2.2. Поняття і слово

Мислення не існує поза матеріальною оболонкою. Такою оболонкою, безпосеред-ньою дійсністю мислення є мова і мовлення.

Поняття й слово — не одне й те саме. Поняття є категорія мислення, слово — категорія мови. І як думка перебуває в нерозривному зв'язку з мовою, так і поняття органічно по­в'язане зі словом.

Слово — матеріальна дійсність поняття. Поняття не може існувати інакше, як втілившись у слові. Слово виражає й за­кріплює певне поняття.

Поняття може бути виражене одним словом (наприклад, держава) або сполученням слів (державне право).

Для позначення кожного нового поняття використовуєть­ся будь-яке попереднє слово або нове сполучення попередніх слів. Але вибір певного слова для вираження нового поняття не випадковий. Слово має найадекватніше виражати понят­тя. Якщо ж підшукане слово не точно виражає поняття, не відповідає позначеному предмету, його намагаються замінити іншим, точнішим словом. Так, у колишньому карному про­цесі протягом тривалого часу для позначення істини, що уста­новлює суд, уживався термін "матеріальна істина". Однак з часом його піддавали все більшій критиці, як термін неточ­ний, двозначний. Нині юридична наука користується термі­ном "об'єктивна істина". Уточнення найменувань — справа не тільки природна, а й необхідна, воно сприяє виробленню сучаснішої термінології.

Поняття, закріпившись у слові, постає потім як його зна­чення. Тому з'ясування значення слова є не що інше, як уста­новлення того, яке поняття виражає дане слово.

Одне й те ж слово може виражати не одне, а кілька по­нять і, отже, мати не одне, а кілька значень. Наприклад, під словом "гіпотеза" розуміють "форму мислення" та "частину норми права". Слова, однакові за звучанням, але різні за своїм значенням, дістали назву омоніми. Наявність у мові омонімів викликає необхідність з'ясувати значення слів, що вживаються у практиці мислення.

Чимало уваги приділяється уточненню значення слів у юридичній науці й практиці. Теорією держави і права та іншими правовими науками розроблено спеціальний спосіб тлумачення правових норм, який дістав назву граматичного або словесного тлумачення, мета якого — з'ясування змісту юридичних норм. Щоб правильно застосувати правову нор­му до конкретного випадку, необхідно з'ясувати її зміст. А для цього насамперед треба розкрити значення тих слів, у яких виражена норма права. У ряді випадків законодавець сам установлює значення слів, котрими він користується. У тих випадках, коли в законі відсутня вказівка на те, у якому значенні вжито те чи інше слово, зміст слів визначається судовою практикою або правовою теорією.

Здатність слів виражати різні поняття породжує іноді плутанину, неясність в аргументації. Тому в науці користу­ються не просто словами, а термінами.

Термін — слово чи група слів, які позначають один-єдиний пред­мет (чи певну групу предметів) і вживаються в даній науці з одним чітко визначеним значенням і відповідним змістом.

Науковий термін позначає певний предмет (чи клас пред­метів) і виражає поняття про нього. Сукупність термінів, які вживаються в тій чи іншій науці, становить її терміно­логію.

Будь-яка наука прагне, щоб кожен термін мав єдине зна­чення. Багатозначність термінології призводить до усіляких непорозумінь у суперечках, дискусіях, до помилок як у мис­ленні, так і в практиці. Неточна термінологія викликає не­визначеність у мисленні, сплутування понять і сплутування явищ дійсності. Тому питання термінології не байдужі будь-якій науці.