дію
- •11.9. Загальна характеристика соціальних норм
- •11.10. Логіка санкцій.
- •11.11. Поняття про імператив. Запитання як різновид імперативів
- •11.11.1. Види запитань
- •1. Усі запитання за своєю формою поділяють на «чи запитання» і «що-запитання».
- •4. Усі запитання поділяють на логічно коректні й логічно некоректні.
- •1) Семантична некоректність запитання.
- •2) Синтаксична некоректність запитання.
- •11.11.2. Види відповідей
- •12.1. Поняття і структура умовиводів за аналогією
- •11.2. Аналогія в судовому пізнанні
- •13.1. Поняття доведення
- •13.2. Логічне доведення і судовий доказ
- •13.3. Поняття про суперечку. Види суперечок
- •13.4. Побудова доведення
- •13.5. Види доведення
- •13.6. Поділ доведень на прямі й непрямі у логіці та кримінальному процесі
- •13.7. Спростування (критика).
- •1. Спростування тези
- •2. Спростування аргументів
- •3. Спростування зв'язку тези з аргументом (форми).
- •13.8. Правила доведення і спростування: помилки, які трапляються в доведеннях
- •1. Правила й помилки стосовно тези
- •2. Правила і помилки стосовно аргументів
- •3. Правила і помилки в доведепні, пов'язаному з демонстрацією
- •13. 9. Софізми і паралогізми, парадокси, антиномії і абсурд
- •14.1. Поняття гіпотези і її структура
- •14.2. Види гіпотез
- •14.3. Доведення істинності гіпотези
- •14.4. Пізнавальна роль гіпотези
- •13.5. Версія в судовому дослідженні
- •13.6. Висування версій
- •13.7. Перевірка версій
5.4.7. Логічний закон, логічне протиріччя, виконувана формула
У сучасній логіці логічний закон — це вираз, який містить тільки логічні константи й змінні, тобто є формулою. Така формула повинна бути істинною у будь-якій предметній області, вона є завжди істинною формулою.
Сучасна логіка досліджує окремі логічні закони як елементи систем таких законів. Кожна із логічних теорій має безліч законів, за допомогою яких описується певний фрагмент або тип міркування.
Окрім логічних законів у будь-якій логічній системі виділяють ще такі види формул, як логічні протиріччя і виконувані формули.
Логічне протиріччя — це формула, яка буде хибною у будь-якій предметній області, вона є завжди хибною формулою.
Виконувана формула на відміну від логічного закону логічного протиріччя може змінювати своє логічне значення. У зв'язку з цим вона буває як істинною, так і хибною.
У логіці існують спеціальні методи, на основі яких можна завжди визначити статус формули, тобто з'ясувати, чи є вона логічним законом, логічним протиріччям або виконуваною формулою.
Метод таблиць істинності
Використовуючи таблиці істинності для логічних сполучників, можна побудувати такі самі таблиці для будь-якої формули логіки висловлювань, до складу якої входять декілька однакових або різних логічних сполучників.
Алгоритм побудови таблиці істинності для певної формули А такий:
1. У складі формули А виділяються усі під формули. Кожна підформула розпочинає новий стовпчик таблиці.
2. Вписуються в рядки всі можливі набори логічних значень пропозиційних змінних (простих підформул).
3. Обчислюється значення кожної складної підформули при кожному наборі значень змінних.
Значення простих підформул (пропозиційних змінних) здаються на основі формули 2". При обчисленні значень складних підформул використовуються табличні визначення логічних сполучників (~, ,V, , —>, <->). Причому спочатку визначаються значення підформул, до складу яких входить один логічний сполучник, а потім підформул, до складу яких входять два логічних сполучника, і т. д. Наприкінці обчислюється значення підформули з максимальною кількісно логічних сполучників, тобто значення самої формули А.
Якщо в результаті побудови таблиці істинності для формули А з'ясується, що ця формула набуває значення «істина» незалежно від того, які логічні значення набувають про-позиційні змінні, що входять до її складу, тоді така формула є логічним законом. У цьому випадку в останньому стовпчику таблиці (або в її результуючому стовпчику) повинні бути лише істинні значення.
Наприклад, побудуємо таблицю істинності для формули: р—> ( q —>p )
№№ |
Р |
q |
q —>Р |
р—>(q—> р) |
1 |
і |
і |
і |
і |
2 |
і |
X |
і |
і |
3 |
X |
і |
X |
і |
4 |
X |
X |
і |
і |
На основі наведених таблиць можна визначити, що формула р—>(q—> р) є логічним законом.
Якщо в результаті побудови таблиці істинності для формули А з'ясується, що ця формула набуває значення «хиба» незалежно від того, які логічні значення набувають пропозиційні змінні, що входять до її складу, тоді така формула є логічним протиріччям. У цьому випадку в останньому стовпчику таблиці (або її результуючому стовпчику) повинні бути лише хибні значення.
Наприклад, побудуємо таблицю істинності для формули:
№ |
р |
q |
q->p |
p->(q->p) |
~(p->(q->p)) |
1 |
і |
і |
і |
і |
X |
2 |
і |
X |
і |
і |
X |
3 |
X |
і |
X |
і |
X |
4 |
X |
X |
і |
і |
X |
На основі наведених таблиць можна визначити, що формула ~ (р -> ( q -> p )) є логічним протиріччям.
І, нарешті, якщо в результаті побудови таблиці істинності для формули А з'ясується, що формула змінює своє логічне значення залежно від того, які логічні значення набувають пропозиційні змінні, що входять до її складу, тоді така формула є виконуваною формулою. У цьому випадку в останньому стовпчику таблиці (або її результуючому стовпчику) можуть бути як істинні, так і хибні значення.
Наприклад, побудуємо таблицю істинності для формули:
№№ |
Р |
q |
~p |
p->q |
(p->q)V~p |
1 |
і |
і |
X |
і |
і |
2 |
і |
X |
X |
X |
X |
3 |
X |
і |
і |
і |
і |
4 |
X |
X |
і |
і |
і |
На основі наведених таблиць можна визначити, що формула: (р -> д) V ~ р є виконуваною формулою.
Метод аналітичних таблиць
Метод таблиць істинності є простим і природним методом для визначення статусу формули, якщо ця формула містить мінімальну кількість пропозиційних змінних. Однак він стає все більш громіздким при збільшенні числа пропозиційних змінних у формулі. Так, якщо формула міститиме З пропозиційні змінні, тоді рядків у таблиці вже повинно бути 23 = 8, якщо — 4 пропозиційні змінні, тоді — 24 = 16 і т. ін.
Подивіться, яку громіздку роботу необхідно провести для того, щоб дізнатися, що формула: р V (q r ) є виконуваною.
№№ |
Р |
q |
r |
q r |
p V (q r ) |
1 |
і |
і |
і |
і |
і |
2 |
і |
і |
X |
X |
і |
3 |
і |
X |
і |
X |
і |
4 |
і |
X |
X |
X |
і |
5 |
X |
і |
і |
і |
і |
6 |
X |
і |
X |
X |
X |
7 |
X |
X |
1 |
X |
X |
8 |
X |
X |
X |
X |
X |